Про неідеальність: 8 причин появи комплексу «поганої матері»

Матері часто хвилюються про свою неідеальність.

Джерело: Unsplash

Усі можливі заперечення все одно приводять до негативних думок типу «Я все роблю не так» або навіть «Я погана мама». А чому?

Існує багато причин для непокоєння, але виділяють вісім основних.

8 причин для турбування, що «Я погана мати»

Я дозволяю дитині дивитися забагато мультфільмів

Кажуть, що денна норма – дві години. У цей час включають перегляд інтернету, ТБ та ігри на смартфоні. Здається, що 120 хвилин це не багато для дитини і немає про що турбуватися, враховуючи, що після дитячого садочку лишається три години до сну, щоб помитися, погратися і почитати казку. В теорії правильною мамою бути нескладно.

Але чомусь все йде не так, як хотілось би. Дитина не миється, не грається, не читає, поки не проведе свій ліміт в ґаджеті. Дивлячись в очі дитини, наповнені благанням, ти згадується, що в дитинстві всі полюбляли грати в приставку. Єдине, технологічний прогрес дібрався до вас у віці 10 років. І це був прекрасний час.

Знайшовши виправдання, батьки вмикають дитині мультфільм і йдуть по свої справи. Слідом починаються звинувачення себе слабовольстві. Всі навкруги кричать про шкоду ґаджетів і деградацію молодого покоління, які тільки те й роблять, що дивляться відео на YouTube. А хто винен? Звичайно, батьки, які замість паперової книжки дають дитині смартфон.

А про те, що згодом буде казка, і читати дитина вже може, а алфавіт знає з двох років, забувають. Тому що не виходить протистояти технологічним спокусам.

Читайте також

Як гармонійно розвивати дитину: прості правила за віком – від 0 до 17 років

Читати статтю

Я забагато працюю

Матері, які працюють, турбуються, що не приділяють дитині достатньо уваги. Найгірше те, що робота дійсно подобається, хочеться проводити більше часу, бо є бажання реалізуватися, більше заробляти. Адже на роботі почуваєш себе справжньою людиною і неможливо уявити себе вдома з дитиною, якій віддаєш всю себе.

З усіх сторін мами чують, що дитина має бути в пріоритеті у порівнянні з роботою і намагаються знайти собі виправдання. Дитину треба годувати, одягати, а гроші не з’являються на карті просто так.

Згодом дитина виросте і їй буде набагато цікавіше з друзями, ніж з мамою. І що тоді буде робити матір, яка втратила стаж, інтерес і навички?

Виправдання звучать дуже ствердно і ви сідаєте за роботу. Але в глибині душі все одно сидять думки про «погану матір», бо обрала роботу, а не дитину.

Джерело: Unsplash

Я іноді зриваюсь

Дітей без істерик не існує. Кожна мама стикається із скандалами. Прочитавши купу психологічних книг і порад, відомо, як заспокоїти. Зрозуміло, що крики не допоможуть, тілесні покарання – категоричне «ні», залишається лише спокійна розмова.

«Я буду гарною матір’ю», – кажете ви собі і починаєте бесіду. На жаль, не завжди виходить встановити чіткий алгоритм розмови.

Істерика дитини спрацьовує як червона кнопка для виклику ліфту на дев’ятий поверх. Один момент – зрив і крики. Це спрацьовує. І ось сумний малюк знову перетворюється на ангела, а мама проклинає себе за зрив і переживає, що нанесла дитині психологічну травму. І він буде пам’ятати це все своє життя. Пам’ятати саме цей зрив, а не турботу про нього.

Психолог заспокоює тим, що мама – людина і може зірватися. Діти не злопам’ятні, і все буде добре. Це зрозуміло, але так хочеться бути завжди хорошою.

Я не народила другу дитину

Матері однієї дитини чули питання в свою сторону про народження другої дитини. Одна з причин, щоб дитині не було нудно і завжди було з ким грати, а коли виростить буде сім’я, підтримка.

В момент, коли мама дивляться на своє чадо, яке грається в машинки, наче пізнає свій егоїзм. Думає про майбутнє і бачить, як у нього не буде підтримки у вигляді брата чи сестри. Почуває себе погано через те, що обрала особистий спокій, а не радість і щастя братської любові. Здається, що знову зробила все не так.

Я мало граю з дитиною

Перед вами завжди буде приклад бездоганної матері, яка грає зі своїм малюком у всеможливі ігри: хованки, пірати, спектаклі, спів, малювання. Іншим мамам здається, що вони грають не так, як «потрібно».

Якщо зізнатися, то зрозуміло, що змінилися інтереси. Зараз хочеться почитати книгу, прийняти ванну, прибратися у шафі. Вже нецікаво грати в ляльки або у м’яч по п’ять годин. Є бажання гратися у свої дорослі ігри, страшно сказати – працювати. Або провести час з подругою, відправивши дитину до бабусі.

Прочитавши в інтернеті, що мама не повинна постійно розважати малюка, приходить тимчасове заспокоєння. Але дорікання собі через те, що «не дограла» завжди переслідують. Але врешті-решт настає момент, коли здається, що знову іспит на хорошу матір провалився.

Я не можу купити дитині все, що хочеться

Всі мама дають собі обіцянку: моя дитина не буде ні в чому потребувати. Гори фруктів. І іграшки. Атракціони та ігрові кімнати. Діснейленд та виконане прохання Діда Мороза. Заняття англійською, музикою та фехтуванням. А не виходить.

Вибір може бути між одежею і крутою іграшкою, між книгою і машинкою. Цей вибір переслідує постійно і прохання дитини щось купити каменем лягають на серце. Через це є необхідність часто пояснювати дитині, що це життя, і так буває. Але комплекс «поганої матері» не залишає.

Джерело: Unsplash

Я не встежила за дитиною. Або, ще гірше, загубила

Багато мам признають, що хоч раз в житті них відбувався жах, коли вони або втратили, або не встежили за дитиною.

Здавалося б, все трапляється, і це нормально – неможливо весь час бути напоготові і підстраховувати дитину. Але цього дуже хочеться.

У результаті пригнічує комплекс «безладної матері». Хочеться вірити, що таке більше не трапиться і наступного разу вийде врятувати свого малюка від прикрих ситуацій. Факт, що ти людина не заспокоює. І у скарбничку недосконалості падає ще одна монета.

Дитина мною маніпулює і я не завжди можу протистояти

Існує думка, що піддавшись дитині, мама ніби втрачає авторитет. Усі навкруги стверджують, як у суворості виховати ідеальну дитину, яка згодом буде вдячна батькам. Тут не посперечаєшся, дисципліна – шлях у світле і забезпечене майбутнє.

Але матерям важко відказувати своїм дітям. У результаті поступок, може виникнути почуття вини за слабохарактерність.

Незважаючи на ці «помилки», мами дійсно люблять своїх дітей і ніколи не жалкують про їх народження. Просто здавалось, що вийде бути найкращою матір’ю, але це не завжди вдається.