5 невдалих тактик виховання. Вседозволеність

Частина перша. Дитині можна все

Fotolia

Виховати щасливу дитину – ціль усіх батьків. Але способи, коли ми намагаємося це зробити, часто не витримують критики.

Спираючись на досвід власних сімей чи підручники з дитячої психології, багато батьків за коштами втрачають саму мету – вибудувати теплі стосунки з малюком та відпустити його у доросле життя самодостатньою та впевненою у собі людиною.

 Все дозволяти

Популярна тактика виховання дитини – ставити її інтереси на чільне місце і не забороняти взагалі нічого.

Батьки, які її дотримуються, люблять ще посилатися на досвід східних країн – там де дітей вважають мало не божествами – і подивіться, наскільки успішні й щасливі ці люди.
Однак при цьому з уваги упускається ряд важливих деталей. Від того факту, що благополучні країни на кшталт Японії – лідери за рівнем підліткових самогубств, до того що східні батьки при цьому прищеплюють дитині та інші цінності: безумовне підпорядкування старшому, начальнику, країні тощо.

Принцип вседозволеності, на думку прихильників цієї тактики, дозволяє дитині насолодитися дитинством – мовляв, у дорослому житті ще встигне настраждатися. Батьки також очікують від чада, якому все можна, більшої самостійності – адже малюк може вибирати напрямок розвитку сам.

Fotolia

Чому це не працює

Дитина, вихована у вседозволеності, часто буває вередливішими за однолітків – це саме зрозуміло. Однак і самостійності він не виявляє. Причина проста: не потрібно плутати дитячий підхід із дорослим. Дитина не вміє вибудовувати ієрархію своїх потреб. Він хоче те, що бачить зараз. Отримувати бажане йому – очевидне правило, не отримувати – жорстока несправедливість.

Незважаючи на те, що тактику все дозволяти вибирають зазвичай самі добрі батькиготові життя покласти за своє чадо, їхні стосунки з дитиною не клеяться Малюк проходить кілька важливих періодів, дорослішаючи, і перше, що він намагається прояснити у стосунках із батьками – це межі дозволеного.

У горезвісні «кризові» три роки він може навмисне доводити маму до істерик та відчувати її терпіння. Це не з вродженої шкідливості – просто таким способом маленька людина намагається усвідомити закони взаємин.

І якщо в цей період і далі батьки беззаперечно виконують вимоги малюка, він згодом перестає відчувати у них опору. Як можна спиратися на думку людей, які йдуть у тебе на поводі?

Далі, у малюка, якому все можна вдома, передбачувано виникнуть проблеми зі спілкуванням за межами сім’ї. Однолітки та інші дорослі навряд чи потуратимуть його примхам. У результаті в дитини буде лише два виходи: або нівелювати цінність своїх батьків, визнавши їх навколо неправими, або заперечувати думку інших оточуючих і вчитися рухатися до своєї мети напролом. Обидва варіанти навряд чи зроблять вашу дитину щасливішою.

І, нарешті, чи не головна проблема виникне при вседозволеності у відносинах дитини із самим собою. Намагаючись забезпечити щасливе безхмарне дитинство, батьки не вчать дитину вибудовувати піраміду цінностей. Коли в майбутньому потрібно буде докласти зусиль та подолати перешкоди для отримання бажаного, дитина відступить – адже вона до такого просто не готова. А планомірна праця з метою досягти намічених цілей – і зовсім не його коник. Адже, щоб щось отримати, часто потрібно від чогось відмовитися. А дитина, якій усе було можна, на це точно не чекає.

Висновок

Звісно, ​​ніхто не стверджує, що балувати дітей шкідливо. Просто все потрібно робити дозовано. Тактика вседозволеності не призводить ні до чого доброго, але й зайва строгість не буде корисною малюкові. Балуйте чадо іноді. Тоді й у нього буде відчуття свята та підтримки від близьких, і ви будете спокійні за свої виховні методи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

5 невдалих тактик виховання. Маленький дорослий

Топ-4 речі, які потрібно зробити на День усіх закоханих з дитиною

Чому не варто віддавати все найкраще дітям