Після пологів – 3 установки, які заважають насолоджуватися материнством

Перший рік з крихіткою для однієї мами може стати щастям, а для іншої – випробуванням. Чому так відбувається і як можна впоратися зі стресом?

Джерело: instagram@allthatisshe

Стрес після пологів та відчуття, близьке до нервового зриву чи депресії, багато в чому провокується нашими очікуваннями від себе. Спробуйте розібратися з цим, і тоді виявиться, що у вас чудовий малюк, який радує вас. Адже ви справді чудова мама!

5 речей, які зовсім не поєднуються з батьківством

Головна причина, на думку психологів, які працюють із подібними проблемами, здебільшого полягає зовсім не в тому, що мама робить. Набагато важливіше те, як вона оцінює себе у ролі матері.

Завищені чи неадекватні очікування від самої себе, відчуття власної неуспішності, впевненість у негативному відношенні оточуючих її людей — ось що насправді призводить до стресових станів більше, ніж реальні проблеми малюка. Давайте спробуємо розібратися з трьома основними складнощами, з які звучать в голові мами і заважають їй сповна насолоджуватися материнством.

Джерело: shutterstock

Я не впораюся

Під цим „загальним” девізом, з яким мами найчастіше звертаються до психолога, можуть ховатися різні ідеї. Хтось має на увазі, що не вдається зробити те, що мама вважає за необхідне. Наприклад, утримувати в порядку будинок, доглядати малюка, трохи працювати і вчитися, пам’ятати і вчасно виконувати купу справ від оплати рахунків до привітання родичів з днем ​​народження.

Справжня проблема

Завищені вимоги себе.

Що робити?

• Запишіть все, що ви повинні були зробити протягом дня.
• На окремому аркуші докладно запишіть усе, що ви зробили насправді. Не скромничайте: вкажіть, що ви, наприклад, гріли малюку харчування 5 разів, 6 разів його перевдягали, двічі викупали. Загалом, все до дрібниць.
• Порівняйте обидва списки. Виділіть те, чого ви не планували, але зробили. Наприклад, не думали закладати в план такі „дрібниці”, як підмити дитину 6 разів або прибрати кухню після того, як вона забризкала все кашею. У цьому й суть: ви насправді робите більше, ніж планували: малюк завжди підкидає вам сюрпризи, це нормально. Справа не в тому, що ви „не справляєтеся”, а в тому, що ви недооцінюєте свої реальні трудові витрати і докоряєте собі.

Позитивне встановлення

Бути мамою маленької дитини означає багато в чому залежати від її мінливого стану та потреб. Це серйозне навантаження та колосальні витрати часу та сил. Ви маєте право скасовувати чи відкладати будь-які справи — і це не „провал”, це нормальний перебіг речей для цього періоду вашого життя.

Джерело: Fotolia

Я не розумію, чого він хоче

Зазвичай ця думка турбує мам неспокійних малюків, які часто плачуть. Мамі може здаватися, що вона не задовольняє потреби свого малюка, тому вона почувається „поганою матір’ю”.

Справжня проблема

У вас неспокійна дитина.

Що робити?

• Визнати, що є діти, яким потрібна додаткова допомога, щоб адаптуватись у цьому світі.
• Якщо дитина має проблеми, пов’язані з годуванням (часто зригує, кидає груди, мучиться кольками), проблему потрібно вирішувати з педіатром.
• Якщо малюк часто плаче без видимих ​​причин, покажіть його добрим неврологом.

Позитивне встановлення

Є більш-менш спокійні діти — це усвідомлення саме собою вже важливо та конструктивно. Тривожність дитини — це ваша вина і ваше непорозуміння. Потрібно просто розібратися, як йому можна допомогти. Ваш спокій – це перша допомога собі, а раціональні дії – друга

Джерело: instagram@taylergolden

Я не люблю свою дитину

Цю думку жінки рідко вимовляють вголос, але часто думають про себе в хвилини відчаю. У ній все: і туга за всілякими радощами бездітного періоду, і відчуття неуспішності у новій для вас ролі матері, завищені очікування перманентного материнського щастя.

Справжня проблема

У вас накопичилася критична маса негативних емоцій та хронічна втома.

Що робити?

• Не треба шукати порятунку у цій думці. Ви ніби караєте себе нею – адже що може бути гірше для матері? Однак у вас є і „друга вигода”: це досить витончений і болючий, але все ж таки спосіб перестати страждати від думки „я не справляюся”. Ми ніби говоримо собі: „Так, я чудовисько, але я не лузер”.
• Постаратися перестати почуватися „поганою матір’ю”, яка не справляється.
• Чи не вимагати від себе радісних емоцій.
• Знайти можливість перейти і відпочити – попросіть родичів або друзів допомогти вам у цьому.
• Звернутися до психолога та лікаря-терапевта, щоб вони об’єктивно оцінили ваш стан здоров’я. Не виключено, що вам потрібна допомога, щоб прийти до тями після „гормонального ривка”.

Позитивне встановлення

Я люблю свою дитину так, як виходить зараз. Ці емоції та почуття – не бетон, вони мінливі. Ми ще багато років будуватимемо наші відносини, які є унікальними і не схожими на те, як це буває в інших. І це цінність, якою ми цінуємо.