ЕКО: як це працює?

Досліди зі штучного запліднення почалися в 40-х роках XX століття, а первісток з пробірки з’явився на світ у 1978 році.

Донедавна єдиною можливістю бездітних пар стати батьками було усиновлення. Але революційні досягнення медицини ХХ століття дали таким парам шанс. Штучне запліднення з наукової фантастики зробило крок у реальне життя.

Історія появи методу
Однією з перших допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) була внутрішньоматкова інсемінація. В 1790 шотландський лікар Джон Хантер вперше спробував здійснити внутрішньоматкову інсемінацію жінки спермою її чоловіка. Сучасні лікарі застосовують цю процедуру, як правило, за наявності еякуляторно-сексуальних розладів та субфертильності (зниження здатності до дітонародження) партнера, вагінізмі партнерки. цервікальні фактори безпліддя (коли слиз шийки матки стає непереборним бар’єром для сперматозоїдів конкретного партнера). Сперму внутрішньо матки вводять через пластиковий катетер з приєднаним до нього шприцем зі спермою. Процедура безболісна. триває кілька хвилин. Застосування внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ) дає можливість використовувати як донорський чоловічий матеріал, і оброблений матеріал, отриманий безпосередньо перед процедурою або доставлений з криохранилища. Ефективність застосування даної технології за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 12 %. При цьому пацієнтка повинна не тільки мати здорові жіночі статеві клітини (адже цей метод не передбачає донорства яйцеклітин – ооцитів). але й може самостійно виносити плід і зробити його світ.

Дотримуємося правил
Справжнім проривом у застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та лікуванні безпліддя став метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Екстракорпоральне (від лат. extra — „зовні”. „поза” і лат. corpus — „тіло”), тобто запліднення „поза тілом”.
Якщо уявити цю технологію у найзагальнішому сенсі, то ЕКЗ полягає у вилученні яйцеклітини з організму жінки та заплідненні її штучно в умовах In vitro („в пробірці”). Отриманий ембріон якийсь час знаходиться інкубатор, а потім він переноситься в порожнину матки, і жінка приступає до ролі звичайної вагітної. Результативність ЕКЗ-до 40%. ДРТ можливе лише у виняткових випадках. А саме: якщо пацієнт проходить обстеження для виявлення причин безпліддя (протягом 3-6 місяців), потім лікування, але зрештою пройдене лікування виявляється неефективним (вагітність так і не настає протягом 9-12 місяців). До закінчення цього терміну ВТР можуть застосовуватися до жінок старше 35 років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У якому віці краще народжувати першу дитину?