Сім’я-театр, або коли «хороша» поведінка – головне

Сім’я (фото: Fotolia)

Сім’я-театр спочатку вразить вас ідеальною поведінкою дитини (дітей), потім завидним дотриманням традицій та правил. Але через час вам захочеться взяти все це гарне поведінка сім’ї в лапки, розглянувши за ним лише низку штучних умовностей. Психологи розкривають реальні особливості цієї сім’ї та те, як вони впливають на виховання дитини.

Сім’я-театр: особливості

• Кожен член сім’ї знає свою роль сімейну та гендерну. І відійти від цих ролей ніхто не дасть.
• Стереотипи – ось основа існування сім’ї-театру.
• Кожне слово в цій сім’ї має бути обдуманим, включаючи тих, хто прийшов у гості.
• Лицемірство в таких сім’ях не стільки свідоме, скільки через емоційну плутанину всередині кожного.
• Правила існування сім’ї є, та їх рідко промовляють чітко (особливо їх обгрунтування). Інакше розкриється їхня абсурдність.
• Жінки у такій сім’ї, як правило, не повинні відверто висловлювати свої негативні емоції.
• Усі у цій сім’ї максимально приховуватимуть свої «гріхи».

Виховання у сім’ї-театрі

• Виховання у цій сім’ї буде перенасичено умовностями та стереотипами.
• Батьки завжди турбуватимуться, щоб дитина поводилася «добре». Впевненість, що хороша дитина не повинна робити нічого поганого, буде постійною, у будь-якому віці, у будь-якій ситуації.
• Дитині відразу будуть встановлені ґендерні обмеження: «чоловіки не плачуть», «дівчата мають бути…» тощо. І розвитку в цій сім’ї лідерських якостей у дівчинки чи почуття ніжності та почуття прекрасного у хлопчика чекати не варто.
• Дитину у такій сім’ї навчать максимально приховувати свої негативні емоції, відчуття. А якщо він спробує їх висловити, то перестане бути «хорошим».
• Батьки всіма силами намагатимуться переконати дитину, що ні тато, ні мама не можуть робити нічого поганого.

А як ти думаєш, чи може сім’я-театр виховати щасливу дитину? Поділися особистою думкою у коментарі.