Стопами батьків: Ахтем Сейтаблаєв розповів, чому віддав дочку в продюсерський центр Babyphotostars

Ахтем Сейтаблаєв — український та кримськотатарський кіноактор, режисер театру та кіно, сценарист, заслужений артист Автономної Республіки Крим, розповів нам про свої дитячі мрії, творчість, розвиток та виховання дітей.

Ахтем, розкажіть про свої дитячі мрії. Ким ви мріяли стати у дитинстві? Чи справдилась ваша найзаповітніша дитяча мрія?

Оригінального нічого немає. Оскільки я народився за часів Радянського Союзу, як і багато дітей, я мріяв стати і космонавтом, і розвідником, і лікарем. На той час це були найпопулярніші професії. Одне з бажань, можна сказати, здійснилося насправді вже, коли я став артистом. Роль лікаря зіграв уже тричі (усміхається). Тож у різні періоди дитинства мріяв про різне. Був навіть момент, коли я мріяв стати спортсменом, але саме артистом став несподівано навіть для себе.

Зараз ви працюєте над абсолютно новою картиною за мотивами повісті Івана Франка. Що це буде за картина і чи справді в ній гратимуть головні ролі голлівудські зірки світового рівня?

Я закінчив зйомку першого вересня минулого року. Сьогодні період постпродакшн: монтаж, комп’ютерна графіка та інші роботи з фільму. Ця картина за мотивами повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Для мене це дуже важлива робота, тому що дуже актуальна на сьогоднішній день. Історія про силу людського духу, про те, що ти готовий пожертвувати заради близьких тобі людей, заради свободи своїх переконань, заради відстоювання свого способу життя.

У картині знімаються дев’ять голлівудських та британських артистів. Захара Беркута грає Роберт Патрік (актор, який виконав роль у другій частині фільму «Термінатор»), Тугар Вовка грає Томмі Фланаган (відомий після ролей у фільмах «Гладіатор» та «Хоробре серце»), Елісон Дадлі (дівчина Бонда) в одній із серій, Поппі Дрейтон – британська актриса (знімалася в «Абатстві Даунтон»), Алекс Макніколл, Рокі Майєрс, для якого в цьому фільмі також одна з перших головних ролей. Олівер Тренор – дуже відомий шоумен та телеведучий у Британії. Звичайно, дуже багато наших українських артистів. Картина англійською мовою, знімали на Закарпатті та під Києвом. Для українців це хороша нагода розповісти про свою країну усьому світу.

Батьківщина радість: Ахтем Сейтаблаєв показав своїх дітей

У вас велика та дружна сім’я. Як змінилася ваша кар’єра з появою дитини?, Що змінилося у професійному плані?

Однозначно, я став сентиментальнішим. Особливо хвилює все те, що в принципі стосується дітей. Коли ти батько, то емпатія тобі вже набагато ближче, особливо, коли стикаєшся на зйомках фільму зі сценами, в яких беруть участь діти, це б’є з розмаху. Побільшало відповідальності. Прийшло розуміння, що зараз мені 46 років, і ось саме час народжувати дітей. Тому що саме у цьому віці повною мірою відчуваєш усі етапи їхнього життя, етапи їхнього дорослішання.

Для старшої доньки все було трохи по-іншому щодо виховання, і я трохи винен перед нею, оскільки в момент її народження я був сам ще хлопчиськом і дуже щільно займався кар’єрою. За великим рахунком, роботи у мене зараз більше, ніж було на той час, але з дітьми на сьогоднішній день у нас дуже дружні стосунки.

З якого періоду життя дітей ви починали виховувати їх як особистості (можна на індивідуальному прикладі)?

Звісно ж, відповідь буде — із самого початку. Інша річ, що я не можу сказати, що я посилено виховую своїх дітей, вони радше дивляться на те, що я роблю, і беруть приклад із мене. Говорити можна все, що завгодно, але це не принесе користі, якщо слова не відповідають вчинкам.

Діти усі бачать дуже добре. Часто дорослі думають, що діти у 5-6 років майже нічого не розуміють у принципі. Але коли я згадую себе в такому ж віці, то приходить усвідомлення того, що я сам у такому ж віці, все добре розумів. Це збирає тебе. Це вже свідомі особи, з якими завжди треба розмовляти. Велике щастя, якщо у сім’ї панує саме дружня атмосфера взаємин.

З якого віку, на вашу думку, дитині потрібно щеплювати задатки тієї чи іншої професії? Чому?

Я ніколи не наполягаю. Я намагаюся завжди підглядати, чим дітям цікаво займатися та більше давати їм можливість свободи вибору. Зі свого боку, я готовий допомагати їм у всіх їхніх починаннях.

Зіркові мами, у яких відібрали дітей

Чи потрібно змушувати дитину продовжувати розпочату справу чи краще дати їй можливість вибору?

Потрібно. Можливо, не змушувати, але переконувати в тому, що закінчена справа – це набагато краще, ніж незакінчена. Я зазвичай намагаюся перевести це все жартома і показати дітям на своєму прикладі. Я їх дуже часто покликаю до себе на майданчик, зіграти якісь маленькі ролі, і показую і розповідаю: «Ось дивись, якщо ми це зараз не зробимо, не доведемо справу до кінця, то у нас не вийде підсумкова картинка».

Дуже гарний приклад наведу молодшою ​​донькою. Вона займається і англійською, і плаванням, і танцями, грає на фортепіано. І ось просиш її зіграти мелодію та несподівано зупиняєш. Після запитання: “Що вийшло?” бачиш подив у очах дитини та розуміння того, що потрібно дограти до кінця. Ось так само з не закінченою справою. Вона начебто почала грати, а з цього нічого не вийшло.

Чудово працює приклад із тваринами. Діти дуже трепетно ​​до них належать. Наприклад, ви попросите зробити гніздо для пташки та спеціально його не закінчувати. Звичайно, важливо донести дитині висновок, що тепер маленькій пташці нема де жити, бо малюк полінувався і не доробив гніздо. Дитина розуміє це, йому шкода пташка, і він намагатиметься доводити всі розпочаті справи до кінця. Таких прикладів багато, насправді, головне говорити з дитиною та правильно до неї донести інформацію.

Сьогодні ваша донька Сафіє учасниця дитячого продюсерського центру Babyphotostars. Що саме вплинуло на розвиток доньки у цій сфері?

Я просто бачу, що у доньки інтерес до цього, я бачу, що це їй подобається. Коли ми їздимо взимку кататися на лижах всією сім’єю, всі катаються крім мене, я лижі ношу. Я бачу, як донька вибирає кадр, як вона робить селфі. Потім, якщо я маю можливість розширити географію власного застосування, хоча б для того, щоб донька зрозуміла, чи потрібно це їй іл інет, виходить у неї це чи ні, то чому б і ні? Діти самі дуже швидко розуміють, чи хочуть вони продовжувати розвиватися у вибраному ними напрямі, чи поміняти все кардинально.

Центр займається просуванням діток у напрямку зйомок для глянсових видань, зйомок на телебаченні та інших напрямках. Який розвиток для Софі?

Дивіться, якщо не зациклюватися безпосередньо на деталізації з приводу фото, відео і так далі, якщо цей напрямок брати, як гуманітарну освіту, як спробу дати дитині можливість самостійно розвивати в собі креативне, просторове, образне мислення. Коли дитина може з’єднувати на перший погляд непоєднувані речі і з цієї пари з’являється нова форма творчості – це варте того. Я не кажу, що це вже пряме мистецтво, але для дитини відкриттів багато. Адже не дарма ж кажуть, що в найближчому майбутньому роботи та штучний інтелект замінять практично все, окрім творчості. Крім акта творчості і це говорить про те, що це, не побоюсь цього слова, божественна складова у людини, яка дарована Всевишнім, незамінна нічим поки що.

Якщо у дитини є можливість з раннього дитинства бачити чудові картини, працювати з професіоналами в хорошій команді, з гарним настроєм, коли є момент створення чогось хорошого, прекрасного, це не обов’язково, що дитина завтра стане Полем Гогеном, Святославом Ріхтером або Вайноною Райдер. . Але якщо він буде гармонійною особистістю, яка здатна сприймати красу, хоче створювати гарний, а це гарне буде створювати гарний настрій, то що буде в принципі, створювати атмосферу навколо себе та людей, спрямовану на те, що тобі добре та комфортно у цьому – це гідний розвиток.

Потім уже може наступити етап, коли хтось піде в прерогативне мистецтво, як Демієн Херст, як свого часу Пікассо або Сальвадор Далі. Але Пікассо закінчив дві художні академії, перш ніж стати одним із засновників кубізму та шокувати публіку своїми малюнками. Це все формування особистості, і мені здається, що такий центр – це насамперед допомога дитині в пошуку себе, але допомога через творення.

У їжакових рукавицях: найсуворіші зіркові мами

Порада всім зірочкам-початківцям, діткам, які тільки на шляху у виборі улюбленої справи життя.

Великий шлях починається з першого кроку. Тому вірте у себе. Якщо раптом щось не виходить, це не завжди залежить від вас, це просто був такий день. Потрібно завжди вставати і йти далі, продовжувати робити, бо найчастіше праця перемелює, як би це банально не звучало. За успіхом завжди – 9/10 праці та лише 1/10 таланту. Тому треба завжди вірити у власні сили та йти до своєї мети. Мрії здійснюються, я це знаю точно!