Інтерв’ю із психологом: що не можна забороняти дітям?

Моя Дитина (МР):Влада, в анонсі ми повідомили читачам, що наша розмова буде про заборони. Тема досить велика, тому відразу ж хотілося уточнити, про які саме заборони йтиметься?

Влада Березянська (В.Б.): Йтиметься про заборони, які формують особистість дитини від народження і до 6-8 років. Зазвичай у цей час дитина сама пише свій сценарій, тобто план життя. У ранньому дитинстві ми вже знаємо, чим займатимемося в майбутньому, чи зможемо створити сім’ю і найголовніше ми вже знаємо, яке життя ми проживемо: щасливе чи ні.

МР: Як цікаво. Але де ж у дітей беруться такі знання?

СБ: Дитина проживає життя за певним сценарієм і що найважливіше – цей сценарій (план життя) формують батьки. Своєю поведінкою та словами батьки показують дитині, що їх тішить, а чим вони не задоволені. Тим самим навчають малюка певній поведінці.

МР: Пропоную детальніше зупинитися на питанні про заборони: що можна, а що не можна забороняти дітям?

СБ: Я розповім про шість заборон (їх лише дванадцять), які можуть кардинально вплинути на подальшу його долю.

МР: Так будь ласка.

СБ: Найскладніша заборона «Не живи чи не існуй». Розшифрую його сенс. Отже, доля людини починається не від народження, а із зачаття. І якщо звістка про вагітність майбутні батьки сприйняли як неприємну новину, а поява на світ малюка була не бажаною, то всі їхні емоції неодмінно позначаться на дитячій психіці.

Наведу приклад: мама закінчує університет, або має улюблену роботу, і раптом дізнається про вагітність. Народження малюка зараз не вчасно. Який посил отримує дитина? Краще б тебе зараз не було чи не живи, а існуй.

МР: Так, звучить, м’яко кажучи, неприємно. Я так розумію, що таке посилення виникає на неусвідомленому рівні?

СБ: Іноді на несвідомому, а часом і свідомо. 

МР: У яких фразах найчастіше можна розпізнати цю заборону?

СБ: У сім’ях, де народжується небажана дитина найчастіше можна почути такі фрази: «Краще б тебе не було», «Мені ніколи грати з тобою», «Ти мені зробив боляче, коли народився». Ці слова ранять малюка. Він починає розуміти, що без нього було б краще. Діти дуже люблять своїх батьків, для них батьки це найкращі люди на землі, вони ідеальні. Дитині легше думати, що не хороша вона, ніж думати, що погані — батьки.

МР: Тобто якщо в сім’ї з’являється небажана дитина, то вона обов’язково це відчує?

СБ: Так, дитина, відчує себе небажаною.

МР: Із цим можна щось зробити? Як майбутнім батькам себе перепрограмувати? Чи можете дати кілька практичних порад про те, як виправити ситуацію?

СБ: 1. Якщо ви не збираєтеся любити та піклуватися про свою дитину найближчі 18 років – не народжуйте дітей.

 2. Якщо у вас з’явився малюк, не варто розповідати йому, як важко було народжувати. Це особиста історія мами, а не її дитину.

3. Давайте малюкові більше «погладжувань», тобто ласки як емоційної, так і фізичної. Найчастіше обіймайте і кажіть йому: «Я рада твоєму народженню», «Я рада, що ти є».

МР: Дуже корисні поради для мам, чиї дітки з’явилися на світ «позапланово». Таким чином цю заборону, в принципі, можна зняти і самій мамі. Потрібно просто прийняти малюка і не соромитися виявляти свої почуття?

СБ: Так, планова дитина чи ні, важливо зрозуміти батькам, що діти — це найбільше багатство, найкращі інвестиції, які вони мають.

МР: Давайте перейдемо до другої заборони?

СБ:  Друга заборона звучить так: «Не будь собою або дитиною, своєї статі».

Інакше кажучи, якщо батьки розповідають, що хотіли хлопчика, а народилася дівчинка. Таким чином не виправдовуються їхні очікування.

МР: Як виявляється ця заборона?

СБ: Наприклад, батьки дають малюкові ім’я, придатне для будь-якої статі – Євгена, Олександра…

Дитина в такому разі намагається виправдати очікування батьків і поводиться відповідно: хлопчик поводиться як дівчинка і навпаки. У майбутньому, наприклад, дівчинці, яка поводилася як хлопчик, може бути складно створити власну сім’ю.

МР: Як виправити ситуацію, що порадите батькам?

СБ: Усвідомити, що стать дитини вже не змінити і виховувати дівчаток як дівчаток, а хлопчиків як хлопчиків, з бажанням виростити щасливу дитину. Приймати дитину такою, якою вона є і частіше говорити про те, наскільки радісною і довгоочікуваною було для вас її народження.

МР: Чудово, давайте перейдемо до третьої заборони?

СБ: Третя заборона звучить так: «Не будь дитиною». Коли батьки хочуть виховати у дитині надмірну серйозність, то найчастіше вимовляють такі фрази: «Поводься як дорослий!», «Ти вже виріс». Діти просто забувають, що означає бути дітьми.

МР: Яку пораду дасте батькам?

СБ: Не відбирати у дітей дитинства, дозволяти поводитися по-дитячому і пам’ятати, що у всьому має бути золота середина. Від маленької дитини не потрібно вимагати дорослої поведінки. А головне – любити своїх дітей не за добрі та правильні вчинки, а просто так, ні за що.

МР: Перейдемо до четвертої заборони, як вона звучить?

СБ: Наступна заборона – “Не рости”. У цій забороні батьки дають «послання» дитині, що їй краще залишатись маленькою. Іноді це молодші діти у сім’ях.

МР: Чому батьки забороняють дитині дорослішати?

СБ: Справа в тому, що таким способом батьки демонструють свою значущість в очах малюка. Вони хочуть відчути себе потрібними, тому всіляко показують дитині, що їй краще бути маленьким. Вони надмірно дбають про малюка. Вони кажуть: «чекай, я зроблю це замість тебе». Іншими словами – гіперопікають. 

МР: Як це позначається на поведінці малюка?

 СБ: Дитина звикає до гіперопіки і в майбутньому перекладає відповідальність на чужі плечі, чи то брат, друг чи чоловік. Він просто ставати не самостійним, а навпаки – залежним.

МР: Що порадите батькам, які звикли надмірно піклуватися про своє чадо?

СБ: Основне завдання батьків — виростити щасливу та вільну дитину. Для цього потрібно лише дати можливість малюкові відчути себе в безпеці, надавши свободу вибору та дій.

МР: Чудово, перейдемо до п’ятої заборони?

СБ: “Не досягай”, – так звучить п’ята заборона. Його найкраще проілюструвати за допомогою прикладу. Коли дитина маленька, нам, батькам, зручно, коли вона спить. Ми можемо хоч якийсь час займатися своїми справами. Коли ж малюк підростає і починає повзати, ми переживаємо, щоби з ним щось не сталося. І для свого ж спокою (іноді це виправдовується, як ціль убезпечити малюка), ми садимо його в манеж. Нам добре, а дитині нема. Він не пізнає світ, не спотикається, і в результаті з’являється страх перед чимось новим.

МР: Тобто таким способом ми дбаємо про себе, а не про малюка?

СБ: Виходить що так. Адже завдання дитини у цьому віці – вивчати та пізнавати навколишній світ та формувати свій образ світу. Який він: безпечний чи ні, нудний чи радісний тощо.

МБ: Але ж батьки бояться, щоб малюк не забився, не поранився. Їх поведінка також зрозуміла. Як ви вважаєте?

СБ: Ніхто не ставить під сумнів батьківське кохання. Проте дбайливий батько створює умови вивчення і пізнання світу дитиною, а чи не обмежує заради власного спокою.

Звідси і порада – набратися терпіння і допомагати пізнавати дитині навколишній світ. Створіть безпечний простір для дитини: закрийте розетки, сховайте всі дрібні предмети, закругліть кути. Також не соромтеся просити допомоги близьких людей, якщо відчуваєте, що втомилися.

МР: Зрозуміло, давайте перейдемо до наступної заборони? Озвучте його будь ласка.

СБ: “Не роби”, – так звучить шоста заборона. Найчастіше він проявляється у фразах: “Зупинися, ти не вмієш” або “не роби, у тебе не вийде”.

МР: Дитина в майбутньому буде боятися зробити помилку?

СБ: Так, у нього з’являється відчуття “погано, якщо я зроблю, і погано, якщо я не зроблю”.

МР: Тобто, у майбутньому він сумніватиметься, чи не зможе швидко та самостійно приймати рішення?

СБ: Так, у нього з’явиться понад обережність, коливатиметься, плануватиме проекти, які ніколи не почне.

МР: Ваша порада та побажання нашим читачам?

СБ: Не забувайте хвалити дітей за досягнення, підтримувати їхню ініціативу, радити, що саме можна покращити наступного разу. І головне – не критикувати, а вивчати, як виправляти помилки. Будьте провідником, другом і просто люблячим батьком для своїх малюків, і вони обов’язково виростуть щасливими людьми!

МР: Влада, дякую Вам за цінні поради!

Про решту шести заборон ми поговоримо в другій частині інтерв’ю.

З нами розмовляла дитячий та сімейний психолог – Влада БЕРЕЗЯНСЬКА

Поставити запитання нашому експерту – Владі Березянській можна тут