Два життя Лілії Подкопаєвої: історія зіркової мами
Лілія Подкопаєва – легенда української гімнастики, стійко пережила всі удари долі, вистояла та перемогла!
Професійний спорт – це не просто заняття час від часу, це справжнє та єдине життя, яке знають юні спортсмени. Але все ж таки, це лише частина сьогодення, до якого рано чи пізно приходять усі. Лілія Подкопаєва чудово впоралася з непростим переходом у звичайне життя, а вдячна вона за це близьким людям, які завжди були і залишаються поряд.
Рідне місто
Лілія Подкопаєва народилася, провела все дитинство та юність в українському місті Донецьку. Дівчинка росла жвавою та життєрадісною, її оточувало кохання та турбота мами та бабусі. А ось з татом якось не залагодилося – мама Лілі розлучилася з її батьком, коли дівчинці було всього 2 роки.
Перші кроки у спорті
Коли маленькій Лілечці було лише 5 років, її бабуся Евеліна Михайлівна відвела онучку до гімнастичної зали Донецького товариства «Динамо». І, хоча сама Лілія вважає, що в дитинстві не була особливо гнучкою і пластичною, але тренери розглянули в малечі великий потенціал – за рахунок працьовитості неймовірної для такої малечі працездатності, а також підтримці мами та бабусі, Ліля добивалася неймовірних успіхів. У гімнастику дівчинка закохалася одразу і, як вона сама каже:
Упродовж 18 років гімнастика була моїм бойфрендом. Часто запитують: а дискотеки, кіно, женихи? Я відповідаю: ні, моїм бойфрендом був Джим Настікс, gymnastics.
Евеліна Михайлівна спочатку налаштовувала онуку на те, що гімнастика це не для розваги, а попереду на Лілю чекає визнання та нагороди. Складно сказати, чи вірила жінка сама в це, але в дівчинку впевненість точно вселила та підтримувала всі ці роки.
Пригадую ці секунди перед виступом в Атланті на Олімпійських Іграх. Добре пам’ятаю, що допомогло мені зібрати всі сили, заспокоїти серце, охолодити голову… відчути кожну клітинку свого тіла…? я летіла, летіла над своїм будинком, двором, над улюбленими українськими містами, Дніпром…❤️ І я зробила це.. це була не просто перемога.. це була перемога над собою..олімпійський п’єдестал.. рекорд.. Рекорд?, який ставить? не перший вже десяток років, мою рідну країну на перше місце серед найкращих.
Спорт це життя
Мало хто знає, але за рік до свого тріумфу Лілія мало не відмовилася від гімнастики – у серпні 1995-го перед чемпіонатом світу в Сабе у неї стався зрив. Тоді Ліля заявила тренерам, що більше не може і не хоче жити на зношування:
Я сказала, що не хочу більше тренуватися, не хочу жодної гімнастики, мені набридло, я хочу бути звичайною людиною, є морозиво, тістечка, кавун.
Тренери виявили розуміння і дали дівчинці аж два вихідні – небачена щедрість! Цього виявилося достатньо, щоб спортсменка прийшла у форму, більш того, у неї начебто відкрилося друге дихання і на змаганнях у Японії вона стала чемпіонкою світу.
Успіх це результат роботи, а не випадку.❤️????
Дівчинка настільки зросла зі своїм новим життям, власне, це і було її справжнє та єдине життя – тренування, збори, змагання, перші перемоги, медалі грамоти. Ліля стрімко наближалася до своєї головної спортивної перемоги – участі в Олімпійських іграх XXVI Олімпійських ігор в Атланті. Це був 1996 рік, Лілії Подкопаєвій було всього 18 років, вона тільки-но закінчила школу, але в її арсеналі вже було чимало нагород і титулів, а тому на її виступ покладали небувалі надії.
Перемога далася Лілі дуже нелегко – під час тренувань на брусах вона стерла в кров долоні, проте вона зійшла на вищий щабель п’єдесталу під звуки гімну України, а на грудях Лілі сяяли дві золоті медалі в абсолютній першості та вільних вправах. Один із її елементів — подвійне сальто вперед із поворотом на 180° — досі ніхто зі спортсменів не може повторити.
Життя поза спортом
Покидати великий спорт дуже непросто, це ніби починати жити іншим, незнайомим життям
Коли припиняєш займатися спортом, це страшна депресія. Ми були такі солдати. Нам готували їсти, за нами прибирали у номерах, ми були зосереджені лише на тренувальному процесі та на тому, щоб своє здоров’я зберегти.
Але, як і раніше, Лілю підтримували рідні – мама та бабуся, а невдовзі з’явилася людина, без якої вона більше не уявляла свого існування. Весілля з бізнесменом, організатором спортивних шоу Тимофієм Нагорним, який був старшим за Лілі на 9 років, відбулося в грудні 2004 року, після 2 років спільного життя. Це свято висвітлювали всі українські ЗМІ, свідком Лілії стала її близька подруга Ані Лорак, вітали молодят Таїсія Повалій, Святослав Вакарчук, Яна Клочкова, Світлана Хоркіна, Тетяна. Але, на жаль, насіннєве життя виявилося недовгим – у 2009 році, здавалося б ідеальний шлюб закінчився розлученням і Лілія Подкопаєва залишилася одна з двома дітьми.
Лілія Подкопаєва – наші дні
Ще заміжня, Лілія Подкопаєва, яка ніяк не могла завагітніти, зважилася на усиновлення малюка. Як вона говорила пізніше – не вона обрала сина, а він її. Процес усиновлення маленького хлопчика Вадима зайняв якийсь час, протягом якого сталося диво – Подкопаєва дізналася, що вагітна. Але цей факт ніяк не вплинув на її рішення забрати додому Вадима. 10 листопада 2006 року Лілія Подкопаєва народила дівчинку, яку назвала Кароліною, на честь хрещеної малечі Ані Лорак. Дівчинка рівно на рік молодша за свого старшого брата, який народився в листопаді 2005-го.
Зараз Лілія Подкопаєва з дітьми та своєю мамою більшу частину часу проводить в Америці, де її запрошують проводити майстер-класи з гімнастики. Діти вже зовсім дорослі – Вадиму 12 років, Кароліні – 11, вони чудово володіють англійською мовою, але не забувають рідну, українську, і регулярно разом із мамою бувають в Україні. Вадим і Кароліна з дитинства займаються спортом, хлопчик дружить з математикою, як усі підлітки любить комп’ютерні ігри, його сестра любить малювати, обидва займаються плаванням та тенісом.
У 2014 році стало відомо, що Лілія Подкопаєва зовсім не мама-одиначка. В інтерв’ю Маші Єфросініній вона зізналася, що з 2012-го офіційно одружена з бізнесменом Віктором Костирком, який допоміг їй пережити лихоліття після розлучення з Нагірним. Костирко не любить публічності, а сама Лілія тепер воліє своє особисте життя оберігати від сторонніх очей.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук