Що таке синдром первістка і чому старшим дітям доводиться несолодко

Перша дитина в сім’ї часто стикається з певними труднощами, які переслідують її все життя.

Джерело: Freepik

Для батьків первісток стає свого роду «виховним експериментом», адже саме після перших пологів мама та тато стикаються з першими помилками, страхами та тривогами.

Крім того, щодо першої дитини батьки висувають завищені очікування, часом забуваючи, що первісток – така сама дитина, як і молодші діти.

Що таке синдром первістка?

Після появи в сім’ї молодшої дитини, первісток несподівано розуміє, що має ділити любов та увагу батьків із нею. Він змушений заглушати свої почуття та емоції, а також докладати більше зусиль, щоб «заслужити» любов мами та тата.

Психологи відзначають, що старші діти часто почуваються самотніми та покинутими, а також стикаються з відчуттям несправедливості. Адже поява малюка в сім’ї старші діти сприймають так, ніби вони недостатньо хороші, якщо батьки зважилися на народження другого.

Це і є «синдром первістка», коли старша дитина розуміє, що несподівано опинилась у складній кризовій ситуації. Адже для нього ця ситуація така і є.

Неусвідомлений вплив: 5 поганих звичок, яким батьки навчають своїх дітей

Чому старшим дітям доводиться нелегко?

Джерело: Unsplash

Досить часто старші діти мають проблеми із заниженим сприйняттям почуття власної цінності. Крім того, старші діти бувають не за роками мудрими та серйозними. І це не дивно, адже первісткам доводиться допомагати мамі по дому та у догляді за молодшою ​​дитиною.

Таким чином, життя диктує нові правила, які закладають у дитину певні установки. Ці установки залишаються із нею протягом усього життя.

7 несподіваних речей, які роблять надто дбайливі мами

Так, домінуючими рисами особистості первістка стають відповідальність та перфекціонізм. Старші діти стають добрими учнями, а згодом добрими управлінцями, адже їм легко керувати іншими – всі ці ролі вони вже відпрацювали на молодших дітях у своїй сім’ї. Дивно, але старші діти стають не лише добрими управлінцями, а й президентами. Так, наприклад, понад половина всіх президентів США – це старші сини.

Перші діти у сім’ї стикаються з необхідністю бути відповідальними. Проте разом із позитивними сторонами відповідальності, вони стають нетерплячими, надмірно вимогливими, у тому числі до себе, а також нелегко переносять поразку. Старші діти також рідко просять допомоги, навіть коли їм дуже складно. Саме тому важливо підтримувати перших дітей та приділяти їм увагу, щоб вони не відчували себе пригніченими та самотніми.