13.09.2017 |
9 хв. читанняСкандал навколо книги «Майя та її мами»: думка психологів, письменників та мам
У зв’язку з скандалом, що вибухнув навколо книги Лариси Денисенко «Майя і її мами», все частіше звучать слова «мракобісся», «середньовіччя», і поняття «духовні скріпи», яке вже стало мемом.
Джерело: vydavnytstvo.com/book_Maja_final_lowres.pdf
Для тих, хто ще не в курсі, розповім передісторію. На Форумі видавців, який проходив днями у Львові, молоде українське видавництво під нехитрою назвою «Видавництво» запланувало представити нову дитячу книгу Лариси Денисенко. Чудово ілюстрована, з великим шрифтом і зовсім невелика за обсягом книга оповідає про те, що сім’ї бувають різними – у когось немає тата, хтось живе без мами, а декого виховують у прийомних сім’ях.
Пані Юлія сказала, що справжня любов не ділитиме дітей на своїх і чужих. Я вірю в справжнє кохання
Книга написана від імені Майї, яка навчається у четвертому класі звичайної української школи, але дівчинці дуже пощастило з учителькою. Пані Юля завжди готова відповісти на складні питання своїх маленьких учнів, які обов’язково зростуть і стануть мудрими та добрими дорослими:
Пані Юлія говорить, що діти мають рости у коханні. Неважливо, чи живеш із маленькою сім’єю, чи з великим родом. Неважливо, чи то рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тобі мамусь чи татусів. Важливо, щоб у батьківщині панували любов і повага, бо це є головні цінності.
Джерело: vydavnytstvo.com/book_Maja_final_lowres.pdf
Проте, презентацію книги було зірвано, оскільки на адресу автора та видавців стали надходити погрози, а на адресу керівництва міста, особисто меру Садовому та в СБУ міста Львова надіслано листа обурених «представників громадських організацій». У листі сказано, що книга підриває моральні підвалини українців і «є пряме посягання на прищеплення школярам деструктивних принципів, які суперечать цінностям та традиціям, які споконвіку формувалися в українських сім’ях». Примітно те, що у листі називають книгу «посвяченою одностатевим шлюбам», а це свідчення того, що автори цього опуса саму книгу, швидше за все, не читали, а вхопилися лише за назву.
Джерело: vydavnytstvo.com/book_Maja_final_lowres.pdf
Дискусія на тему «Чи готова школа говорити з дітьми на складні теми» та презентацію книги «Майя та її мами» було скасовано, а видавці звернулися до своїх читачів із листом та виклали книгу у відкритий доступ, щоб усі бажаючі могли ознайомитися з її змістом. А потім, за бажання, купити паперовий варіант. Це дуже мудре рішення – адже для того, щоб скласти власну думку про книгу, її потрібно прочитати.
Прояв середньовічного темряви в наші дні, і не де ні будь у путінській Росії, а в нашій рідній мудрій Україні, став несподіванкою і викликав шквал емоцій. Своє ставлення до того, що сталося, змісту книги Лариси Денисенко та толерантності у сучасному світі висловили психологи, журналісти, видавці та, зрозуміло, мами, яких ця тема стосується безпосередньо. Прочитати книгу Лариси Денисенко «Березня та її мами» можна тут.
Психолог Ольга Корбут
Книга «Майя та її мами» розповідає дітям та їхнім батькам доступною мовою, що справді найважливіше для формування здорової психіки дитини – це любов та повага в сім’ї. Для дітей дуже важливою є відкритість, відсутність таємниць та недомовок, коли їм не потрібно вигадувати причини, чому у них немає мами чи тата, чому їх покинули або усиновили/удочерили. І якщо не розмовляти з дитиною, не пояснюватися, приховувати чи приховувати якісь важливі для неї речі чи події, вона шукатиме розгадки на ці запитання самостійно, де часто відповіддю буде: «Так сталося, бо це я у всьому винен».
Журналіст, мама 11-річної Марти Маша Курочкіна
Мене дратує дикунство. Чому в 21 столітті хтось диктує мені, що я можу читати, а що ні?
Заборона книжок, заборона права людини самій обирати з ким жити, кого любити це прокляте середньовіччя.
Ось книжка, презентацію якої на Форумі видавців скасували через загрози на адресу авторів та організаторів. У ній все про толерантність та любов.
Але знайшлися самопроголошені кімченини, які стверджують, що книжка отруйна і вже розкладають для неї багаття. Ідіть у дупу!
Щойно купила нам із Мартою примірник.
Дитячий сімейний психолог, мама двох дітей Світлана Ройз
У мене ці дні почуття сорому і смутку. За країну і за нас… я щойно дізналася про скандал із цією книгою. Прочитала он-лайн варіант. І замовила друкарський. Це чудова книга! Для тих, хто любить, дорослих, зрілих, мудрих, усвідомлених, глобально — наперед думаючих, дбайливих, сміливих, готових зустрітися зі своїм болем, готових іти за шаблони та стереотипи — батьків. Хоча це дитяча книжка. Ця книга про різні формати сімей. І про дітей у них. Вона про кохання і про те, що всім у коханні є місце. Вона безоцінна. Вона не пропагує «різні форми кохання», вона піднімає нас насамперед до рівня — «у всіх є серце, у всіх кров червона, всі діти потребують любові і її заслуговують просто на право народження». Так, вона змушує пройти за свої “краї”, так, вона викликає питання до себе-дорослого – а як я до цього ставлюся. Одна з якостей дорослого — вміти дивитися — не відводячи очей, від того, що складно… і за будь-якої нашої позиції — те, що написано в книзі — є у світі. І діти все одно дізнаються про це. Краще від нас — тих, хто любить і дбає. І через книгу — добру та тактовну. Вона у дітей викличе питання – а це найважливіше – це дасть можливість діалогу, більшої близькості, дасть можливість розповісти про те, що найціннішого в нашій сім’ї, про те, що, можливо, ми не приймаємо до кінця, але це є у світі … я зрозуміла, читаючи книгу, що у терапії зустрічалася майже з усіма типами сімей. І всім було важливо одне — Любов, прийняття та відчуття — мені є місце у цьому коханні та у цьому житті. І цій книзі, і всьому тому, що в ній, теж є місце. Дякую, Larysa Denysenko!
Актриса, кулінар та мама двох хлопчиків Даша Малахова
Дивовижна книга, в якій пояснюються прості принципи людської взаємодії, поваги, толерантності, сім’ї, стосунків та прав людини.
Можливо, одна із найпотрібніших книжок сьогодні для дітей. Ось повірте мені. Не підручник з математики, не вбитий посібник з інформатики минулого століття — а ось ця книга. Чи не Зайчик-Побігайчик! Мої діти не живуть зі своїм татом. У моїх друзів двоє чудових дітей, яких виховують два тата. Ще є подруга, яка усиновила 4 дітей та живе без чоловіка. Моя сестра виховує трьох дітей, двох із яких вона не народжувала. Серед моїх близьких є люди, які не зможуть мати дітей та вирішили бути наставниками та батьками вихідного дня для тих, кому вони потрібні. Все це реальне життя. Нехай незвичайне, але реальне і дуже життєве життя. А проти життя безглуздо протестувати.
Саме діти ставлять найнезручніші питання. Але, насправді, питання у них хороші, а ось наше ставлення до них, а отже, відповіді незграбно-дурні. Нормально, що сьогодні у наших дітей виникає безліч важливих соціальних питань, які вимагають обов’язкових грамотних відповідей.
Жаль, що ця книга не з’явилася раніше і її не змогли прочитати ті, хто сьогодні забороняє нам дихати, любити, бачити, поважати людей, такими якими вони мають право бути.
Світ змінюється. І так, ми можемо залишатися колишніми, але ігнорувати зміни або не шанувати їх ми не маємо права. Адже змін все одно — вони й без нашого дозволу відбудуться. І дітям також. Вони всі дізнаються, всі зрозуміють і ухвалять правильне рішення — якщо ми не виховаємо з них бездумних дятлів.
Олександра Квітка, блогер, мама двійні
Передплатники часто запитують у мене, як “все зробити правильно”. Ну, щоби діти були щасливими. Адже саме це — головна мета батьківства, чи не так? Так от, я завжди відповідаю, що потрібні лише любов і повага до дітей і один одному. Книга «Майя та її мами» для мене саме про це — справжню сім’ю, де всі щасливі.
Толерантність і терпимість, поза сумнівом, також важливі. Але діти вже народжуються і толерантними, і толерантними. Іншими їх робимо ми – дорослі.
Я обов’язково шаную цю книгу своїм дітям, коли вони трохи підростуть. Але я скоріше змусила б прочитати її багатьох дорослих, які часом повинні вчитися у дітей основним життєвим цінностям.
Юрій Нікітінський, дитячий письменник
Ну, і мої п’ять копійок про нашумелу книжку, що потрапила під безглузді нападки з боку активних активістів (навмисна тавтологія). не буду про дикунів тощо, вже написано без мене. а ось що дивує, що дурням спокою немає. ну не подобається тобі книга, не хочеш ти нею свої руки і що там у тебе в голові бруднити, ну не купуй. тиражі українських видань мізерні, навряд чи на цю книжку можна буде натрапити, на полиці гастронома чи розгулюючи столичний ринок. щоб її купити, треба ще постаратися. так не намагайся ж, живи тим самим життям, що й жив. це раз. два — навряд чи активісти прочитали далі анотації, бо стаду думати самостійно не обов’язково, за нього думає ватажок. так може таки купити та прочитати? (Знак підморгування). три: цікаво, що спекуляція на дітях завжди починається там, де особливо не треба паритися. щось я не чув від активістів про відкриті їхніми стараннями школи або дитячі клініки з висококласними лікарями та обслуговуванням. може, хоча б ясла? у мене ось у передмісті катастрофічно не вистачає шкіл, садків, медустанов. але тут тиша. чи справа на книжку з вентилятора накинути. ну, і останнє: найактивніші охоронці моралі насправді виявляються найаморальнішими істотами.
А взагалі, галас навколо книжки — прибл. як це зазвичай буває, хотіли звернути увагу, звернули на предмет своєї ненависті. теж собі куплю.
Тетяна Мельниченко, блогер, тележурналіст та мама
«Майя та її мами» — це дуже правдиві історії, з якими стикаємося чи не кожен день. Деякі беруть за душу і чіпають до сліз. Чого лише варті розповіді про кримськотатарського хлопчика Раїсу, або про Софійку третю, у якої тато зник на війні. Книга вчить дітей розуміти, що бувають різні обставини і толерантно ставитися до незвичних ситуацій. Інша річ, що, можливо, деякі теми є надто ранніми для віку 6+, хоча у книзі вони подано досить м’яко. Але я не загострювала б на цьому увагу – ні як читач (критикуючи), ні як автор (виносячи в заголовок). Але в будь-якому випадку книга вчить сприймати світ таким, яким він є тут і зараз.
Катя Білоконь, блогер та мама
Журналіст, вихователь, автор блогу та мама Єви @Facebook
«..Неважливо, чи живеш із маленькою сім’єю, чи з великим родом. Неважливо, чи то рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тобі мамусь чи татусів. Важливо, щоб у батьківщині панували любов і повага, бо це є головні цінності.» Ці рядки – вся суть чудової книги Лариси Денисенко «Майя та її мами». На жаль, цю суть багато хто ховає за назвою, за однією з історій, розказаних дівчинкою про своїх однокласників. Усі вони, її друзі – такі різні. Хтось живе тільки з мамою, чийсь тато пішов на війну і на нього дуже чекають, когось прийняли в сім’ю з дитячого будинку, когось виховує бабуся, чи мама і тітка, чи дві мами… Останнє дуже зачепило громадськість, спонукавши зірвати презентацію книги, а значить, заборонити її, приховати, і… обдуритись. Адже це не просто розповідь, вигадані історії про дітей, це реальність. Кожна історія неодмінно знайде свого героя. Як ми можемо їх заперечувати, якщо вони є і мешкають серед нас?!
А якщо дуже хочеться поговорити все ж таки про предмет скандалу, про кохання, то дозвольте розглянути це питання глибше за банальні стосунки: «закохалися, одружилися, народили дітей, а далі — розійшлися, дочекалися онуків, померли в один день» (потрібне підкреслити). Любов – безстатеве почуття, воно не має інструкцій до застосування; любов – це найвище відчуття, на яке здатна людина. Тільки в ній, усвідомленої та безумовної, можна спланувати народження дитини і лише в коханні можна виховати її чудовою особистістю. Дітям зовсім не важливо, хто їх любить. Головне, щоб це було щиро та сильно. Впевнена, що в одностатевих сім’ях, існування яких ми не можемо заперечувати, діти сплановані, довгоочікувані, і хоча б тому оточені неймовірною турботою та увагою. Тобто, відсоток випадковості у появі дитини, незапланованості, безвідповідальності щодо неї набагато нижче, ніж серед стандартних сімей.
Моя 4-річна дочка любить цю книгу! Ми читали її безліч разів, і вона просить ще й ще. Вона знає поіменно всіх героїв, із задоволенням переказує їхню історію життя, ставить багато запитань, і, певна, з кожною відповіддю, отримує розумні, потрібні знання про багатогранний світ, у якому живе. Він величезний, і його нема чого приховувати від дітей. Більш того, найголовніше, що ми можемо дати дітям у цьому світі – це навчити їх світлому безумовному коханню. Любити життя, себе, обставини, – не дивлячись ні на що, своє оточення, – незалежно від кольору шкіри, наявності тата чи мами, наявності крутого телефону, а іноді й від статі.
Розумію, що кожен може мати свій погляд на конкретне питання. І якщо вже ми дорослі, то треба й робити відповідне: давати дітям знання з поясненнями своєї думки. Якщо щось для когось неприйнятне, шкідливе, небезпечне, навіщо ховати це від дитини? Навіщо давати їм занадто багато місця для домислів та фантазії, якщо можна з позиції мудрого дорослого розповісти про це?! Покажіть і поясніть, чому це, на вашу думку, погано. Багатьом представився такий чудовий шанс, а його хочуть знищити. Щиро сподіваюся, що цього не станеться. А книга займе гідне місце на книжковій полиці у кожній родині. Всім справжньому коханню.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
5 фраз, які не можна говорити дітям та чим їх замінити
Як навчити дитину співчуття
Скандальне відео «Я поїду жити в Африку»: думка психологів та мам
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук