Дитина боїться лікарів: як бути?

Ситуація №1

Трусишка

Ви з дитиною зібралися до поліклініки. Він веселий, сміється, жартує. Але чим ближче ви підходите до мети, тим помітніше у малюка псується настрій. Звичайно, ви намагаєтеся пояснити дитині, що все буде добре, що у лікаря його ніхто не скривдить. Там багато дітей, різноманітних іграшок, там чекає на нього дуже хороша і добра тітка. І ви самі вже починаєте вірити в це… Але на дитину такі вмовляння не діють. Ось у нього на очах уже з’явилися сльози. І тільки ви переступили поріг поліклініки, він вибухнув несамовитими криками.

Як зазвичай поводяться мами у такій ситуації?

• Мама силоміць затягує дитину в кабінет лікаря і починає викладати скарги на здоров’я, намагаючись перекричати власне чадо. У цій ситуації мамі соромно, малюкові страшно, лікареві хочеться якнайшвидше, не вникаючи у ваші проблеми, закінчити прийом і перевести дух.

• Мама сідає з дитиною, що кричить, біля кабінету і починає вмовляти його заспокоїтися. Вона обіцяє купити йому бажану іграшку чи солодощі. Так, іноді це може допомогти, малюк перестає плакати. Але страх нікуди не подінеться. І якщо лікареві потрібно оглянути малюка, той знову починає плакати.

У чому причина такої поведінки?

Може, дитині нещодавно доводилося проводити в поліклініці неприємні та болючі процедури? Можливо, після них у дитини закріпилася негативна реакція, яку ви не зуміли в потрібний момент згладити

Як бути?

Регулярно грайте в лікаря, створюйте у малюка приємні асоціації у зв’язку з походом до поліклініки. Ну і звичайно, постарайтеся, щоб ніщо не засмучувало його перед відповідальним візитом до лікаря.

Ситуація №2

хуліган                            

Ви приходите приймати до лікаря. Сідайте і починаєте спілкуватися з лікарем. Вас перериває шум інструментів, що падають на підлогу. Через хвилину ви вже бачите свого шибайголову, що сидить на підвіконні, а ще за мить він уже намагається забратися на шафу. Лікар схильний максимально швидко закінчити прийом.

Як зазвичай поводяться мами у такій ситуації?

• Мама не бачить у такій поведінці малюка нічого дивного. Вона здивована, чому лікар робить зауваження дитині. Але вона все ж таки садить дитину на коліна. Той крутиться, виривається і продовжує поводитися так, як він звик завжди.
• Мама збентежена поведінкою дитини, намагається її розсудити. Спочатку робить малюкові зауваження, але він на нього не реагує. Тоді мама садить бешкетника собі на коліна. Увага малюка переключається на стіл лікаря. Дитину захоплено вистачає медичні інструменти, прилади, ручки, якими малює, на чому доведеться.

У чому причина такої поведінки?

Дитина звикла, що їй можна все. Але іноді малюк веде себе так по іншій причині: родичі весь час зайняті і до ладу не приділяють йому уваги. Він звик сам себе розважати, як уміє.

Як бути?

Спілкуйтесь з дитиною як із дорослою. Приділяйте йому більше уваги. Пропонуйте розумні вимоги, давайте завдання. Маля має навчитися слухати вас і розуміти.

Ситуація №3

власник

Малюк спокійно реагує на огляд лікаря. І ось під час паузи (мама в цей час спілкується з лікарем) він захопився іграшками. Кожен лікар у кабінеті має іграшки на такий випадок. Нарешті настав час йти. Але розлучатися з іграшкою малюк не хоче.

Як зазвичай поводяться мами у такій ситуації?

• Відбирають у дитини іграшку і силою відводять плачучого, засмученого малюка з кабінету лікаря.
• Починають тактовно пояснювати дитині, що іграшку треба віддати.
• Обіцяють негайно піти в магазин і купити таку саму.
• Мама соромиться вести бесіду в кабінеті лікаря. Вона виходить у коридор разом із дитиною та з іграшкою, там намагається все роз’яснити.
• Мама не бачить нічого страшного в тому, що дитина забере іграшку. Дехто може піти з нею. Інші просять лікаря подарувати її дитині. Іноді мати пропонує лікарю купити у нього іграшку.

У чому причина такої поведінки?

Можливо, дитина-власник звик. що всі дорослі виконують його бажання. І не може зрозуміти, чому ж тут у лікаря це не так.

Як бути?

Насамперед батькам, бабусям та дідусям варто задуматися про свої методи виховання. Може, ви надто багато дозволяєте дитині?

У жодному разі не кричіть на дитину, якщо вона так поводиться, і не відбирайте іграшку, що полюбилася їй.

Потрібно вийти з ним у коридор і, дивлячись йому в очі, спокійним голосом постаратися пояснити, що чужа іграшка і її треба повернути.

Розгляньте разом із дитиною іграшку, всі її дрібні деталі. Скажіть, що прийшовши додому, ви її намалюєте. А вдома обов’язково намалюйте! Навіть якщо малюк сам уже давно забув про цей інцидент.