Ми різні: фотопроект про прийняття свого тіла після народження дитини

Молода мама з Білорусі запустила фотопроект, який має підтримати жінок, постаті яких не відповідають загальноприйнятим ідеалам.

Джерело: instagram @videt.sebya

Карина Малиновська живе та працює у Мінську, виховує 2-річного сина Нільса та любить фотографуватися. Карина прихильниця прийняття свого “неідеального” тіла, і неважливо, дано воно тобі таким від народження або змінилося після народження дитини. Свій проект Карина назвала «Бачити себе», та описала так: «Проект про подяку собі фізичну. Животу, груди, спину, руки, ноги. Всій повністю». Сама ж стала першою моделлю фотопроекту.

Джерело: instagram @videt.sebya

Ми говоримо, що існуємо: худі, товсті, високі, низькі, з розтяжками, целюлітом, шрамами та несиметричними частинами тіла. Ми різні. Ми вчимося любити себе.

Каріна, 26 років із 2-річним сином Нільсом

Джерело: instagram @videt.sebya

Тіло змінюється щороку, особливо після пологів. Розтяжки, шрами, зміна форми – це те, що буває у багатьох жінок упродовж життя. Ми дивимося на рекламу і не бачимо схожих на нас, справжніх тіл та осіб. Ми думаємо, що з нами щось не таке. Але не так як раз з індустрією краси. Багато разів бачила рекламу «поверни форму після пологів». Але ж це обман. Моє тіло змінилося назавжди: воно виносило життя, впоралося з таким важким завданням і тепер буде іншим, навіть якщо й прийде допологова форма. Жінка має підганяти свою форму під чужі уявлення після пологів, до пологів чи взагалі без них. Жінка в принципі нікому нічого не винна.

Надя, 33 роки з 5-річною донькою Машею

Джерело: instagram @videt.sebya

Коли я завагітніла, не очікувала, що моя дочка лежатиме горизонтально. Живіт уже на половині терміну виперся цистерною вперед, така собі бочечка з пупком. У дверний отвір заходив живіт, потім я. Звичайно, після пологів шкіра повисла «здутим кулькою». Поки носилася з коляскою і потім із триколісним великом, прийшла в норму. Але коли дитина підросла і стала пересуватися сама, я почала набирати вагу. Були й усілякі стреси, після них теж вага йшла вгору. Я намагалася дотримуватись дієти, обмежувати себе, великий випросила у друзів, до психолога ходила. А ці кілограми не рухалися з місця.

Потім настало велике прозріння, що на цьому етапі життя мені потрібно вчитися приймати себе. Таку, яка є. Навчитися прощати себе за зайву вагу, не карати дієтою за тортики та полюбити по-справжньому. Своє тіло у натуральному вигляді. Належить до нього не з зневагою, а з повагою. Вчитися щирого прийняття себе складно. Але реально.

Юлія, 34 роки із 6-річним сином Яромиром

Джерело: instagram @videt.sebya

Приймати себе неідеальною дуже складно, але я намагаюся. Набридає постійне порівняння з іншими. Коли ти успішна та гарна, то молодець. А коли щось не так, то одразу лінива. Мами іноді занадто занурюються в материнство, розчиняються у дитині плюс хронічний недосип. У моєму випадку це так. Я розчинялася в дитині до манії та тривожності. Я знаю, як худнути, правильно харчуватися, але коли ти не любиш себе апріорі, то думаєш: «А навіщо?».

Оля, 26 років, із 4-річним Стешем

Джерело: instagram @videt.sebya

Після вагітності зіткнулася зі стрімкою втратою ваги. Я настільки була занурена в турботу про Стеша, що навіть не замислювалася, що, на думку багатьох, мені пощастило з легкою втратою набраних кілограмів. Я почувала себе тонкою, кістлявою і млявою. Мені довелося неодноразово почути від людей, що у мене не вистачить молока годувати Стешу, що я не зможу добре відновитися після пологів, що коефіцієнт на межі, «дівчинка, про що ти думаєш». Але я змогла за допомогою чоловіка створити непробивний кокон і захистити своє тіло від нападок. “Я в порядку, зі мною все добре, я впораюся”.

Марія, 32 роки, з 6-місячною донькою Ганною

Джерело: instagram @videt.sebya

Нещодавно я почала приймати зміни свого тіла. Мішки під очима, куди я складаю свої сни про спокій і безперервний сон, живіт, боки, шрам від кесарева, волосся, зав’язане в пучок. Я намагалася боротися з усім цим, але отримала лише сльози та зриви.
Як було б чудово мені тоді, на самому пекельному початку побачити жінку, яка обіймає свого малюка і любить своє тіло, яке змінилося, але залишилося своїм, рідним. Може хоч одна жінка, подивившись ці фото, не заплаче від того, що вже не така, як раніше, і дасть собі шанс нової.

Віка, 28 років, із 2-річною Агатою

Джерело: instagram @videt.sebya

З народженням доньки почала відчувати і бачити себе по-іншому. Я стала начебто більшою, більшою. відображення, що бачу зараз у дзеркалі, не збігається з моїм відчуттям себе. До того ж є і зовнішня зміна в моєму тілі: шрам від кесаревого розтину. Крім чоловіка та лікарів його ніхто й не бачив жодного разу за два роки. І мені поки що незрозуміло, як до нього ставиться: шрам і шрам, хто не має шрамів.
Для мене цей проект про тілесність, різноманітність, реальність. Це все в нашому житті, і чим частіше про це нагадуватиме, тим швидше це стане чимось нормальним, а не приводом позубоскалити над чиїсь суб’єктивні некраси.

Ми зробили дуже важливий проект про любов до себе. Ми вклали багато сил. Нам потрібні ваші добрі слова, не тільки лайки)) Кожній мамі було нелегко. Кожна має свою історію.