Цукор у дитячому меню: давати чи не давати?

Інсулін та цукор

Але в цих продуктах (у цукровому очереті, цукрових буряках та ін.) молекули цукру заховані, як упаковані в клітинні оболонки, як в обгортки. Причому цукор у натуральних продуктах зазвичай міститься у комплексі з іншими корисними речовинами. І організм людини звик засвоювати їх саме в такому вигляді і в таких поєднаннях, звик насамперед попрацювати над розщепленням “упаковок”, вивільняючи з них цукор поступово. Малими порціями цукор і надходить у кров, і з участю інсуліну витягується з крові. Якщо ж ми з’їдаємо не натуральний продукт, а чистий концентрат цукру, званий рафінадом, то кров надходить відразу величезну кількість цукру. Організм від незвичного «перецукровування» крові відчуває сильний стрес, який можна порівняти з шоковим станом. За сигналом SOS слід викид масивної частки інсуліну, щоб витягти зайвий цукор із крові. Якщо такі сплески цукру у крові повторюються, відбуваються зміни у роботі залоз внутрішньої секреції, порушується нормальний обмін речовин. А від останнього залежать стан усіх органів прокуратури та тканин й у кінцевому підсумку загальна картина здоров’я людини.

«Солодка» залежність

Все сказане має відношення до людей різного віку, але особливо до дітей. У дитини, крім іншого, дуже швидко виникає смакове звикання до надлишку цукру, і він вже не захоче їсти несолодку кашу, сир або кефір або пити не підсолоджену воду. Пристрасть до солодкого у чомусь схожі на прихильність до алкоголю, не дарма ласунок іноді називають солодкими п’яницями. І якщо зрілий організм дорослого довгий час може абияк справлятися з наслідками нездорового харчування, то дитячий – ще не в змозі знайти вихід із ситуації. Давайте вдумаємося в це, і тоді ми не поспішатимемо з прилученням малюка до солоденького мало не з пелюшок. Значить, солодкому – бій? Але ж хочеться іноді порадувати дитину! Так, можливо, має сенс замінити цукор-рафінад чимось солодким, але менш шкідливим, причому не рафінованим, а натуральним? Чим саме? І в якій кількості? На етикетках десертних продуктів для малюків і солодких газованих напоїв нерідко пишуть назви замінників цукру-рафінаду: аспартам, цикламат, сахарин та ін. У написах на дитячих ласощах (мюслі, різні види пластівців, готові до вживання пудинги) . Деякі батьки купують для дітей у дієтичних відділах магазинів ласощі, призначені для хворих на діабет та ожиріння. Вони нерідко входить ксиліт і сорбіт.

Інші замінники

Що ж є замінниками цукру? Чи можна давати дітям замість цукру ті з них, що використовуються у дієтичних продуктах? Такі питання на адресу редакції надходять від батьків часто. Які ж речовини, що підходять під визначення солодкого, можна назвати цукром? Їх налічується понад сотню.

глюкоза (Виноградний цукор) – найпростіша форма цукру, з якої засвоюються вуглеводи.

фруктоза – натуральний цукор, який виявляється у фруктах та меді. Засвоюється фруктоза, якщо споживати її трохи більше 30-40 г на день, без участі інсуліну, не напружуючи острівцевий апарат підшлункової залози. До того ж вона всмоктується в кишечнику набагато повільніше, ніж глюкоза. Завдяки двом цим властивостям фруктоза у невеликих кількостях допускається у харчуванні хворих на цукровий діабет, де головне — не допустити різкого підвищення вмісту цукру в крові. За калорійністю фруктоза не поступається звичайному цукру-рафінаду. І це слід мати на увазі людям, які бажають скинути надмірну вагу. Для дитини фруктоза практично не має переваг у порівнянні зі звичайним цукром. Особливо якщо врахувати, що фруктоза зараз зустрічається на вітчизняному ринку дуже різна. Це стосується і смаку, і відтінків кольору (від білого до трохи кремового), і ціни (від 42 до 120 руб. за 500 г). Чи йдеться про різний рівень очищення від сторонніх речовин, різниці як товар або продавці переслідують виключно комерційні міркування – сказати важко. Це натуральний продукт, який на 39-40% складається із фруктози. Загалом мед містить 75% цукру. Що являє собою цей солодкий та ароматний продукт, який бджоли одержують, переробляючи нектар квітучих рослин? Нектар ще давні греки називали їжею богів. Крім суміші фруктози, глюкози та малої кількості сахарози, мед містить й інші дуже цінні речовини. Сюди відносяться майже всі відомі вітаміни, хоч і в невеликій кількості, ферменти, мінеральні сполуки, мікроелементи та різні біологічно активні речовини. При прийомі за 1,5-2 години до їди мед гальмує секрецію шлункового соку, а за 15-20 хвилин до їди – збуджує. Двигуну секрецію кишечника мед стимулює та сприяє його спорожненню. Липовий мед має ще й сильну потогінну дію і застосовується при застуді. Калорійність меду 308 одиниць, тобто на 70 ккал менше калорійності цукру. Добова доза меду для дорослого не повинна перевищувати 120-150 г, розділених на кілька прийомів, доза для дошкільника – не більше 30-35 р.

декстроза – її одержують із зернового крохмалю, за хімічною структурою подібна до глюкози.

лактоза – так називається всім відомий молочний цукор.

Мальтоза (Мальтозна патока) – цукор, який виділяють з кукурудзяного борошна, проса та інших злаків. Вона виходить в результаті оцукрювання крохмалю ферментом діастазою. Мальтозу можна вживати замість цукру при захворюваннях печінки, серцевої недостатності. Здоровим дітям немає жодної необхідності давати мальтозу замість цукру. Однак у готові ласощі промислового виробництва цей цукор нерідко додають. І такі ласощі корисні для малюків.

сахарози — її одержують із цукрової тростини або цукрових буряків. У кристалічному вигляді цей цукор називають рафінадом.

Коричневий цукор — багато хто вважає його надзвичайно корисним. Але насправді це лише звичайний білий рафінад, кристали якого покриті сиропом з чорної патоки.

Підсолодимо?

Існують також різні зернові підсолоджувачі. Одержувані із зернового крохмалю, вони складаються в основному з декстрози, мальтози та складніших цукрів. У дієтичних секціях магазинів продаються продукти та з іншими підсолоджувачами, призначені для хворих на діабет та для охочих схуднути. Серед підсолоджувачів найчастіше зустрічаються сорбіт (сорбітол) та ксиліт (ксилітол). Вони являють собою природні, природні багатоатомні спирти, які всмоктуються в шлунково-кишковому тракті і надходять у кровотік повільніше, ніж глюкоза та сахароза. Те, що ці два підсолоджувачі не калорійні і тому перешкоджають накопиченню надмірної ваги – найбільша помилка. Ксиліт, наприклад, одержуваний з качан кукурудзяних качанів або з лушпиння бавовняного насіння, по калорійності не поступається цукру. Сорбіт отримують з глюкози у процесі виробництва аскорбінової кислоти. Він аналогічний ксиліту, практично дорівнює йому калорійності, але при цьому вдвічі менш солодкий. Окремі продукти, що містять сорбіт або ксиліт (наприклад, печиво, цукерки або сухі тістечка), навіть більш калорійні, оскільки можуть включати гідрожири та інші калорійні жирові речовини, які дітям, які не страждають на діабет, давати не варто. На етикетках таких дієтичних продуктів має бути написано: «Не призначено контролю ваги». Якщо ж виробник вказує, що продукт не містить цукру, це зовсім не свідчить про його малу калорійність. У дитячому харчуванні ксиліт та сорбіт для заміни цукру застосовувати не слід. Калорій не містить ще одного замінника цукру під назвою аспартам. Він являє собою комбінацію амінокислоти фенілаланіну та аспарагінової кислоти. Наступний замінник цукру ацесульфам хоч і виглядає, як цукор, але його отримують з ацетооцтової кислоти, і він також не містить калорій. За хімічною структурою на нього схожий сахарин. Це безкалорійний продукт переробки нафти у 300-500 разів солодший за цукор. Сахарин всмоктується і надходить у кровотік, але не зазнає перетворень в організмі та виводиться у незміненому вигляді із сечею. Однак він несприятливо впливає на печінку і може завдати шкоди здоров’ю дитини. Для дитячого харчування жоден із цих синтетичних безкалорійних продуктів не підходить. В даний час в харчуванні хворих на цукровий діабет і ожирінням використовується низькокалорійний порошкоподібний замінник цукру, приготовлений на основі екстракту рослини під назвою стевія. Цей порошок у 150 разів солодший за цукор, і його можна додавати в їжу в малій кількості.

Як же бути із цукром: давати чи не давати? Відповідь: давати! І хоча він і не зустрічається в природі в натуральному вигляді, проте він все ж таки корисний для дитини але виключно в невеликих кількості. Тому головне – не переборщити з дозами!