Як перестати кричати на дитину

Будь-яка мама може зірватись і накричати на дитину, просто тому, що вона жива людина, а не робот — така наша людська природа. Важливо домогтися того, щоб звести ці «зриви» до мінімуму, та й навчитися правильно за них вибачатися.

shutterstock

Як би це не було неприємно, але доводиться визнати:  крик – найпростіший спосібні, не домогтися бажаного, а виплеснути емоції, що накопичилися, втома, невпевненість у собі і навіть почуття провини. При цьому ми вибираємо як заземлення слабкого і беззахисного, адже не станете ж ви насправді кричати на свого начальника, наприклад? Більшість психологів, пропонуючи різні варіанти вирішення проблеми, сходяться в одному — причину зривів слід шукати в собі, а не в дитині. Це як під час хвороби — треба лікувати джерело захворювання, а не маскувати симптоми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У дитини іспит: як заспокоїтися мамі

Дитина хоче бути гарною, але не знає як

Іноді здається, що він все робить на зло – малює на стінах фломастером, забирає іграшки у молодшого, доводячи його до істерики, робить уроки абияк… Приводів для злості та роздратування достатньо у кожної мами, особливо гіпервідповідальної. Але коли ви відчуєте, що роздратування вже на підході, скажіть собі подумки «стоп», а чому він робить саме так? А причину, як правило, знайти зовсім не складно або він знає, що надходить не відповідно до ваших правил, але це єдиний спосіб привернути мамину увагу, або дитина не розуміє, чого від неї хочуть. Якщо ви щось забороняєте — поясніть, чому й запропонуйте альтернативу, наприклад, не хочете, щоб малюк малював на шпалерах, поставте біля стіни листок картону, роздрукуйте забарвлення і приклейте на нього.

Якщо з разу в раз ти повторюєш людині те саме, але змін не виникає, ймовірно, проблема в тому, як саме ти це пояснюєш.

Грамотна сучасна мама знає, що таке вікові психологічні норми та дитячі кризиколи поведінка дитини може змінитися кардинально. Особливе терпіння потрібно саме у ці періоди (3-4 роки, 6-7 років, 12-14), тим більше, що саме ці етапи мають особливе значення для побудови ваших подальших стосунків.

Burda Media

Мама втомилася, візьміть тайм-аут

Робота мамою не передбачає вихідних – щоденна напруга як фізична, так і емоційна в якийсь момент досягає граничної точки, і в цей час беззахисна перед вами дитина, скільки б їй не було років, виявиться зручним об’єктом. Говорити про те, що не варто доводити себе до виснаження, гадаю, сенсу не має — така вже наша робота, але вчасно відчути наближення критичного моменту цілком реально. У такому разі поговоріть з дитиною, поясніть, що зараз мама втомилася (захворіла, засмучена), тому просить допомогти – донести сумку, пограти молодшим, дати мамі 10-15 хвилин побути на одну. За цей час можна встигнути випити кави, прийняти душ, послухати музику — все, що завгодно, щоб переключити свідомість.

На кого ви дійсно злитесь

Ранок, збори — треба розбудити дітей, приготувати сніданок, зібрати старшого до школи, проконтролювавши що в рюкзаку, якщо дівчинка — зачесати, заплести косички, молодший у цей час вимагає «на ручки», неможливо зробити все й одразу, та ще й зуб розболівся . А чоловік у цей час, солодко спить, йому не заважає ні шуму, ні напруги, що висить у повітрі. З тими чи іншими поправками картина знайома, чи не так?

Подзвонила мама і в черговий раз розповіла, що ви надто розпестили дітей, на роботі не ладнається — начальник пред’являє неадекватні вимоги… Варіантів може бути безліч. Розібравшись у тому, хто ж справжня причина роздратування та агресії, ви не станете зриватися на дітях.

Burda Media

Травми власного дитинства

Багато наших педагогічних проколів сягають корінням у глибоке дитинство. Саме тоді закрадалася та сама горезвісна батьківська програма, якою, як правило, ми прямуємо протягом усього життя. Не завжди цей досвід негативний, але в більшості випадків неусвідомлений, і спрацьовує, як правило, саме тоді, коли ми діємо спонтанно. Якщо в дитинстві мама кричала на вас за зіпсований одяг, злилася, розчісуючи сплутане волосся, лаяла за невдачі в школі — вашого малюка чекає та сама доля, якщо ви не усвідомите і не згадаєте свої відчуття тоді, коли мама злилася. Уявивши себе на місці дитини, ви зможете погасити злість і відчути жалість та співчуття, а це допоможе знайти конструктивніші методи спілкування.

Burda Media

Якщо все ж таки накричали на дитину

Перебудова стосунків потребує часу, адже навіть навчитися «активного слухання», як радить Юлія Гіппенрейтер у своїй книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?», вийде не з першого разу. До речі, цей метод непогано працює у конфліктних ситуаціях із дитиною. Усвідомивши проблему і поставивши мету, ви обов’язково досягнете результатів, але якщо зрив все ж таки стався, заспокоївшись, поговоріть з дитиною, поясніть, що ваше невдоволення викликав не він сам, а його вчинок, який вас засмутив.

Візьміть дитину до союзників. Насамперед, визнайте, що крик це ваша слабкість і ви з нею намагаєтеся впоратися. Домовтеся приблизно так: якщо мама зривається на крик, він вимовляє заповітне слово, яке разом придумаєте, наприклад — «сирена» або «абракадабра», почувши яке ви усвідомлюєте, що потрібно зупинитися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як помиритися з підлітком після сварки
16 фраз, які потрібно говорити дитині щодня