Дідівщина у класі: як допомогти дитині?

Поняття «дідівщина» у нас міцно асоціюється з армією, проте стартує воно найчастіше раніше — ще у школі. Ваше дитя опинилося під прицілом однокласників? Давайте розберемося у цьому.

Чому?

Шкільна дідівщина – це не завжди фізичне насильство. Можливо, дитину пригнічують психологічно – шляхом змов, бойкотів чи холодної війни. Причини знедоленості можуть бути різними:

• занадто високе (низьке) зростання, надмірна повнота (худоба), ластовиння, смаглява шкіра, відмінність за соціальним статусом або культурним рівнем;
• дуже часто об’єктом тиранії стають діти, чиї батьки дотримуються авторитарного стилю виховання або ж, навпаки, надмірно опікуються дітьми, пригнічують їх, не дозволяючи проявляти активність.

У будь-якому випадку дитина страждає і потребує допомоги дорослих – батьків та вчителів.

Що робити?

Перш за все зверніть увагу на проблему, не сподіваючись на те, що діти «самі розберуться». Адже питання не тільки в цькуванні вашої дитини, яка відчуває при цьому почуття незахищеності, страждає від депресивних настроїв. Справа ще й у кривднику — відчуваючи безкарність, він росте душевно черствою людиною. А що ж свідки, що мовчазно спричиняють свавілля? Вони стверджуються в думці про безсилля людини перед натовпом. Усе це, зрештою, формує неправильні соціальні стереотипи та шкодить суспільству загалом. Алгоритм ваших дій має бути приблизно таким:

• Встановіть довірчі стосунки з дитиною. Важливо, щоб він не соромився ділитися своїми проблемами. Підвищуйте його самооцінку (переконуйте його в тому, що він розумний, сильний і з усім впорається!), виховуйте вміння постояти за себе (необов’язково в бійці словами теж можна дати гідну відсіч).
• Поговоріть із учителем, адже саме він є головним регулятором поведінки дітей у школі. Серед його важелів впливу на клімат у колективі — індивідуальна розмова з кожним учасником процесу, виховно-роз’яснювальні бесіди з усім класом, залучення до вирішення проблеми керівництва школи. Якщо всі ці заходи неефективні, є сенс звернутися до правоохоронних органів.
• Поговоріть із батьками кривдника (кривдників). Як відомо, задираки бувають двох типів – шкідливі та злі. Перші відриваються в школі,оскільки через надмірне до них кохання з боку близьких впевнені, що їм все можна. У такому разі розмови з їхніми батьками вам не уникнути. Зі лихими кривдниками складніше — вони небезпечніші, оскільки їхня агресія зростає найчастіше із сімейних проблем (і сім’я при цьому несприятлива). Однак і така інформація може допомогти у виборі підходу до забіяку.
•  Зверніться по допомогу до психолога. Якщо батьки та вчителі не в змозі самостійно впоратися із ситуацією, знадобиться консультація спеціаліста. Сьогодні у кожній школі має бути психолог, до обов’язків якого входить вирішення подібних проблем у колективі.

А у твоєї дитини була схожа ситуація? Розкажи у коментарях, як він із нею впорався?