Дитяча школа чуток: як дитині не перетворитися на злісного пліткаря

Перші кроки у світ пліток діти роблять ще в садку, а до кінця початкової школи стають практично асами щодо поширення чуток. І завдання батьків не лише допомогти своїм чадам впоратися з негативним впливом сарафанного радіо, а й навчити їх поважати почуття інших людей.

Джерело: instagram @poznaika_club

Мама третьокласниці на прийомі у психолога розповіла, що одного разу її дочка повернулася зі школи дуже засмученою. Дівчинка зізналася, що випадково почула, як діти перешіптувалися, що її подруга змінила школу, щоб уникнути спілкування з нею. Мамі коштувало величезних зусиль заспокоїти дитину. Вона пояснила, що її однокласниці довелося перейти до іншого закладу через вимушений переїзд. “Але навіть після всіх моїх слів, – продовжила розповідь мама дівчинки, – вона була дуже пригнічена, тому що не могла зрозуміти, чому про неї розпускають такі чутки”.

Розмова до душі: 50 питань дитині, які допоможуть її зрозуміти

Плітки, перешіптування, образливі коментарі поширюються з блискавичною швидкістю серед восьми – та дев’ятирічок. Доктор наук Вашингтонського університету (США) Керін С. Фрей, що спеціалізується в галузі педагогічної психології, пояснює, що діти цього віку використовують чутки як своєрідний інструмент впливу на однолітків та підняття свого авторитету. На щастя, ви, дорогі мами і тата, а також бабусі та дідусі, можете скористатися своєрідною шпаргалкою, підготовленою психологами, і не дати перетворитися милому янголятку на чортяка-пліткаря.

Джерело: Freepik

Розділити поняття «невинна балаканина» та «плітка»

Діти проводять у спілкуванні (зокрема через Інтернет) зі своїми однолітками досить багато часу. Про що вони говорять?

В Університеті Дьюка (США) організували цікавий експеримент. Вони попросили 60 пар дівчат із четвертого класу провести 15 хвилин так, як їм хочеться. За цей час кожна група школярок встигла обговорити в середньому 24 своїх однолітків. Більшість повідомлень були нейтральними, наприклад «О, я сиділа з ним поряд за обідом». Не скупилися дівчинки і на компліменти. Проте три чи чотири репліки несли у собі негативний відтінок: «Вона таке себе робить!».

Автор експерименту доктор доктор Крістіна МакДональд радить пояснити дитині, що такі коментарі, навіть якщо їх не чує об’єкт обговорення, можуть зашкодити навіть більше, ніж просте підготування. А для більшої наочності вона пропонує провести своєрідну рольову гру: вимовити щось у такому тоні про свою дитину і поцікавитися, як би вона поставилася до подібного висловлювання.

Джерело: instagram@ameliahannah

Захист особистого простору

Ваша дитина може вважати, що обговорюючи з однолітками ситуацію навіть без будь-якої емоційної оцінки, вона не робить нічого поганого. Наприклад, чому б не поговорити про те, як однокласник провалив контрольну роботу, залишився на додаткове заняття, тому що не може засвоїти нову тему, або був викликаний з батьками до класного керівника. Проте автор книги «Неписані правила дружби», доктор наук у галузі клінічної психології Айлін Кеннеді-Мур, яка також є консультантом батьків із питань виховання, вважає, що дорослі у такій ситуації зобов’язані поговорити з дітьми.

Звичайно, не можна заборонити дитині говорити про однокласників, проте необхідно окреслити коло тем, які торкатися не можна. Серед таких – надзвичайно емоційні сімейні ситуації, як розлучення батьків чи проблеми з грошима. Сюди варто віднести і обставини, які можуть викликати збентеження або навіть сором, наприклад погані оцінки, який-небудь трапився в школі конфуз або навіть хвороба.

Визначаємо характер дитини: 5 супер простих психологічних тестів

Також варто пояснити дитині, що деякі події можуть бути неправильно тлумачені: вчитель викликає батьків учня не для прочухана останнього, а навпаки – для похвали.

Джерело: instagram@lu_kids_

Заохочувати справжню дружбу

Напевно, багато хто намагався пояснити дітям, що плітки не приведуть до популярності. Однак, як показують дослідження доктора МакДональд, у цьому віці все інакше: кількість чуток, що розпускаються, прямо пропорційно збільшенню любові однокласників і зростанню числа приятелів.

Як не парадоксально, плітки навіть скріплюють такі стосунки. Однак протистояти цьому хибному колу можна і потрібно. Лікар Фрей радить пояснити дитині, чим більше чуток вона розпускає або підтримує, тим частіше сам буде ставати об’єктом пересудів. Доктор МакДональд рекомендує допомогти дітям та їхнім друзям знайти інше заняття, яке звело б до мінімуму звичку розпускати плітки, наприклад спорт, благодійна діяльність, захоплююче хобі, походи. Це сприяє розумінню, що проводити час можна і без безперервного обговорення однокласників.

Джерело: instagram@playpad_children

Зупинити поширення пліток

Деякі діти рідко запускають жорна чуток, але вони легко відчувають в обговоренні і продовжують їх поширення. Доктор Кеннеді-Мур радить батькам пояснити, що повторення плітки не менш погане, ніж її вигадування. Запропонуйте дитині наступного разу спробувати зупинити цей ланцюжок, сказавши, наприклад, «А він (вона) про тебе добре відгукується» або «Мені подібні речі не цікаві, тому що мене не торкаються».

Також доктор Кеннеді-Мур рекомендує акуратно пояснити дитині, якщо вона почув щось неналежне, що може спричинити великі неприємності (наприклад, дізнався про «темну» однокласнику, що планується, або про записку образливого змісту, яку збираються підкинути в портфель), варто обов’язково повідомити вчителя. Це в жодному разі не вважатиметься ябідництвом або зрадою, оскільки допоможе комусь уникнути фізичного чи емоційного болю.

Пересуд приносять великі неприємності в житті дорослих. Що ж говорити про дітей, які не можуть похвалитися емоційним загартуванням. Завдання батьків не тільки допомогти впоратися дитині з наслідками чуток, але й зробити все можливе, щоб вона не стала пліткарем.

Діти орхідеї та діти-кульбаби: хто вони та особливості виховання