Дифтерія у дитини. Діагностика та лікування

Досвідчений педіатр може запідозрити зараження дифтерією, просто оглянув горло дитини та вислухавши історію захворювання. Для підтвердження діагнозу проводять низку аналізів:

Фото: Fotolia

Діагностика дифтерії

• Для визначення дифтерії у дитини візьмуть мазок із глотки, під час бактеріологічного дослідження дифтерійну паличку видно під мікроскопом.
• За допомогою посіву на живильне середовище матеріалу з горлянки хворого культивують колонію бактерій, що підтверджує наявність дифтерійної палички.
• Визначають наявність та рівень антитіл (титр) до бактерії у крові хворого. Якщо титр більше 0,05 МО/мл виключають діагноз «дифтерія».

Все це дозволити не сплутати дифтерію з тонзилітом або хибним крупом.

Фото: Fotolia

Як лікувати дифтерію

Лікування дифтерії відбувається під наглядом лікарів в інфекційному відділенні стаціонару, причому до лікарні покладуть незалежно від тяжкості стану дитини.

Дифтерійна паличка стійка до більшості антибіотиків, тому вбити бактерії ліками поки що немає можливості. Як лікування вводять спеціальну протидифтерійну сироватку, яка нейтралізує токсини та очищає від них кров, тим самим послаблюючи запальний процес у мигдаликах. Чим раніше введена сироватка, тим менша ймовірність розвитку ускладнень та ризику анафілаксії у дитини.

Подальше лікування полягає у детоксикації організму, призначають антибіотик, який зменшує кількість бактерій і запобігає супутнім інфекціям.

Полоскання горла препаратами, що дезінфікують, є обов’язковим, якщо дитина вже вміє спльовувати рідину, не проковтуючи її.

При діагностуванні дифтерії проводять санітано-епідеміологічне обстеження всіх дітей (і дорослих), які контактували із хворим. Якщо серед обстежених виявляють носіїв дифтерійної палички, вони проводять курс антибактеріальної терапії.

Малюка готують до щеплення (фото: ЦФА Бурда)

Профілактика дифтерії

Захистити дитину від контакту з носієм дифтерійної палички вкрай складно, оскільки можливе носійство без зовнішніх ознак. Дещо зменшити ризик можна навчивши малюка не торкатися обличчя, мити руки з милом після відвідування громадських місць і перед їдою. Дифтерійна паличка гине при термічній обробці та не любить сонячне світло.

Існує досить ефективна вакцина, яка змушує організм виробляти антитіла до дифтерійної палички. Оскільки проти дифтерії не виробляється стійкий довічний імунітет, як, наприклад, при вітрянці, ревакцинацію проводять за встановленим графіком.

Вакцина від дифтерії входить до складу комплексного препарату під назвою АКДП (коклюш, дифтерія, правець) і є обов’язковою у всіх цивілізованих країнах світу, у тому числі в Україні.

Графік щеплень АКДС, відповідно до нового календаря вакцинації, який діє з січня 2016 року: 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 років. Наступну ревакцинацію МОЗ рекомендує зробити у 16 ​​та 26 років, далі кожні 10 років до 50-річного віку.

Якщо дитина перехворіла на дифтерію, або була вакцинована, антитіла в її крові захищатимуть її від захворювання протягом 10 років, потім їх кількість помітно зменшиться. За наявності антитіл зараження дифтерією все одно можливе, але протікати вона буде легко і без серйозних ускладнень.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ:

Небезпечні симптоми дифтерії у дитини. Як не пропустити

Правила поведінки після вакцинації