Кожна хвилина, проведена з дітьми – безцінна! Дуже сильний ролик
Це, взагалі, до сліз… найсильніший і найдушевніший вірш, що розриває материнську душу на шматочки.
Зворушливий вірш «Мам, пограємось?» написала московська поетеса Мальвіна Матрасова, знайома багатьом своєю візитною карткою. текстом про дівчинку, яка стала дорослоюдуже хоче хоч на мить повернутися в дитинство, вірш, від якого навертаються сльози у всіх батьків і дочок.
“Мам, пограємося?” Скільки разів на день ми чуємо цю фразу і найчастіше шукаємо відмовки, що сил немає, і накопичилося багато справ по дому, тим самим позбавляємо своїх дітей найціннішого часу, проведеного разом.
Вірш Мальвіни Матрасової у виконанні Маші Матвейчук та 10-річної Мелії Алізаде – це заклик для всіх батьків, проводити більше часу зі своїми дітьми, спілкуватися та грати разом, дуже сумно, що все частіше гаджети замінюють живу гру дітей, особливо з батьками.
Час із дітьми — як у пісочному годиннику пісок. Цей пісок так легко пропустити крізь пальці! Перевернутися годинникам настає термін. Скільки змогло в них піщинок залишитися для вас?»© Мальвіна Матрасова
Джерело: youtube, автор: Маша Матвейчук
♥♥♥
«Мам, пограємось? Дивись, у мене лисиця, кролик і мишка, а в цій коробці — будиночок. Я її клеїла цілі дві години! Мені допомагали принцеса, дракон та гномік. Гномік забруднився клеєм, помиєш, га? Або дай ганчірочку, ми з ним помиємо самі. Ми з ним зовсім не хотіли тобі заважати, і ось він у клеї забруднився волоссям.
Що за бардак? Ну, яке тобі «грати»? Ця коробка знову розплодила сміття! Горе моє, пошкодуй нарешті мати! Стоп це що? Чи не мої, скажи-но, намисто?! Швидко знімай! І не чіпай їх ніколи! Як ти могла їх узагалі схопити без попиту? Це не дочка – це маленька біда!
Мам, не кричи. Я колись стану дорослою.
♥♥♥
Ану відкрий! Ти чого це замкнулася? Там, у щоденнику, з історії знову двійка!
Кролик з лисицею, в плямах клею в кутах палас, гномик з принцесою на полиці стоять по стійці.
Двері на замку і навушники на вухах. Повна гучність, я тебе більше не чую. Я ніколи не хотіла тобі заважати. Тільки знов у мене нічого не вийшло.
♥♥♥
Дочко, ти де? Чому не йдеш додому? Я біля вікна, втретє розігріла вечерю. Пам’ятаєш, той гномік? Ти лише його не мій. Він мені таким, скуйовдженим, більше потрібен. Знаєш, коли залишаємось ми з ним одні, я згадую криву коробку-будиночок. Передзвони, благаю, передзвони! Що тобі варто, лише набрати мій номер?
Мамо, зайнята. Не заїду на вихідні. Увечері спишемося. Усі, не можу, робота.
Намиста висять, але куди я одягну їх? Дочка не приїде ні у п’ятницю, ні у суботу.
♥♥♥
Мамо, пограємося?
Ти маленька біда!
Кролик і мишка, а в цій коробці — будиночок. Будиночок зруйнований, не хочеться ніколи мені набирати мамин із дитинства знайомий номер.
♥♥♥
Мамо, пограємося?
Звісно, йди сюди! Де твій гномик? Давай його помиємо!
Чи стане великою навіть маленька біда, якщо її з ранніх років не лікувати коханням.
Небагато батьківських коментарів до відео
♥♥♥
♥♥♥
♥♥♥
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук