Як правильно відповідати на дитячі запитання?

Мене приніс лелека?

Відповідь на це питання пройшла довга дорога еволюції — від лелеки в небі до яйцеклітини в жіночому організмі, а ось саме питання залишилося незмінним. Немає на світі мами, яка б одного разу не почула, як її малюк, відірвавшись на секунду від улюбленої іграшки, з незворушним виглядом цікавиться: «Звідки беруться діти?» І не важливо, що йому всього лише 4 роки, у дитячому садку ця тема, мабуть, уже на порядку денному. Настав час і вам висунути свою власну версію походження дітей.

“Тебе приніс лелека”, – твердили нам у дитинстві батьки, травмуючи тим самим нашу незміцнілу психіку. Сімейні психологи цей міф давно забракували як відверту брехню, розпізнати яку під силу зараз будь-якому дитсадку. Капуста, де знаходять немовлят, з тієї ж причини не витримує жодної критики.

Найпопулярнішою дорослою відповіддю на найпоширеніше дитяче питання залишається класична фраза: «З маминого живота!»

Проте не виключено, що навіть така бездоганна відповідь спричинить нове, ще більш підступне питання: «Ну, те, що я з живота з’явився, — це зрозуміло. А в живіт я як потрапив?»

Навіть після такого повороту багато батьків не губляться і розповідають своєму малюкові про сперматозоїд та яйцеклітину. «Моя 6-річна донька Яна вже знає, що жінка має яєчники, де знаходяться яйцеклітини, і що цих яєчників два. Але їй цього замало. Днями вона запитала: «А ліворуч яйцеклітини хлопчиків, праворуч дівчаток? Або як?” – Розповідає молода мама Ірина.

На одному з батьківських форумів можна прочитати таку історію: «Сину Ванечку 3,5 роки. Нещодавно за сніданком він запитав: „Що таке секс?“ Я йому пояснила, що всі жінки внизу живота мають спеціальний отвір. Воно призначене для виходу дитини на світ. А дитина потрапляє до неї, коли тато та мама цілуються. Ось, власне, весь секс».

Не завжди варто так старанно вдаватися до роз’яснень. Адже діти часто знають «правильну» відповідь. Від дорослих вони чекають лише на його підтвердження.

Думка психолога. У своїх питаннях дитина не бачить нічого поганого та непристойного. Важливо, щоб нічого такого не закралося у відповідь батьків. Адже реакцією на підняту малюком делікатну тему ви самі того не усвідомлюючи, формуєте у нього сприйняття відносин між чоловіком і жінкою. І від вас залежить, чи ваш син чи донька сприйматимуть їх як щось непристойне чи піднесене. Уникайте зайвої відвертості. Так само як і казок про лелеку. Додайте, що ваш малюк не просто з’явився з маминого живота. Це сталося тому, що батьки дуже люблять одне одного. Інакше й не може бути.

Делікатні питання

У мами 7-річної Ксюші та 5-річного Сашка Світлани видався важкий день. Спочатку донька-першокласниця запитала, хто такі повії. А присутній при цьому Олександр відразу додав: «У нас у садку є хлопчик Вася, він усіх цілує. Говорять, що він гей. Мамо, а що таке гей?

Після всіх цих недитячих питань у мами Свєти теж дозріло питання: де її діти нахопилися таких слів? Прохання розшифрувати записи, виявлені в ліфті, його вже давно не дивує, а ось «гей Вася» прямо-таки застав зненацька. Ніяк вона не очікувала, що її хлопці настільки просунуті та поінформовані у подібних сферах життя.

«Ну, повії – це такі жінки, які за гроші співають і танцюють для дорослих дядьків, а тепер іди швидше їсти кашу», – постаралася уникнути розмови Світла.

«Коли я виросту, мамо, я обов’язково стану повією», — безапеляційно заявила маленька Ксюша.

Такі несподівані питання збираються в дитячому садку, у школі і навіть у пісочниці. Скрізь вирує життя, і треба в ньому розібратися. І саме ці питання, як жодні інші, варті уваги батьків. Відповідаючи ними, треба зрозуміти мотивацію дитини. Він бере питання не з неба. У його житті щось відбувається, і це «щось» викликає у ньому інтерес саме до цього предмета, явища.

Думка психолога. Даючи відповіді деякі делікатні питання, треба враховувати рівень розвитку дитини. Пам’ятайте, що неможливо синові чи доньці розповісти «надто багато»: він сприйме лише те, що може усвідомити зараз. Іноді варто скористатися метафорами. І важливо знати, що інформація, яку малюк отримує від батьків, складається з двох частин — фактів та оцінки. Як правило, не факти насамперед, а саме оцінка батька формує ставлення і самої дитини до предмета обговорення. Деякі «дорослі» теми надто перевантажені думками, наприклад, тема повій. Тут і особиста оцінка батьків, і громадська думка… Треба постаратися піти. Наприклад, можна сказати, що повії платять гроші ті, кому хочеться з нею поцілуватися.

У чому сенс життя, мамо?

Діти розмірковують на серйозні і часом навіть філософські теми – любов, смерть, зло і добро – чи не частіше, ніж їхні батьки.

Тому й питання вони іноді виникають зовсім не дитячі.

“Смерть – це назавжди?” — питають наші милі діти, коли у сім’ї хтось помирає.

І тут вже відбутися жартами ніяк не вийде. Потрібно відповісти за головною батьківською заповіддю: «Скажи правду, ще раз правду і нічого, крім правди». Так що ж, казати маленькому синові чи доньці: так, усе там будемо? Чи варто розповісти про вічне життя на небі? Або збрехати, що дідусь поїхав у тривале відрядження та повернеться, коли ти станеш зовсім дорослим. «Тоді я хочу якнайшвидше вирости», — заплаче дитина.

«Мамо, чому бувають погані, злі люди?», «Навіщо ми живемо?» І нарешті: «Якщо Бог усе створив на Землі, і до нього нічого і нікого не було, то хто створив Бога?» Це питання поставила маленька Ганна, прочитавши Біблію.

Найчастіше, заставляючи вас зненацька своїми розпитуваннями, дитина не тільки задовольняє свою цікавість, а й просто хоче привернути увагу дорослих, поспілкуватися. Тому будь-яка відповідь (незалежно від її змісту) влаштує чомусь. Вам досить завести з ним довірчу розмову, і питання відпадуть самі собою. Навіть якщо відповіді на них ви так і не знайдете.

Думка психолога. Відповідь на серйозне питання має визначатися звичаями та традиціями вашої родини. Якщо ви атеїсти і дитина теж виховується в дусі атеїзму, розкажіть, що все, що народжується, колись помирає: і квітка, і птах, і звір, і людина. А в сім’ї віруючих розмова про смерть, швидше за все, перейде в розповідь про життя вічне і про те, що коли люди йдуть зі звичайного земного життя, їхня душа відлітає жити на небеса… У будь-якому разі, що б ви не сказали, акцент зробіть життя. Обов’язково скажіть, що життя, хоч колись і обірветься, має бути красивою, насиченою і головне — довгою-довжиною.

Перевіримо ерудицію?

«Терміново потрібна допомога! Хто знає, чи є у самців кенгуру сумка? Чи вона тільки у самок? — зчинила тривогу на одному з форумів молода мама. Її донька поставила таке каверзне питання про кенгуру вранці за манною кашею. А мама навіть не знала, що відповісти. Чи не цікавилася вона ніколи будовою чоловіків-кенгуру.

Зізнатися, що не знаєш, значить втратити авторитет в очах підростаючого покоління. От і довелося мамі кинути клич про допомогу.

Психологи вважають, що жінка вчинила абсолютно правильно. Це дитяче питання передбачає пошук фактів, взятих із конкретних спостережень та досліджень.

Незабаром з’ясувалося, що мати з кенгуру не самотня. Є на батьківському форумі ще й тато із верблюдом.

«А як охолоджується верблюд? – Запитує він. — Син не вгамовується. Ну, з собакою все ясно, вона язик на вулицю висовує. Зі слоном теж зрозуміло — у нього є великі вуха. А верблюд як? Не зрозуміло”.

Зазвичай «розумні» питання ставлять дітки допитливі. Майбутні відмінники, гордість тат та мам. Саме на таких питаннях їхні батьки і «сиплються», як другорічники на іспиті.

«Поки що старша дочка Маша росла, я від енциклопедій не відривалася. Її цікавило буквально все. Я дізналася в ті роки, що знаходиться всередині торнадо, я перевела сусідку, вчительку біології, питанням, чому ж павук не прилипає до своєї павутини», — розповідає моя колега Олена.

До речі, її дочка Маша нещодавно закінчила школу із золотою медаллю. А верблюд, як стало відомо, взагалі не охолоджується. Йому й так добре.

Думка психолога. Часто доросла людина не може відповісти на дитяче запитання, тому що не знає на неї правильної відповіді. А можливо, просто не уявляє, як адаптувати для дитячого сприйняття серйозну інформацію, як підібрати слова, щоб бути зрозумілим. І тут дитині слід сказати правду. «Я не знаю зараз точної відповіді, але прочитаю в енциклопедії (або в книзі, або в інтернеті) або запитаю того, хто знається на цій справі, і сьогодні ж тобі відповім». Тільки не забудьте про цю обіцянку. Адже питання малюків завжди мають актуальний характер. Інформація дітям потрібна негайно, тому й відповідь треба давати зараз. Так ви підтримуватимете їх допитливість, їх пізнавальну активність.

Смішні питання

“Тату, мені мама по телевізору показала нового тата, ти від нас поїдеш, виходить?” — поцікавився 6-річний Єгор у свого батька Олександра. Виявилося, що мама справді показала йому по телевізору тата… Тільки Римського.

Цю історію батьки старанно записали в пухкий зошит. Такі збірки є майже у кожному будинку, вони зберігаються десятиліттями. У тому числі періодично у присутності рідні зачитуються витримки. А найгеніальніші фрази вивішуються на форумах, розсилаються по газетах і журналах, щоб через якийсь час дитячий перл став анекдотом.

«Щоправда, що тітка у будці біля ескалатора крутить педалі?» – Видав одного разу 4-річний Гліб.

«Чайна ковбаса із чаю робиться? А заварне тістечко — із заварки, чи що? – Порадував своїх батьків 5-річний Ігор.

«Мамо, а чому у кішки є діти, якщо вона незаміжня?» – Цікавиться у мами Олі маленька Сюзанна.

Смішні питання тим і приємні, що не вимагають якихось особливих зусиль, студіювання енциклопедій у пошуках правильних відповідей. Вони взагалі часто не вимагають відповіді. «Проходимо з 8-річною донькою Катею повз церкву, назустріч нам іде священик. Катя цікавиться: «Це Бог іде?»

Всі перехожі розчулено на неї дивляться, усміхаються, а донька, оточена такою суспільною увагою, тут же тикає пальцем у бік дзвіниці і голосно додає: «А в цій церкві мене обчистили (звісно ж, маючи на увазі, що її тут причастили)».

Одна з учасниць батьківського форуму на ім’я Наталя теж поділилася опусами сина Ярика:

«Одного разу ми гуляли з синком по місту, а назустріч нам брів цілий табір — дві циганки та натовп хлопців. Ярослав обурено цікавиться: «Мамо, чому я в тебе один, а в циган геть скільки дітей?»

Я і ляпнула, не замислюючись, мовляв, вони живуть бідно, тому в них не завжди є гроші на засоби запобігання.

Сіли ми з Яриком в автобус, заходить слідом дядька-жебрака і починає: «Допоможіть хто чим може. Дружина хвора, п’ятеро дітей…» Мій син тут і каже: «Зберігатися треба було!»

Цю історію ми теж записали в наш заповітний пухкенький зошит.

Як не можна відповідати?

«Дізнаєшся, коли виростеш!»

Почувши таку відповідь, дитина не чекатиме, коли вона виросте. Він швидко знайде інше джерело інформації, яким йому, швидше за все, стане вулиця.

«Це погане питання!»

Якщо дитина помітить, що питання вас розлютило, то перестане взагалі ставити вам якісь питання, а відповіді на них черпати з інших, часом небажаних джерел.

«Запитай у когось іншого».

Якщо питання було адресоване саме вам, а не бабусі, дідусеві чи тітці, значить, ви повинні дати на нього чітку відповідь. Інакше малюк прийде до висновку, що ви не хочете з ним спілкуватися.