11.08.2021 |
9 хв. читанняБатьківські помилки: 6 табу у вихованні дітей
Терпіння – найкраща риса батьків! Як важко іноді тримати себе в руках і не зриватися на дитині, а ще не йти на поводу у емоцій, щоб не почати несвідомо застосовувати не зовсім педагогічні методи виховання.
Джерело: instagram@taylergolden
Тим не менш, є фрази та моделі поведінки, які на перший погляд виглядають зовсім нешкідливо, але несуть непоправну шкоду дитині в перспективі – її самооцінку та майбутнім поглядам на життя.
«З’їж суп – дам цукерочку!»
Підкуп: у чому суть?
Дошкільнятам батьки обіцяють шоколадки та іграшки за хорошу поведінку: «З’їси всю кашу — куплю нову машинку», «Поводитимешся тихо в гостях — куплю твій улюблений мармелад». Старших дітей мотивують добре вчитися, обіцяючи новий велосипед або ігрову приставку. Деякі батьки платять гроші за «п’ятірки» чи допомогу по дому: «Ось протріш скрізь пилюку — отримаєш 20 гривень».
В чому проблема?
Не можна заперечувати, що найчастіше цей прийом добре працює. Але чи він виконує виховну функцію? Виховання, побудоване системі матеріальних винагород, формує в дитини неправильне уявлення про основи взаємодії у сім’ї. Товарно-грошові відносини хороші до роботи, спілкування ж у сім’ї має будуватися інших принципах. Складно донести до малюка поняття взаємодопомоги, співчуття, дружньої підтримки та безкорисливої допомоги, якщо він з дитинства звик за всі свої правильні дії отримувати матеріальну винагороду.
А як можна?
- Слідкуйте за тим, щоб найцінніші подарунки робилися дитині просто так, а не за якісь заслуги.
- Винагорода має бути виключно матеріальним, нехай у його основі лежить похвала.
- Робіть акцент на тому, навіщо та чи інша дія потрібна самому малюкові: «Ти впорався з цим завданням, тепер легко напишеш контрольну»
Підкуп відрізняється від винагороди тим, що підкуп озвучується спочатку і стає мотивом дії. Винагорода може виникати в кінці. Найкращий варіант його подачі – святкування. Позначте разом успішно закінчену чверть або досвід акуратно складати іграшки.
Джерело:instagram@deti_indigo_74
Бабай та Баба Яга
Залякування: у чому суть?
Малюків лякають Бабою-ягою та Бабайкою, які прийдуть і заберуть, якщо хтось погано поводитиметься. Серед загрозливих персонажів також часто можна зустріти «міліціонера, який посадить у в’язницю» та «лікаря, який зробить укол». Інші поширені прийоми залякування: «Я йду, а ти залишайся!», «Будеш так поводитися, віддам тебе он тій тітоньці». Старшої дитини, з якою не вдається впоратися, нерідко залякують самими ж батьками: «А ось прийде батько, він тобі покаже!»
В чому проблема?
Наляканий малюк часто перестає поводитися погано, але робить він це тільки тому, що страх по-справжньому паралізує людину. Не роблячи небажаного, він може виконувати і бажане. І вже точно не в змозі свідомо керувати своєю поведінкою. Фактично, діючи через страх, ми експлуатуємо інстинкти дитини, тоді як мета виховання — розвивати свідоме поведінка. У результаті він поводиться як слід не тому, що розуміє, що це правильно, і навіть не для того, щоб порадувати маму. Він просто боїться.
Безумовно, використання залякування сприяє розвитку серйозних страхів у малюка та високої тривожності. Діти починають боятися чужих людей, самотності чи темряви, у них може виявитися цілий букет різних страхів, не пов’язаних безпосередньо з батьківськими страшилками. Не кажучи вже про те, що малюки, яких періодично лякають міліціонерами та лікарями, не довіряють людям цих професій.
А як можна?
- У житті справді багато небезпек. Тому без застережень не обійтись. Страх – охоронний механізм нашої психіки, покликаний попереджати нас про небезпеку. Відрізняється застереження від залякування тим, що застереження стосується реальних небезпек, а залякуючи дитину, батько додає його світ уявні жахи.
- Боятися переходити жваву дорогу і боятися Бабу-ягу – це не те саме. Фраза «Якщо балуватимешся, я віддам тебе міліціонеру» — залякування. А фраза «Якщо балуватимешся на сходах, можеш впасти і зламати собі руку» — застереження. Просто поставте собі запитання: «Я зараз лякаю дитину, тому що їй дійсно загрожує небезпека або тому, що мені треба, щоб вона мене послухалася?» У разі другої відповіді варто пошукати інші способи дії. Та й із застереженнями не перегинайте ціпок.
Джерело: instagram@ameliahannah
“Я з тобою не розмовляю!”
Ігнорування: у чому суть?
«Я з тобою більше не розмовляю», — кажуть дитині дорослі у відповідь на її погану поведінку. Або оголошують бойкот без пояснення причин. У випадку з малюком таке ігнорування з виховною метою може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Крихітка можуть замкнути в кімнаті або просто цілеспрямовано не звертати уваги на те, що він говорить. Ти не хотів мене слухати – тепер я тебе не слухаю! – Ображається мама.
В чому проблема?
Дитина у будь-якому віці дуже важко переносить це покарання. По суті, у сприйнятті малюка це прояв небезумовного батьківського кохання, адже увага, тепло, готовність чути – прояви кохання. «Поки я поводжуся добре, мене люблять. Щойно роблю щось не так — мама перестає любити мене». Така установка завдає серйозної шкоди дитині, роблячи її невпевненою в собі, залежною від чужої думки. Крихітки до трьох років переживають дуже важко. Старші діти можуть уже злитися у відповідь, але й вони страждають у ситуації бойкоту. Особливо болісно для дитини, якщо вона не розуміє, чому мама раптом перестала з нею розмовляти. Надалі він починає бачити свою провину навіть там, де її нема.
А як можна?
- Не використовуйте цей прийом з дитиною молодше трьох років – вона неефективна і може завдавати серйозної шкоди психіці малюка.
- Старшій дитині, коли вона поводиться неадекватно, можна сказати: «Я тебе не чую, коли ти так кричиш, скажи спокійніше». І справді стримувати обіцянку, відразу ж озвавшись, як тільки малюк висловить своє прохання в прийнятній формі.
- Батьки школярів часто ображаються на дітей за якісь неповажні висловлювання у їхній бік, невиконання обіцянок. У разі ігнорування стає лише виразом цієї образи, а чи не методом виховання. Важливо усвідомлювати це та пояснювати дитині ситуацію. “Не хочу з тобою розмовляти, я дуже ображена, що ти не прибрав іграшки до приходу гостей, як обіцяв”.
- Глухий бойкот формує в дитини комплекс провини, а чи не дозволяє конфлікт.
instagram@jhoannarola
“Доктор ніколи не робить боляче!”
Обман: у чому суть?
Мабуть, найпоширеніший метод винесено на назву. Батьки дійсно нерідко, ведучи дитину на якусь медпроцедуру, запевняють, що боляче не буде, хоча точно знають, що це не так. Мама з татом можуть пообіцяти крихті золоті гори, щоб він перестав вередувати в гостях. А коли малюк клянчить іграшку в магазині, сказати, що вдома є така сама. Вийшовши ж із магазину чи гостей, одразу про це забути. “Так я просто так сказала, щоб ти не вередував”, – пояснює мама дитині.
В чому проблема?
У багатьох дорослих є дитячі спогади про обман батьків, що викликають безліч негативних емоцій. Іноді це дрібниці, але сприймаються вони як справжня велика зрада. Виявляючи обман, дитина ображається і втрачає довіру до найближчих людей. Але, крім того, він сам вчиться обманювати, хитрувати, маніпулювати, вважаючи це в нормальний спосіб добиватися свого. Малюк же й просто перестає розуміти, які слова що означають. Він і так ще погано орієнтується в мові, а його ще заплутують, кажучи «Ходімо гуляти» замість «Ходімо до лікаря». У такій ситуації складно освоювати мову та усвідомлювати чіткі зв’язки між словами та явищами.
Обман у вихованні поганий і тим, що його складно застосувати разово, у результаті виходить ціла мережа брехні. Одного разу придумавши, що тато не прийшов, бо поїхав у відрядження, тоді як тато і мама розійшлися, мамі доведеться складати нові історії.
А як можна?
- Говоріть правду. У цьому щоправда може бути неповною чи адаптованою для дитячого сприйняття. Так, зовсім не обов’язково розповідати дитині всі тонкощі сімейного конфлікту батьків. Проте сказати йому про те, що батьки більше не житимуть разом, потрібно.
- Якщо має бути похід до лікаря або ще якийсь захід не з приємних, важливо налаштувати дитину, приділивши цьому достатньо часу. Наприклад, можна розповісти дитині про те, як руйнуються зубки, якщо їх не лікувати, додавши, що в такому разі малюк не зможе їсти свою улюблену їжу, є горішки.
- Замість прямого обману добре використовувати у вихованні казки. Ви можете придумати разом з дитиною казки «Про білченя, яке ніколи не зачісувалося», «Про левеня, яке боялося щеплень» і т. д. У казках малюк краще розуміє якісь необхідні речі, але не сприймає їх як обман, хоча нам , Дорослим, здається, що казки дитини обманюють.
Джерело: Burda Media
Шліпки та потиличники
Тілесні покарання: у чому суть?
Фізична перевага дорослого перед дитиною і так очевидна та зрозуміла. Проте, на жаль, демонстрацію цієї переваги деякі батьки обирають основним інструментом виховання. Шльопанки і потиличники за погану поведінку, справжня порка з виховною метою — все це, на жаль, використовує не так уже й мало батьків.
В чому проблема?
Як мовилося раніше, виховання з урахуванням страху — найкращий метод. Якщо дитина і зрозуміє якісь норми поведінки таким чином, то лише доти, доки не відчує в собі сил чинити опір. А коли відчує, виховувати силою вже не вийде, а інші методи діяти не будуть, адже всі вони ґрунтуються на довірі та повазі один до одного. Не про крайні випадки, коли покарання завдає шкоди здоров’ю малюка. Навіть незначний ляпас теж може залишити важкий слід у душі: це приниження, це прояв сили, що часто перекреслює всі можливості довірчих відносин у майбутньому.
Коли батьки б’ють дитину, вона виростає озлобленою, тривожною, не вміє цінувати і поважати себе, насилу будує близькі стосунки.
А як можна?
- Іноді батьки запитують, невже прямо і шльопнути раз не можна, якщо дитина зовсім розійшлася. Насправді після 2-3 років не можна, навіть одного разу не можна. Непередбачено, як цей єдиний раз позначиться на ваших стосунках. Дитина вже почувається особистістю, і йому важливо бачити повагу до себе.
- У ранньому віці теж, природно, варто уникати будь-якого фізичного впливу. Але іноді мама інстинктивно реагує ляпасом по попі на істерику карапуза, що тривала. Це можна порівняти з тим, як іноді дорослу людину б’ють по щоках, щоб вона прийшла до тями. Не треба корити себе за випадкові епізоди таких інстинктивних реакцій, аби це не стало правилом та інструментом виховання.
- У деяких випадках, коли ви бачите, що малюк закотив істерику і не може контролювати себе, має сенс міцно обійняти дитину і утримувати її в такому положенні, доки вона не заспокоїться. Якоюсь мірою це теж фізичне насильство, але іноді таке утримання допомагає малюкові швидше прийти до тями.
- Мабуть, це менш спірний спосіб виховання, віднесений сюди швидше умовно. Знайти здорові форми тілесних покарань є досить проблематично.
Джерело: Fotolia
Без табу
Вседозволеність: у чому суть?
Позиція деяких батьків у тому, щоб повністю виключити заборони з виховання. По суті, дитина сама виховує себе методом спроб і помилок. Немовля, обпікшись, дізнається, що не можна чіпати плиту, школяр, потрапивши в конфлікт, розуміє, що не можна ображати однокласників, тощо.
В чому проблема?
Безперечно, основна проблема такого підходу в тому, що він загрожує реальними небезпеками. Адже лише дорослий із його досвідом може вберегти малюка від багатьох бід. Крім того, навіть отримавши негативний досвід, дитина не завжди може правильно її інтерпретувати. Наприклад, зіпсувавши річ і залишившись у результаті без неї, дитина може зробити висновок не про те, що псувати речі не можна, а про те, що потрібно вчасно звалити вину на молодшого братика. Дуже важливо те, що малюк, який виховується без заборон, росте тривожним і не відчуває довіри до світу.
Дитина потребує кордонів, поставлених дорослим, щоб не відчувати себе віч-на-віч з великим світом. Обмеження, задані батьками, говорять дитині про те, що вона потрібна, про неї дбають, її люблять.
А як можна?
- Розумне виховання завжди передбачає частину дій, які заборонені в будь-якому випадку, оскільки серйозно загрожують життю та здоров’ю дитини чи оточуючих, частина дій, які можна дозволити чи спробувати разом з батьками, та основну частину – дозволені дії. Причому межі цих трьох зон повинні постійно переглядатись у міру дорослішання дитини.
- Розумна альтернатива вседозволеності – експерименти під наглядом чи разом із дорослим. Не можна вставляти цвях у розетку, але можна разом із татом зібрати електричну схему та наочно побачити дію електричного струму.
Джерело: Instagram @kateoliver
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук