Як усувати спалахи агресії у дитини?

В межах норми

Рядки зору психології агресивність – не негативна риса характеру, а своєрідний інстинкт, властивий усім дітям: бажання змінити ситуацію, щоб мати можливість самореалізуватися. Наприклад, гнів немовля, не нагодованого вчасно, — «ляпас» мамі від розсердженого відмовою однорічного малюка; «Піф-паф» у кривдника, який відібрав іграшку в пісочниці, – трирічці. Все це активна реакція маленької людини на будь-який дискомфорт: голод, втома, стрес, обмеження фізичної свободи.

Однак, якщо гнів переходить розумні межі, а поведінка дитини стає некерованою і неприйнятною, варто замислитися.

В чому причина?

Як правило, малюк стає агресивним, якщо:

• Рідні люди (особливо мама) із ним надто суворі: засуджені, надмірно критичні, схильні до фізичних покарань.
• Дитина часто постійно відчуває загрозу, чимось налякана: як відомо, найкращий вид захисту – напад.
• Малюкові бракує уваги дорослих. З метою його залучення він здатний на різні вчинки. У цьому випадку набирає чинності закон: цінний будь-який батьківський відгук як плюс, так і мінус.
• Він наслідує старшого — наприклад, брата, який забирає машинку-з криком: «Моє!»
• Дитина на «критичному» етапі розвитку у 2-3 роки самостверджується за всяку ціну. Найпростіший шлях – порушити правила, зробити всупереч.
• Гіперактивні, легкозбудливі діти часто грішать надмірною агресією — їхня нервова система просто не встигає «пригальмувати».
• У 25% випадків, за твердженням психологів, агресивність пов’язана із вродженими особливостями малюка.

Здебільшого винне соціальне оточення плюс неправильне виховання.

Що робити батькам?

Насамперед усунути можливі причини агресивності:

• занедбаному через зайнятість батьків малюкові приділити максимум уваги;
• 3-річному задирці запропонувати самоствердитись мирним способом – наприклад, виливаючи квіти;
•  “Вічного двигуна” визначити спортивну секцію, де він може безпечно випустити пару.

Крім того, в жодному разі не вдаватися до суворих заходів впливу вчасно чергового спалаху гніву, давати можливість малюкові виговоритися, менше злитися самим – це поганий приклад.

• Більше спілкуватися з дитиною: грати у рухливі ігри, ліпити, грати з водою, м’ячем – все це знімає напругу.
• Навчити його правильно висловлювати гнів: потопавши ногами, порвавши газету, побивши подушку, олівцем або ручкою почеркавши по паперу тощо.
• Дотримуватись режиму дня та уникати перегляду телепрограм та мультфільмів з елементами агресин.
• Говорити з дитиною про те, що таке агресія і якою негарною стає людина в пориві гніву.