Коли покарання дитини не має сенсу?

Чи потрібно карати дитину? Питання досить неоднозначне. Ситуації бувають різні і, якщо в одних випадках не обійтися без покарань, то в інших можна зашкодити дитині та стосункам із нею більше, ніж виправити становище.

Примхлива дитина (Фото: Fotolia.com)

Які покарання є неефективними?

Психологи запевняють, що є покарання, які однозначно безглузді.
•    Покарання, що принижують гідність дитини або створюють у нього комплекс неповноцінності: глузування та публічні догани.
•    „Призначені” під гарячу руку, коли батько одержимий гнівом, досадою або роздратуванням: вони завжди суворістю перевершують реальний ступінь провини маленької людини.
•    При виконанні яких дорослий поводиться негідно: кричить мама викличе у дитини швидше страх і відторгнення, ніж прагнення виконати її вимоги.
•    Покарання, які руйнують відносини прихильності: адже це як дорослим треба постаратися, щоб беззавітна закоханість
малюка в тата та маму переросла в підліткову ненависть до них!
•    Дії, спричинені неадекватними очікуваннями батьків від дітей: дитина не в змозі виконувати те, що від нього вимагають, і покарання остаточно зводить його в глухий кут.
•    Покарання, що позбавляють дітей корисних занять (Спільне читання, прогулянки, розмови).
•    Ті, що вибирає сама дитина („Будеш погано засипати — не почитаю книжку» або „Будеш вередувати на майданчику — підемо додому»). По-перше, малюк не завжди здатний заздалегідь оцінити рівень негативності оголошеного батьком покарання; по-друге, дорослі заздалегідь програмують дитину на помилку в поведінці; по-третє, у малюка з’являється ілюзія, що він керує поведінкою батьків (“Зроблю так – вони повинні будуть зробити так”) і взагалі є повним господарем свого життя.

Небезпечне звикання

•    Людина звикає до всього, зокрема й до покарання. Щоб воно хоч якось діяло на випередження, необхідно, щоб дитина покарання боялася. Але звичне не лякає, звичне можна пережити. А це означає, що для досягнення очікуваного ефекту доведеться знову і знову вигадувати нові покарання та збільшувати їхню інтенсивність. Чи готові ви до цього? І, поклавши руку на серце, чи варті цього ваші добрі стосунки з дітьми?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 3 приклади, як не можна карати дитину