Малюк відригує: чи є привід для занепокоєння?

Фахівці називають відрижкою зворотний закид вмісту шлунка в стравохід і рот дитини. Немовлята до цього процесу ставляться абсолютно спокійно, а ось матусь відрижка тривожить набагато сильніше. Не турбуйтеся і запам’ятайте, що відрижка в перші місяці життя – норма.

Нерідко причиною зригування у немовлят є аерофагія – захоплення великої кількості повітря при ссанні грудей (неправильне прикладування!) або при попаданні повітря в соску при годівлі з пляшечки. Шлунок у немовлят крихітний, так він ще й розташований вертикально. Стравохід у немовлят короткий, у ньому недостатньо м’язових волокон, а його переходу в шлунок дуже широке. На ці анатомічні особливості накладається і фізіологія 

Воно служить немовля своєрідним клапаном екстреного скидання — запобіжним механізмом, передбаченим природою, щоб захистити малюка від болю в розтягнутому їжею та повітрям шлуночку. Хоча така фізіологічна система цілком себе виправдовує, сподіватися тільки на неї все ж таки не варто. Чим менше зригуватиме малюк, тим краще: простежте за цим!

Мамам на замітку!

1. Грудне молочко

Малята, що знаходяться на природному вигодовуванні, відригають рідше і менше, ніж штучники. Ротик малюка влаштований таким чином, щоб захоплювати не тільки сосок (або соску), але і ареолу (колососковий кружок), завдяки чому немовля, що взяв груди, майже не заковтує повітря, а це – найкраща профілактика зригування. Правда, дитина (особливо перезбуджена або сильно зголодніла) може, поспішивши, взяти груди не так, як належить. Ви відразу ж це зрозумієте за характерним хлюпаючим звуком під час смоктання, що свідчить про аерофагію. Виправте це положення, вклавши сосок у дитячий рот глибше – разом з навколососковим кружком.

Нічого не виходить? Можливо, вся справа у неправильній формі сосків. Коригувати її можна за допомогою спеціальних накладок. Ну а найпростіше – спробувати перед годуванням витягувати сосок пальцями. Якщо дитині не вдається добре присмоктатися до грудей, тому що вона дуже туга, зцідіть перші порції молочка і тільки потім, коли стане м’якше, дайте її малюкові.

2. Перегодовувати не можна

При частому та рясному зригуванні потрібно насамперед перевірити, скільки дитина з’їдає. Якщо більше норми – тримайте його у грудях трохи менше або (з схвалення педіатра) переведіть на рідкісні годування.

3. Рівень рідини

Даючи дитині воду або суміш із пляшечки, тримайте так, щоб рідина заповнювала її шийку і дитині не доводилося ковтати повітря. Він неминуче це робитиме, якщо дірочки в соску надто малі і суміш йде туго. Але і бути надто широкими вони теж не повинні, інакше малюк почне захлинатися. Тоді в нього з’являться одразу дві причини для зригування – перегодовування та аерофагія.

4. Вибір пляшечки

Пошукайте спеціальну — із вбудованим клапаном проти зригування, що перешкоджає попаданню повітря всередину ємності та його заковтуванню. У деяких пляшечках є особливий «тунель» у вигляді трубки з верхом, що розширюється до шийки: така система виключає виникнення вакууму і створення негативного тиску. Дуже зручні фізіологічні ємності зі скошеним верхом: завдяки 30-градусному куті нахилу малюк знаходиться в правильному положенні і не заковтує повітря, а значить менше зригує.

5. Тримаємо стовпчиком

Цей прийом чудово відомий усім матусям: погодуючи, потрібно взяти малюка на ручки, надати йому вертикальне положення, підтримуючи під спинку і голівку, щоб зі шлунка вийшло проковтнуте повітря. Не поспішайте: зачекайте щонайменше 20 хвилин — однієї двох недостатньо! А класти малюка після їжі дозволяється тільки на бочок: на спинці дитина може захлинутися, якщо все-таки ригне. До речі, якщо малюк уві сні посмоктує пустушку, ймовірність таких трагедій суттєво зменшується.

6. Не активуйте після їди

Ніколи не слід сповивати і купати малюка, робити йому масаж відразу після того, як його погодували, якщо не хочете спровокувати відрижку.

Порада. Оглядайте вигини вушних раковин та складочки за ними, куди затікає молоко після зригування. Його треба своєчасно видаляти, щоб на шкірі не виникло роздратування!

Зригування чи блювання?

Зригування потрібно відрізняти від блювоти. Воно відбувається непомітно, не порушуючи загального стану дитини, яка залишається спокійною та веселою. Молочко, що відринулося, буває згорнутим (створеним) чи ні, але на відміну від блювотних мас воно не має жовтуватого кольору і неприємного запаху, не містить слизу.

Рідкісні відрижки – ще не привід для занепокоєння, але якщо вони відбуваються після кожного годування і тим більше чергуються з блювотою, запросіть до дитини лікаря! Це завжди ознака захворювання. Якого саме вирішувати лікарю.

Варіанти можуть бути різні – від шлунково-кишкової інфекції до пилороспазма або пилоростенозу – звуження воротаря (латиною – pylorus). Брамником називають м’язове кільце, розташоване на виході з дитячого шлуночка. Воно регулює перехід його вмісту в дванадцятипалу кишку. Для обох цих станів – і спазму, і стенозу – характерна блювота фонтаном, через яку дитина починає втрачати у вазі, худнути, слабнути і зневоднюватися.

Іноді навіть при одному погляді на животик малюка після годування видно, як напружується його шлуночок, намагаючись проштовхнути молочко в кишечник. Лікарі називають цей симптом видимою перистальтикою.

Дитячі суміші

Для малюків, які перебувають на штучному вигодовуванні (А вони-то якраз більшою мірою схильні до зригування), вчені розробили спеціальні лікувальні антирефлюксні суміші.

Вирішити проблему допомагають загусники. Вони роблять суміш більш в’язкою – таку вже не так просто зригнути! Як загусники використовують полісахариди (складні вуглеводи) двох типів: ті, що дитина засвоює (рисовий або кукурудзяний крохмаль), і ті, що ні, – неперетравлювані камеді з клейковини ріжкового дерева. Такі суміші добре переносяться і надають ефект. в 60-80% випадків, але все-таки камеді діють швидше і сильніше. Вони рекомендуються тим діткам, які відригають часто і рясно (3-5 балів) і яких крім зригування турбують запори.

Адже камедь має послаблюючий ефект, зумовлений дією неперетравлюваних вуглеводів на моторику кишечника. Суміші, що містять її, зазвичай призначають у кожне годування замість того харчування, яке раніше отримувала дитина, або всього кілька разів на добу, якщо цього достатньо для настання терапевтичного ефекту. Застосовувати їх можна 3-4 тижні. Іноді довше тут все індивідуально: на розсуд вашого педіатра!

Багато матусі починають турбуватися, коли приходить час повертатися до колишньої суміші. Адже малюк до антирефлюксного харчування звик, і позитивний результат очевидний. Перейде на стару суміш — раптом знову почнуться проблеми? Однак, незважаючи на високу ефективність продуктів із загусниками, їх не можна використовувати безконтрольно.

Не можна годувати такими продуктами дитину надто довго. Це все одно, що змушувати пити грипуючої людини ліки цілий рік! Результат після прийому крохмальних загусників настає не відразу, дія їх не така сильна. Саме тому їх рекомендують малюкам з легкою формою відрижки. Щоб подібна суміш допомогла, її доведеться давати 1-2 місяці. А що ж робити, якщо ви годуєте дитину лише грудьми? Обов’язково збережіть грудне вигодовування, тільки перед кожним прикладенням давайте дитині невелику кількість натурального загусника.