Історія одного новорічного ранку: що буває, коли костюм готує тато.

А як пройшов ваш ранок у дитячому садку? Пропонуємо до вашої уваги веселу історію про новорічне свято від мами двох дітей Наталії Яремчук.

Джерело: Burda Media

Мій син з дитинства має гарну пам’ять. У дитячому садку він знав напам’ять усі тексти ранків, тому до останнього дня було незрозуміло, який у нього костюм, адже дітки хворіють, і він міг замінити кожного з них, знаючи всі ролі.

Наталія Яремчук

акушер-гінеколог вищої категорії пологового будинку №3, кандидат психологічних наук

На новорічний ранок п’ятирічному сину дісталася роль огірка. Дізнавшись про це напередодні чергування, я купила зелену футболочку, кольоровий картон і з великим натхненням всю ніч шила зелені шортики під футболку і клеїла салатову шапочку з картону з чудовим хвостиком із дроту, обтягнутого зеленою тканиною.

Дитячі новорічні пісні: вчимо слова та перемагаємо страх перед виступом

На ранок йшов тато, що не вселяло особливої ​​довіри, тому інструкція, як одягнути дитину та як закріпити шапочку, була написана заздалегідь та прочитана татові вранці перед роботою.

У розпал чергування зателефонувала вихователька і голосом, що зривається, повідомила, що у них захворів виконавець найголовнішої ролі і завтра син буде… колобком. На моє нервове запитання — чи колобок може бути в костюмі… огірка? — у трубці повисла багатозначна тиша. Я зателефонувала чоловікові на роботу і повідомила про форс-мажору.

Вибираємо карнавальний костюм: ідеї для мами та дитини

Абсолютно щасливим голосом (мене вже тоді це мало насторожити) чоловік сказав, що немає жодних проблем. Він візьме з собою двох друзів-хірургів, а три хірурги – це суперкоманда, яка впорається з будь-яким завданням! І вони, тобто хірурги, дуже сміливі чоловіки, поїдуть до нас додому і вирішать цю проблему (моя інтуїція, мабуть, була дуже хвора в той момент!).

Забігавшись у пологовому будинку, о дев’ятій вечора я зателефонувала додому. Трубку взяв син і повідомив, що вони купили білу футболку і зараз тато клеїть жовтий картон, дядько Вова готує їсти, а дядько Владик сміється.

Малюнок: Юлії Шекет

Ще за годину син повідомив, що він лягає спати, а дядько Владик вирізав із жовтого картону коло і малює на ньому очі, дядько Вова відкриває банку солоних огірків, а тато ікає від сміху.

О дванадцятій вечора я зателефонувала знову. Чоловік повідомив, що дядько Вова та дядько Владик дуже втомилися робити колобка і вже сплять. І є нюанси.

Колобок, суто випадково, був приклеєний дядьком Вовой суперклеєм на білу футболку дуже криво. Тому коли дядько Владик віддирав цей шедевр, то футболка порвалася. Тому вони пришили його медичним шовком на зелену футболку огірка. Але вийшло красиво, що я навіть не уявляю, як. А ще… вони зробили колобку тридцять зубів, і він тепер усміхається на весь рот, щоправда, ще на два зуби не вистачило білого картону.
– Ну, нічого страшного, – сказала я, – на тлі тридцяти зубів це буде непомітно.

Так що я можу не нервувати, спокійно працювати і у мого сина буде найкращий костюм. Мене до ранку мучили невиразні сумніви. І, здавши чергування, я закотила істерику головного лікаря, щоб мене відпустили хоч на годину на ранок сина.
Я трохи спізнилася… З актової зали долинав регіт із завиваннями та схлипуваннями.

5 найкращих способів швидко вивчити вірш з дитиною

Я прочинила двері… Біля новорічної ялинки намагався стрибати колобок.

Малюнок: Юлії Шекет

Величезне кругле жовте місячне обличчя на грудях сина було в діаметрі від підборіддя до колін. Очі цього монстра дивилися на різні боки. Три шовкові довгі горизонтальні шви над очима асоціювалися з зморшками на лобі глибоко навченого життям колобка. Особливо вражала відсутність двох зубів у широко розкритому роті. Тому що це були… два передні верхні зуби!

Це був дуже літній, потяганий і бачив життя колобок, що страждав на хронічний алкоголізм і повернувся недавно з колонії суворого режиму… Ну а всю цю скрупульозну працю трьох хірургів доповнювала веселенька салатова картонна шапочка огірка, з дротяним хвостиком, обтягнутим зеленою.

У цей момент синок почав декламувати віршик, який починався словами: “Де ви ще побачите такого ж, як я?..”
(Там було продовження, що тільки в казці та на новорічному ранку, але всім уже було не до цього… Вихователька зі стоном присіла навпочіпки, зала плакала…)

Автор тексту: Наталія Яремчук, акушер-гінеколог вищої категорії, кандидат психологічних наук