Причини агресивності дитини: думка психолога

Ваш малюк без причини накидається на однолітків з кулаками, може закричати на вас чи смикати вас за волосся? Розберіться, у чому причина агресивності дитини і поки не пізно, постарайтеся виправити поведінку малюка.

Фото: Fotolia

Всі діти іноді висловлюють свій гнів і поводяться агресивно. Це – нормально, адже дитина поки що не навчилася правильно висловлювати свої емоції та почуття. Однак іноді малюк стає некерованим у своєму гніві, впоратися з ним не виходить ні батькам, ні вихователям. Дуже важливим періодом є вік 2-4 років: у цей час ігнорувати дитячу агресивність не можна.

Аліна Кушнерєва

Психолог, психотерапевт, www. akushnierova.wixsite.com

Важливо зрозуміти, чи є причини дитячої агресивності, — каже психолог Аліна Кушнерєва— припустимо, він ударив когось: це тому, що його образили, щось не дали, не звернули на нього уваги? Безпідставна агресія – привід серйозно замислитися над тим, що вашій дитині потрібна допомога фахівця. Жорстокість, загроза життю чи здоров’ю оточуючих – це ознаки, які у жодному разі не можна ігнорувати!

Спробуємо за допомогою психолога зрозуміти, чому ваш малюк поводиться так войовничо.

Джерело: instagram@ameliahannah

Причина 1. Неготовність матері до материнства

Вагітність стала для вас несподіванкою, причому не дуже приємною? У вас були інші плани на найближче майбутнє, і тепер, дивлячись на малюка, ви мимоволі думаєте: «А я ж зараз могла зробити кар’єру (вчитися, подорожувати світом)…» Ви поводитесь як зразкова мати, але дитина несвідомо зчитує ваше настроєння . І щоб довести (зрозуміло, теж неусвідомлено), що він важливий для матері, малюк починає поводитися агресивно.

«Такі настрої у мами призводять до того, що у дитини не розвивається (або частково не розвивається) базова довіра до світу, — каже психолог, — з одного боку, ближче за людину, ніж мама, у неї немає, а з іншого – вона і їй не дуже довіряє. Він почувається беззахисним і вибирає свій спосіб захисту – агресію».

Порада. Переоцініть своє материнство! Подумайте: якими ви хотіли б бачити ваші стосунки з дитиною через 10, 15 років? І що ви зараз робите для того, щоб вони були саме такими, як вам заманеться?

Burda Media

Причина 2. Гіперопіка

У батьків, які надто опікуються дитиною, малюк може стати агресивним! Якщо ви не даєте йому певний рівень свободи, якщо не заохочуєте його самостійність, здуваєте з нього порошинки і не дозволяєте ніяк виразити свою індивідуальність, малюк може вирішити бунт!

Порада. Є такий термін – «задушення коханням». Подумайте: чи не цим ви зараз займаєтесь по відношенню до свого сина? Давайте можливість проявити себе, ставати самостійним!

Дитяча жорстокість: генетика чи виховання?

Причина 3. Низький рівень емпатії

Коли дитина не розуміє емоційної складової своїх вчинків, тобто не розуміє, що комусь може бути боляче, фізично чи морально, вона стає жорстокою. Він просто не «зчитує» емоції інших людей: йому хочеться посмикати вас за волосся і подивитися, чи зможе він вирвати його з коренем – він так і робить! І не розуміє, що вам може бути боляче.

Порада. Говоріть з ним частіше про почуття, емоції, свої та чужі! Пам’ятайте: якщо вчасно не розвинути у дитини емоційний інтелект, у майбутньому вона виросте бездушною, жорстокою людиною, від якої страждатимете насамперед ви самі. Зверніться до психолога: існують різні ігрові техніки, які допоможуть скоригувати поведінку малюка. Достатньо буде 4-5 консультацій, щоб ситуація почала виправлятися.

Батькам треба насторожитися, якщо дитина у віці 2-4 років раптом стає неадекватно агресивною, — каже психолог Аліна Кушнерєва, є ризик того, що у нього відбулися порушення фізіологічного порядку, порушення в психіці. Чим швидше ви звернетеся до фахівця, тим більше шансів на те, що ваша дитина буде здоровою!

Fotolia

6 важливих істин виховання, про які ми часто забуваємо

Що робити батькам агресивної дитини?

• Аналізуйте: що могло бути причиною агресивної поведінки? Можливо, її спровокували якісь зміни у житті малюка: переїзд, хвороба, поїздка, зміна дитячого садка. Емоційні потрясіння можуть спричинити тимчасовий регрес у поведінці малюка.
• Якщо бачите, що ніякі методи впливу, вами вжиті, не покращують ситуації, зверніться до психолога та невролога. Варто зробити енцефалограму, щоби зрозуміти, чи немає якихось порушень у діяльності мозку.
• Не ігноруйте агресивність дитини, адже йдеться про її долю і, можливо, навіть життя!