Особливості виховання дівчинки

Батьки з розчуленням шукають у дітях чоловічі або жіночі риси: „Схопився за машинку, відразу видно — хлопець росте!”, „Лялечку заколисує — така мала, а вже проявляється материнський інстинкт”. Чи є сенс акцентувати увагу на цих відмінностях і які особливості виховання існують?

Ростимо справжню леді

Як правило, у ранньому віці дівчинка хоче бути схожою на маму і переймає ті якості, що подобаються їй у матусі: дбайливість, ніжність, уважність. І це чудово. Які ж тут є підводні камінці?

Коли дитина вже готова відстоювати свою незалежність, вона стикається з тим, що таке її прагнення не вітається ні сім’єю, ні суспільством. „Дівчинка має бути лагідною, слухняною”. Це призводить до того, що серед дівчаток набагато частіше відзначаються внутрішні конфлікти (як хлопчики частіше стають учасниками міжособистісних конфліктів).

У дівчаток у дошкільному віці нерідко відзначається підвищена тривожність, почуття незахищеності. У ситуації конфлікту вони дуже переживають, шукають своєї провини, якщо йдеться про сварки у ній. Психологи в деяких випадках пов’язують це з тим, що вихователі не заохочують, щоб дівчата активно відкрито висловлювали свої почуття, звідси у них відчуття загальної пригніченості. Вчіть малу усвідомлювати свої почуття, конструктивно висловлювати і обов’язково промовляти їх.

Дозвольте дівчинці висловити гнів, що накопичився, яким-небудь прийнятним способом:
покричати, попинати м’яч, побити подушку, порвати папір, зрештою.

Інший варіант – якщо у вас росте “пацанка”. Не варто соромити дівчинку, якій нецікаво „прясти у світлиці під вікном”. У такому випадку потрібно лише приділяти особливу увагу правилам безпеки.

Можливо, ваша дочка знайде себе у спорті, туризмі, стане знаменитою мандрівницею чи дослідницею. У більшості випадків активна дівчинка, яка віддає перевагу в дитинстві компанії хлопчаків, „награється” і до підліткового віку поступово перетвориться на „прекрасного лебедя”.

Як займатися з дівчинкою

Раніше вважалося, що дівчатка загалом гірші за хлопчиків орієнтуються у просторі та справляються з математичними завданнями (особливо починаючи із середньої школи). Проте дослідження останніх десятиліть ХХ століття показали, що ці відмінності незначні. Разом з тим, не зайвим буде приділити увагу розвитку просторового мислення у малюка. Нагадаємо основні етапи орієнтації у просторі: спочатку діти вчаться знаходити власні частини тіла, потім вони вчаться визначати та формулювати положення предметів щодо себе, після – положення предметів щодо інших предметів (м’яч знаходиться під столом). Пропонуйте головоломки, де потрібно додати відсутні фігури.