Синдром срібної ложки: що це, як виявити та перемогти

Це не захворювання, але досить тривожний стан дитини з пролонгованими наслідками. Психологи вважають, що «синдром срібної ложки» може негативно позначитися на всьому майбутньому житті людини, що росте, і по відношенню до неї.

Джерело: Shutterstock

Термін «синдром срібної ложки» з’явився у західній психології досить давно, і відносили його до дітей, які нічого не знали відмови. Пам’ятаєте знаменитий фільм 80-х «Іграшка» з П’єром Рішаром у головній ролі? Так, нехай і трохи гіпертрофовано, можна проілюструвати вирощування в дитині цього синдрому. Діти, яким психологи ставлять такий «діагноз», виростають пересиченими, безініціативними, їм нічого не цікаво. Саме ці діти найчастіше виростають, перетворюються на так звану «золоту молодь», часто це нащадки багатих людей, які самі росли у бідності.

Але далеко не завжди – навіть якщо у батьків середній і навіть невисокий достаток, але вони мріють максимально забезпечити матеріальні запити чада, навіть на шкоду решті членів сім’ї – це може спровокувати той же «синдром срібної ложки», причому в гіршому його прояві, включаючи зневага і навіть ненависть до батьків.

джерело: instagram@officiallalaloopsy

Чому так відбувається?

Психологія наука не надто точна, а підходи до виховання дітей, які популярні в освіченій частині суспільства, змінюються, іноді кардинально. У пору детоцентризму, коли дитина опиняється в центрі життя сім’ї, дуже часто трапляються перегини. Так само, як у ті давні часи, коли дитина була лише «суб’єктом» та її життя особливої ​​цінності не мало, тільки з іншим знаком. Незмінно лише те, що батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, успішними, а зараз ще й щасливими. Але уявлення про те, як цього досягти сильно різняться. І, до речі, виховання це лише частина умов формування особистості і далеко не головна. Причин розвитку у дитини «синдрому срібної ложки» може бути кілька:

• Матеріальне достаток і задоволення будь-якої забаганки – хочеш 10-у Барбі, отримай, 101-й набір Лего, будь ласка. А також останній IPhone, який мало кому по-кишені. Але ж можна взяти кредит, чи не так? Адже дитина так хоче.
• Надмірне захоплення розвитком – Навчання з пелюшок, постійні гуртки, курси, секції. Причому, не зважаючи на бажання дитини, адже батьки знають, що для неї краще. А ефект може виявитися зовсім протилежним – у дитини виробляється стійке неприйняття до будь-якого навчання і він зовсім не знає, чого хоче сам.

— Васю, ну йди додому! – Мамо, я що, змерз? – Ні, ти зголоднів.

• Гіперопіка – ізоляція дитини від однолітків, вибір йому кола спілкування, заборона несанкціоновані контакти.
• підміна теплого спілкування з батьками матеріальними благами чи престижними школами.

Варто зауважити, що таке ставлення до дитини зовсім не гарантія, що вона виросте саме таким, із «синдромом срібної ложки», чимало залежить від стійкості дитячої психіки та її вроджених якостей. Але поєднання цих факторів особливо насторожує.

Fotolia

Ознаки «синдрому срібної ложки» у дитини

Коуч та психолог Марина Мелія так формулює прояв цього «синдрому»:

Діти з «синдромом срібної ложки» пасивні, нічого не хочуть, у них немає жодних стійких бажань, крім матеріальних, вони не здатні ставити серйозних цілей і досягати їх, не в змозі винести навіть найменшого розчарування, абсолютно не пристосовані до життя, у постійній гонитві за задоволеннями – а це алкоголь, наркотики, перегони на автомобілях. Вони не цікавляться «сімейною справою», невдячні, холодні, байдужі, схильні до асоціальної поведінки, депресій.

Слід зазначити, що це спрощене розуміння дорослішання дитини, у якому задіяні і фізіологічні процеси – дитина не «чистий лист», в нього своя психіка та різний рівень сприйняття світу.

Характер формується лише у подоланні. Воля, як м’яз: чим активніше її тренують, тим міцнішим вона стає. Отже, ми повинні створювати такі умови, щоб наша дитина мала можливість щось долати буквально щодня.

Джерело: Shutterstock

Що робити

Якщо ви помітили, що у вашої дитини (старше 5-6 років), але частіше все ж таки в підлітковому віці, з’являються ознаки «синдрому», копатися в причинах не настільки важливо, як спробувати все виправити. Причому чим раніше вдасться змінити ваші з дитиною відносини, тим легше пройде адаптація до нових умов і більше шансів на виправлення ситуації. Втім, це зовсім не гарантує від інших помилок, перекосів та ненависті до вас дитини, коли їй буде 25-30.

Обмеження необхідні

Дитина вчиться жити в нашому непростому світі, вона цього новачок, тому потребує чіткого позначення «червоних ліній», кордонів, за які не можна заходити. Дитячі бажання, у тому числі матеріальні, ростуть з дорослішанням дитини, але встановлюючи обмеження ми вчимо її терпінню, вмінню чекати і думати про ближнє (навчання оптимальної фрустрації). З старшими дітьми, наприклад школярами, добре працює метод мотивації та аргументації – нехай він аргументує своє прохання, або виконати ряд завдань для отримання бажаного.

Більше контакту

Всі знають, що час, проведений з дитиною безцінно і його не можна замінити ні матеріальними цінностями, ні надлишком навчання. Намагайтеся зробити так, щоб не тільки дитині було цікаво з вами, але й вам з дитиною теж.

Більше свободи

Освіта в наш час, дійсно дуже важлива і людина спирається на ті навички, на той базис, який отримав у дитинстві. Але й тут важливо не перестаратися, тому що емоційний інтелект, здатність до емпатії, уміння бути щасливим і робити щасливими за інших, так само закладається в дитинстві. І важливо, щоб не стався перекіс у якусь із цих сторін. Гуртки, секції, музика, спорт – все це потрібно, але з урахуванням бажань дитини і не на шкоду повноцінному спілкуванню з друзями та рідними.

Як історично змінювалося ставлення до дітей

Цілком можливо, що вам знадобиться допомога психолога, особливо якщо йдеться про підлітків. Виховання дітей процес складний, як «правильно» не знає ніхто, і жодний підхід не гарантує, що ваша найулюбленіша людина виросте щасливою і не зненавидить вас. Але це не означає, що не потрібно намагатися, вчитися і, головне, спостерігати та аналізувати ваші стосунки. І не забувати, що дитина, це не вкладення, не «чистий лист» і не ваша частина, а окрема людина, якій ви допомагаєте увійти в життя та сказати вам «поки що»