Історія тата, син якого називає його “мамою”

Американський журналіст і шкільний вчитель Ендрю Форрестер поділився зворушливою історією своєї сім’ї, в якій його син називає його мамою.

Джерело: Unsplash

Папа вирішив поділитися своїм досвідом виховання дворічного хлопчика, який часто називає свого батька «мамочкою». Ендрю не приховує, що спочатку був спантеличений такою незвичайною поведінкою свого сина, проте пізніше усвідомив, що в цьому немає нічого поганого. Адже називаючи тата «мамою», малюк лише виявляє свою любов до батька.

Прониклива історія про реакцію однієї мами на напад гніву свого сина

Я – тато, але мій малюк називає мене “мамою”, і це нормально: історія одного американського тата

Коли моя дворічна дитина каже «мама», вона може звертатися як до моєї дружини, так і до мене. Спочатку мене це збентежило, але тепер я знаю, що це справді не має значення.

Мій 2-річний син кличе мене мамою. Він дуже балакучий, тому мені здається, що він робить це, щоб подразнити мене. Мені здається, що моя дворічна дитина вважає мене кумедною. У Джеймса такий самий характер, як і в мене: у нього чудове почуття гумору і він завжди сподівається, що зможе підняти комусь настрій.

Як не потонути в материнстві: історія, яка викликала багато суперечок

Можливо, Джеймс не розуміє, наскільки це мило, коли він каже “дада” чи “тато”. Але важливо враховувати, що Джеймс — не дорослий комік, а лише малюк. У його розумінні “мама” – це “батько, якого я люблю”, хоча це трохи і дратує.

Перший рік його життя я навчався в аспірантурі, і ми з дружиною поділили всі домівки. Ми були на роботі. І ми брали участь у житті сім’ї. І навіть зараз я не якийсь впливовий бізнесмен, який постійно працює. Я лише вчитель англійської мови. Протягом звичайного навчального року я приходжу додому до 17:00 і досить часто я укладаю Джеймса в ліжко щовечора і щоранку годую його сніданком. Я поруч.

Джерело: Unsplash

То чому ж я “мама”?

Сьогодні, в неділю, ми з Джеймсом разом ходили в продуктовий магазин. Він махає іншим дітям, яких бачить, і ми з їхніми татами киваємо один одному. Джеймс зазвичай непогано їздить у візку із супермаркету, але сьогодні щось пішло не так.

Ми стоїмо в магазині, шукаємо вафлі (його нова нав’язлива ідея), і він висовується з візка. Я не знаю, можливо, йому було просто нудно, але в цей момент він тягнеться до мене і каже: «Тримаю тебе! Тримаю тебе! Мамо, тримаю тебе!».

Завдяки тобі я відчув життя: історія непростої вагітності очима тата⠀

“Мамо, тримаю тебе” означає “Тато, тримай мене (візьми мене на ручки)”.

Коли ми підходимо до каси, я однією рукою штовхаю повний візок із продуктами, а іншою тримаю Джеймса. І в цей момент ми бачимо ще одного тата з дівчинкою приблизно віку Джеймса, що сидить у візку.

“Мамочка!” – кричить вона. “Мамочка!”.

“Мами зараз немає”, – зітхає тато. “Вона вдома”.

“Тато”, – наполягає вона. «Мамочко! Маааамаааа!».

Маленька дівчинка невтішна. Вона хоче свою матусю.

Я дивлюся на Джеймса, який каже: “Вона плаче”. “Так, приятель”, – шепочу я. “Вона плаче”.

Джерело: Unsplash

У машині я думаю про цю маленьку дівчинку. Вона знає різницю між татом та мамою. Я дивлюся на Джеймса в його автокріслі, а потім ми посміхаємося один одному у відображенні дзеркала заднього виду.

Я впевнений, що він теж знає, хто я та хто його мати. Але йому байдуже. Звичайно, він іноді каже «мама», маючи на увазі справді свою маму. Його стосунки з моєю дружиною ніжні і солодкі, і іноді йому хочеться цього особливого зв’язку. Однак у більшості випадків він каже “мама”, маючи на увазі одного або нас обох. Тому що він любить нас обох. Він хоче бути з кожним із нас однаково сильним. Якщо він звертається до “мами” вночі, він звертається до будь-якого з нас, тому що він любить нас однаково.

Вона йому мама. Я теж йому мама. І що більше я думаю про це, то більше розумію, що мене все влаштовує. І це нормально.