Двомовне виховання: у чому суть?

Мама – носій однієї мови, а тато – іншої, в результаті на світ з’являється маленький чоловічок, який з раннього дитинства змушений освоювати як і мамина, так і татова рідна мова.

Що ж потрібно знати прособенностях промови двомовних дітей?

Коли розпочинати навчання мовам?

Якщо йдеться про природний білінгвізм, то чим раніше, тим краще. Чим пізніше друга мова вводиться у спілкування з дитиною, тим більше перша мова домінує над другою. Якщо ж мається на увазі спеціальне навчання, то більшість фахівців (педагогів, філологів, логопедів) рекомендують все ж таки не поспішати і вводити нову мову не раніше ніж у 3 роки.

Чи виникає у головах дітей плутанина при одночасному вивченні двох і більше мов?

Ні, якщо дитина точно знає, до кого якою мовою звертатися. Хоча на ранніх етапах формування білінгвізму малюк може застосовувати так звану «стратегію полегшення» (вибирати легші для вимовлення слова, спрощувати слова обох мов), згодом усе зазвичай стає на свої місця.

Змішані висловлювання зазвичай виникають у тому випадку, якщо дитина знає, що її співрозмовник розуміє обидві мови. Так само і дорослі носії двох мов як рідних використовують слова з двох мов у одній фразі лише за обставин, у яких це доречно.

Більше того, вчені встановили, що використання двох мов в одній фразі дорослими білінгвами є ознакою мовної майстерності.

Чи є двомовність причиною мовних розладів та запізнілої мови?

Сьогодні немає наукових підтверджень тому, що слухання двох чи більше мов веде до уповільнення засвоєння мови чи мовним розладам. Багато дітей із різних країн народження засвоюють дві і більше мови, не виявляючи у своїй жодних ознак мовних розладів чи уповільненого розвитку.

Що робити, якщо дитина відмовляється розмовляти однією мовою?

Буває, що діти відмовляються від спілкування однією з мов, коли дізнаються, що цією мовою не говорять у дитячому садку, на вулиці, у сім’ях друзів. Це викликає у крихти сумніви в необхідності спілкування мовою, якою «ніде» не говорять. Завдання батьків у цьому випадку полягає в тому, щоб зробити «слабку» мову важливою для дитини, виховувати в неї любов до мови. Поясніть малюкові, що він на одну мову багатший за інших дітей, постарайтеся, щоб спілкування цією мовою було для дитини максимально цікавим і потрібним.

Мова дуже прив’язана до емоційної та ідентифікаційної сфер, тому у свідомості малюка мова асоціюється з людиною, яка нею розмовляє. Наприклад, якщо тато розмовляє з дитиною по англійськи, це означає, що соціальна роль «батько-син» реалізується лише англійською мовою.

Дивно, але якщо малюк довго не спілкувався з одним із батьків, то він не тільки сумуватиме за ним, але також нудьгувати за другою мовою. Проте малюк може також «карати» когось із батьків своїм небажанням розмовляти його мовою, якщо один із них чимось йому не догодив.