Ведучий Дмитро Шепелєв показав нове фото сина та написав про його виховання

Телеведучий Дмитро Шепелєв переживає непрості часи – після тяжкої боротьби із хворобою Жанни Фріске та її смерті, він практично випав із соціуму, зосередившись на вихованні їхнього спільного сина Платона.

Зараз Платон вже великий хлопчик – йому виповнилося три роки, а, судячи з рідкісних фотографій, він росте щасливою дитиною. Поки хлопчик не розуміє, що опинився в центрі неприємних чвар між дорослими людьми. Спочатку це боротьба між Шепелєвим та батьками Жанни Фріске за опіку над дитиною, потім претензії, що вона малюка ховає від бабусі з дідусем… Можливо. Коли хлопчик вже розумітиме більше, дорослі припинять цю мишачу метушню дадуть йому рости нормальною дитиною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Шепелєв написав чуттєвий лист Жанні Фріске

У травні Шепелєв вперше зважився на великий вихід – разом із Платоном він взяв участь у фотосесії для глянсового видання. Його фото з’явилося на обкладинці журналу, а на сторінках інтерв’ю, в якому самотній батько розповіла, наскільки змінилися його уявлення про цінності поряд із сином.

Twitter

До народження Платона я наївно думав, що батьківство мене не змінить — ну, народиться малюк і народиться, буду радий. Все виявилося, м’яко кажучи, не так: дитина перевернула моє життя з ніг на голову. А з огляду на всі супутні обставини, потім перевернув ще й ще. Власне, нічого лукавити – тепер все моє життя підпорядковане інтересам сина, підлаштоване під нього.

А в річницю смерті Жанни Фріске Дмитро Шепелєв опублікував відкритий лист до неї, де описав, як пережив той страшний, неймовірний час, коли вона хворіла і після її смерті.

І ось він написав нове повідомлення, свої роздуми про те, як ми, дорослі, упускаємо найважливіші моменти свого життя – дорослішання власних дітей: «Наші діти ростуть без нас»

Я люблю вас і пишаюся роботою, яку ми разом робимо. Ось уже двадцять років я приїжджаю до телецентру вранці, коли мої діти ще сплять. І повертаюся додому, коли діти вже лягли спати. Я бачу їх сплячими, а вони не бачать мене зовсім. З днем ​​народження!», — піднімає тост на честь ювілею телекомпанії один із беззмінних топ-менеджерів.
Я піднімаю тост разом із ним, поки мої думки зовсім про інше: «Зараз половина шостого. Добиратися додому доведеться всю наступну годину. Аби тільки не запізнитися, встигнути провести з сином кілька годин перед сном». Я не топ-менеджер, але часу все одно в обріз.
Водій веде як завжди впевнено та швидко. “Коли ти востаннє був удома?” — питаю його. – “Три місяці тому”. “А діти?” – Наполягаю я. Мовчить. Він також не топ-менеджер, тільки двом його синам від цього не легше — три місяці без батька.

Наші діти ростуть без нас, поки ми робимо рейтинги, шукаємо себе або зводимо кінці з кінцями. І так, вони ні в чому не винні на відміну від їхніх батьків, для яких почуття провини за пропущене дитинство своїх дітей стає таким самим звичним як почуття голоду чи обов’язку.
Але настає літо. І тоді приватний борт, бізнес-клас або стара дев’ятка повезуть батьків і дітей туди, де ненадовго зупиниться час, струсивши з усіх столичну суєту, вирвавши з рук мобільні телефони, що вросли в них.

Ведучий повертається до життя, він продовжує писати, цей лист опублікувало інтернет-видання БЛАГОДІЙ, ожили його сторінки в соцмережах: днями в Інстаграм Дмитро Шепелєв виклав нове миле фото, на якому маленька ніжка Платона сплячого дуже зворушливо виглядає з-під ковдри.

Літо. Море.
Або так. Літо. Гори.
Або навіть так. Літо. Дача. Так все одно.
Літо – синонім слова “разом”. Час відкриттів, обіймів, кохання та свободи. Запорука майбутніх спогадів.
Син сидить у мене на плечах. Підстрибує, співає, махає руками, заплющує маленькими вологими долоньками мені очі, хапає за ніс, сміється. Упевнений, йому здається, що він велетень і, якщо забратися ще трохи вище, можна зазирнути за обрій. Розгойдую його то вліво, то вправо, замру на мить і підстрибну. Від несподіванки мій велетень верещить і регоче, хапаючись міцно за мою голову, волосся, вуха. Веселимося, не думаючи ні про що. Я тільки міцно стискаю в руках його ніжки.
…Немає це не я. Це мій батько тримає мене за ноги, а мої сандалі човгають йому по грудях. Адже я велетень на широких батьківських плечах. Похитуюсь і чомусь трохи страшно впасти назад, здається, що там не просто висота, а прірва. По спині біжить тоненький холодок. Сідаю рівно, міцніше стискаю ногами татову шию, ловлю такт його кроку, охоплюю велику рідну голову. І одразу спокійно та тепло.
…»Не души мене так, що ти». Це знову я — нещодавно дитина, зараз батько — кажу своєму синові, який колись скаже те саме вже своєму.
Я зазирну в дитинство і повернуся назад вже дорослим ще не раз: коли ми будемо слухати як скриплять бортові канати і дзвеніть щогли, витирати з підборіддя кавуновий сік, бігти по розжареному піску, пірнати з пірса, відкривати очі під водою… Ми зробимо : син вперше, а я наново проживу ще раз разом з ним
Літо. Здається, просто створено для цих моментів. Щоб бути разом. Гарного відпочинку.

Нагадаємо, співачка та актриса Жанна Фріске народила від свого громадянського чоловіка Дмитра Шепелєва хлопчика Платона у квітні 2013 року. На початку 2014 стало відомо, що Жанні поставили страшний діагноз — рак. Майже півтора роки боротьби із хворобою, на жаль, не врятували і вона померла у червні 2015 року, коли Платону було 2 роки.

Фото: Instagram

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Єдиному синові Жанни Фріске сьогодні виповнюється 3 роки
Жанна Фріске: боротьба за життя