Вікова криза: як допомогти дитині?
Той випадок, коли малюка і справді ніби підмінили – відразу він стає некерованим і норовливим. Домовитися про що-небудь неможливо, він уперто гне свою лінію, повторюючи «Ні!» або “Я сам!”. Будь-яка відмова може викликати істерику (психологи заспокоюють, що це норма у цьому віці). Чому так відбувається?
Криза трьох років
Дитина дозріла для того, щоб усвідомити свою силу та волю. Головне його завдання – за будь-яку ціну довести право на власні рішення, бажання та потреби, які не залежать від волі батьків. І якщо придушувати це зараз, навряд чи він навчиться обстоювати свою думку, коли стане дорослою. Це другий етап сепарації від батьків, час, коли народжуються такі важливі якості, як цілеспрямованість, самооцінка, самосвідомість. А «приправою» до них є негативізм, свавілля, деспотизм, бунтарство… Ніхто не говорив, що буде легко – це гостра криза.
Як допомогти дитині?
Не варто намагатися «зламати» дитину криком чи покараннями – це лише закріплює негативну поведінку і є поштовхом до формування негативних рис характеру. Терпіння, вміння переключати увагу, придушити істерику в зародку – найкращі ваші помічники на цьому етапі. Важливо дозволяти малюкові виявляти різні емоції та вчитися розрізняти їх («Ти злишся»). Але не залишати з ними віч-на-віч, завжди бути в контакті. Ваша любов, як і раніше, безцінна для дитини, навіть якщо вона і не показує цього. У заборонах треба бути послідовним і не плутати свободу із вседозволеністю.
Основні правила поведінки у соціумі малюк має засвоїти вже зараз: твоя свобода закінчується там, де починається свобода інших.
Криза 6-7 років
Це час народження соціальної особи. Дитину хвилюють питання: хто я, чи все я можу, чи можу я все, що хочу? Це породжує багато внутрішні конфлікти. З’являються внутрішні діалоги, дилеми моралі та совісті, звідси – невпевненість. Діти починають брехати, грати різні соціальні ролі, приміряти атрибути дорослого життя: підвищувати голос, сваритися, виявляти свавілля.
Дитина постійно перевіряє межі дозволеного: що можна, коли, як? На це накладається необхідність освоєння нової діяльності (навчання в школі), адаптації в колективі однолітків, а для цього потрібна певна зрілість, яка є далеко не у всіх першокласників. До речі, коли дітей стали віддавати в школу раніше, ця криза теж помолодшала (передусім вона приходила в 7 років).
Як допомогти?
Найголовніше – підтримати першокласника на етапі адаптації до шкільного життя. Йому зараз просто необхідно відчувати стабільність – що батьки його, як і раніше, люблять (навіть якщо оцінки не дуже), а будинок залишився будинком (переїзди, ремонти та додаткові навантаження бажано поки що відкласти). У виховній стратегії варто дотримуватися принципу динамічної рівноваги – розширення прав та обов’язків дитини в міру її дорослішання. Так, дитина вже може впоратися з посильними дорученнями (сходити в магазин, забрати брата з садка) – і відчути себе майже дорослим! Також важливо встановити гнучкі межі між «можна» та «не можна» та переглядати їх час від часу. Основне правило таке: все, що стосується здоров’я та безпеки, контролюють батьки, про решту можна домовитись.
У кризові періоди розвитку дитині особливо потрібні:
– Упевненість у любові батьків – тільки любов здатна навчити любові. Теплі відносини з батьками сприяють полегшенню кризи на 80%.
— психологічний контакт – турбота, щира зацікавленість у всьому, що відбувається в житті дитини, увага до будь-яких, навіть дрібниць її проблем.
— діалог – навіть якщо погляди дітей та батьків не співпадають, бажання почути одне одного та зрозуміти допомагає дійти рішення, прийнятного для всіх.
— рівність позицій – визнання активної ролі дитини на її виховання, адже це двосторонній процес: ми теж багато чого вчимося в наших дітей.
– Прийняття – визнання права дитини на індивідуальність, у тому числі і несхожість на батьків. Формула прийняття – це не «люблю, тому що ти добрий», а «люблю тебе такого, як ти є».
– Незалежність – реалізація права дитини на особистий простір, свободу дій. Рано чи пізно дитина, як пташеня, вилетить із гнізда, тому треба вчитися його «відпускати» – поступово.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Вікові кризи у дитини
Як адаптувати дитину до дитячого садка?
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук