Дитина надто прив’язана до мами: поради психолога допоможуть

У вас виникли проблеми з вихованням дитини? Поради психолога допоможуть знайти вихід із ситуації.

Burda Media

Головний показник, що не варто продовжувати водити дитину до дитячого садка
Віддали дитину до дитячого садка у 2 роки 3 місяці. Починала дитина ходити дуже добре, а потім її ніби підмінили. Пояснюємо, що тато ходить на роботу і йому треба йти «на роботу» до дітей, а він одразу починає плакати. Чи варто нам водити сина в дитячий садок?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Несадовські діти: хто вони?

Ймовірно, вся справа в тому, що ваша дитина ще просто занадто мала для саду. Діти готові до садочка приблизно в три роки, хтось раніше, хтось пізніше. Це з фізичним, і з емоційним розвитком дитини. У два з невеликим роки йому ще дуже важко цілий день перебувати окремо від мами та поза домом, а грати і дружити він ще не вміє — це все формується після трьох років. Ось і виходить, що він почувається там самотнім, у чужому місці, де його ніхто не розуміє. Жодної мотивації ходити на якусь там «роботу» у нього немає і бути не може. Йому зараз потрібен спокій, будинок, рідні іграшки та сім’я. Навіть після трьох років діти не всі і не завжди спокійно сприймають необхідність ходити до саду, а зараз йому там дуже важко.

Burda Media

Чому донька зовсім не може розлучитися зі мною?
Дитина 2 роки дуже прив’язана до мами. Гуляти чи залишатися вдома не хоче ні з ким, окрім мами. Спить лише разом із мамою, тримаючись за руку. Сон неспокійний. Удома скрізь ходить за мамою, навіть у туалет. Підкажіть, як вести себе в даній ситуації, щоб не травмувати дитячу психіку і щоб дитина відчула, що хоч мама і не поряд, але все одно дуже її любить.

У такій ситуації мама має почати із себе. Це ви турбуєтеся при розлуці з дитиною, а дитина просто це розуміє. Якщо ви постійно почуваєтеся винною перед ним за те, що травмуєте його дитячу психіку, він сприйматиме як трагедію будь-яку подію. Тільки у разі сильної маминої тривожності дитина може прокидатися по 20 разів на ніч. І для дитини теж болісно так контролювати маму. Зверніться до психолога та обговоріть з ним те, що відчуваєте ви самі: тривогу, провину; звідки вони взялися і чомусь так міцно вросли в структуру вашої особистості. На момент народження дитини все це було вже давно з вами, зараз просто загострилося. Після початку роботи з психологом знайдіть собі заняття, що потребує регулярних виходів із дому. Наприклад, підіть у спортзал або басейн. І йдіть туди просто і природно, не прощаючись з дитиною годинами і не повертаючись із півдороги, якщо вона заплаче. У її віці вона спокійно може обходитися без мами по кілька годин 2-3 рази на тиждень. Зрозуміло, за умови, що з нею залишається надійний і звичний дорослий, що замінює.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Дитина 2 роки: як перемогти капризи
Найочікуваніші «Я САМ» вашої дитини за столом