Мого молодшого сина: лист мами, що підкорив мережу

Коли в сім’ї ростуть діти-погодки, мама вважає, що впоратися з вихованням молодшої дитини їй буде легше, адже вона вже має деякий досвід.

Джерело: Burda Media

Анжела Репке, журналіст, редактор інтернет-видання та блогер, із задоволенням пише про материнство. Молода мама вважає, що жінки всього світу зобов’язані ділитися одна з одною своїм досвідом та підходами до виховання дітей.

«Мій дорогий синку,

Якось я зрозуміла, що дітей неможливо виховати за шаблоном. У вихованні важлива інтуїція. Виховуючи вас, своїх дітей, я роблю помилки і роблю уроки, але є один урок, який я хотіла б засвоїти набагато раніше.

Я ніколи не мала порівнювати тебе з твоїм старшим братом.

Джерело: Unsplash

Усі батьки несвідомо роблять це. Коли ти народився, я вважала себе досвідченою матусею. Я вже проходила все це – безсонні ночі, годування щогодини. Я знала, що потрібно малюкові, як його заспокоїти. Або думала, що знала.

Із самого початку ти був іншим. Перші три місяці вагітності я провела в туалеті, нудило мене неймовірно. Потім ти вирішив народитися на п’ять днів пізніше за термін. І з самого першого вдиху, з першого свого крику, ти заявив світові, що ти – сила, з якою треба рахуватися. Ти не такий як всі. Правила не працюють. Все що ти робиш, ти робиш у своєму темпі, швидше або повільніше за інших дітей.

Джерело: Unsplash

Ти піднімався на гірку швидше за старшого брата, люто тряс стегнами танцюючи на кухонному столі, і був непохитний, якщо казав «ні». Були речі, які давалися тобі важче, ніж йому: ти погано засинав, пізніше почав ходити і тобі ледве далася абетка. Крім того, ти мав бунтарський характер. Мені довелося багато чого навчитися, перш ніж я знайшла з тобою спільну мову. І я визнаю, доки я не зрозуміла, що ви відрізняєтеся один від одного, мені було дуже важко. Я дуже жалкую, що намагалася вас порівнювати.

Мій старший брат: вчені пояснили, як наявність брата впливає на життя дівчинки

Нещодавно я бігала по дому, намагаючись зібрати тебе в садок, а твого брата до школи, ти підбіг до мене, весь перемазаний брудом, кричачи: «Все, я готовий, мамо! Ходімо!». Переді мною стояв радісний 3-річний хлопчик, у куртці, шапці, рукавичках та чобітках, якимось дивом одягнених на правильну ногу. В цей момент мене осяяло, ти таким народився, ти народився іншим, зовсім не схожим на свого старшого брата.

Ви абсолютно різні, у кожного з вас буде свій шлях, свої успіхи та поразки, свої перемоги та розчарування.

Я рада, що це зрозуміла зараз, поки ти ще дуже маленький. Я ніколи більше не порівнюватиму тебе з твоїм братом, бо знаю, що з тобою ніхто не зрівняється.

Я люблю тебе,
Мати”