

5 дитячих НЕ ХОЧУ і як з ними боротися
Зміст
ToggleЩе вчора ваш малюк був спокійним і поступливим. А сьогодні від дитячих «не хочу» і «не буду» можна просто збожеволіти! Що сталося і як із цим боротися?

Джерело: Shutterstock
Пік дитячих “не хочу” припадає на вік 2-4 роки. Психологи називають цей час «кризою трьох років».
Криза за кризою
До року-півтора малюка вже пережила одна криза, під час якої навчився ходити, керувати своїм тілом, маніпулювати предметами. А ближче до трьох років він починає розуміти, що у світі йому все дозволено, причому основними «обмежувачами» виступають дорослі. Саме від них він чують: “не можна”, “ні”, “не дозволяю”. Свою роль у цьому грає і опіка дорослих, які прагнуть убезпечити малюка від неприємностей. І чим більша ця опіка, тим сильніше малюк відчуває свою обмеженість у самостійність у виборі і навіть неповноцінність. Рано чи пізно невдоволення ситуацією накопичується і виливається в це «не хочу». Адже це єдиний спосіб для нього виявити характер і спробувати зробити щось по-своєму. Причина характеру, що раптово «зіпсувався», цілком зрозуміла: чим більше обмежень, тим більше «не хочу» і «не буду» батьки почують у відповідь на здавалося б елементарні прохання.

Джерело: Shutterstock
То як же розмовляти з «нехочухою», щоб не поранити його, але при цьому досягти бажаного? Шляхи вирішення проблеми є!
Не хочу спати!
Тут усе залежить причини. Розбираємось, чому «не хочу»? Якщо в гостях хтось затримався, і ця людина цікава дитині, можна відкласти момент укладання. Якщо ситуація повторюється кожен день, і в ліжечко ми йдемо з боєм – має сенс укладати малюка на півгодини-годину пізніше за прийнятий час. Добре допомагають спеціальні ритуали для сну: у кожній сім’ї вони свої. Хтось укладає плюшевого ведмедика або зайчика, хтось дивимося мультик перед сном. Комусь треба пообніматися із мамою. Такі дії щодня, бажано без перепусток, налаштовують дитину на сонний лад. За цей час він встигає перебудуватися з активного проведення часу на сон. А якщо малюк, який раніше лягав спати без запитань, раптом навідріз відмовляється йти в ліжечко, з’ясуйте, чи не налякало його щось у кімнаті? Або, може, він сам вигадував собі якихось страхів. Допоможіть малюкові впоратися з ними.

Джерело: Shutterstock
Не їстиму!
Якщо таке відбувається рідко, цілком можна і пропустити один прийом їжі. Чи не хочеш їсти? Ну і не треба. Всерйоз зголоднівши, він надолужить втрачене. Якщо капризи повторюються постійно, можна не просто сказати дитині – «Йди їсти!», а запропонувати йому право вибору. “Що ти хочеш? Картоплю чи макарони?» Розуміючи, що його думкою цікавляться, дитина відчує себе дорослою і швидше за все не шкодуватиме. А якщо ви ще дозволите йому самому накладати їжу в тарілку, проблему, швидше за все, вдасться вирішити дуже швидко.

Джерело: Shutterstock
Не хочу митися!
Взагалі багато дітей не люблять цей процес. Втім, як і інші гігієнічні процедури. Наприклад, остригання нігтів або стрижку волосся. Чому? Вважається, що ними рухають неусвідомлені страхи: води чи порізів гострими предметами. Фактично вони спрацьовує інстинкт самозбереження. Примушувати – це означає заганяти страхи вглиб дитячої психіки. І зовсім невідомо, у що це може вилитися пізніше. На допомогу прийде гра. Можна зачесати або підстригти улюблену ляльку. «Подивися, яка красуня стала!» Або вмити зайчика. «Ой, який чистенький, приємно брати до рук». Або спробувати проводити процедури паралельно із малюком. Наприклад, мама та донька разом йдуть у перукарню. Рано чи пізно малюк зрозуміє, що гігієнічні процедури – це важливо і не страшно!
ВАЖЛИВО! Іноді причина відмов криється в дискомфорті крихти: шампунь щипає очі, не подобається запах мила, шкіра надто чутлива. Перевірте це на всяк випадок.

Джерело: Shutterstock
Не одягатимуся!
Найчастіше малюкам не подобається сам процес викопування на себе важкого, численного одягу. Зазвичай так відбувається в холодну пору року. Тут, крім того, щоб знайти зручні речі, нічого більше не вигадаєш. Крихітка зовсім не такий спритний, як ви, і з цим варто рахуватися. Якщо ж малюк просто вередує, спробуйте захопити його. Він повинен розуміти, навіщо йому вдягнутися? Щоб вийти надвір? А навіщо надвір? Щоб погуляти, подивитися на пташок, дерева в парку, зайти в магазин і купити щось смачненьке … Залучаючи малюка в процес, пояснюючи йому логіку дій, ви, знову ж таки, змушуєте його почуватися дорослим. А з дорослим і домовлятися легше, чи не так?

Джерело: Shutterstock
Не хочу йти додому!
Зазвичай так відбувається, якщо мама раптом говорить дитині, що загралася, що пора йти. Але як же так? Він тільки всерйоз захопився паски в пісочниці, робота не дороблена, і треба все кидати! Звичайно, це викликає протест у вигляді категоричного «не хочу!» Що робити? Крихіті молодше можна запропонувати змінити його цікаву справу на іншу цікаву справу. Наприклад, стрибати сходами по дорозі додому або намалювати стрілочки крейдою по дорозі. За тими, хто старший, можна уважно простежити, і коли дитина закінчила якесь заняття, але ще не придумала, що робити далі, запропонувати піти додому, щоб… Ну так, щоб зайнятися чимось цікавим.

Джерело: Shutterstock
Правило золотої середини
Загалом у ситуації з «не хочу» і «не буду» завжди працює правило «золотої середини». Постійні заборони викличуть дух протиріччя, постійні потурання теж можуть зашкодити дитині. Намагайтеся дотриматися балансу у відносинах: використовуйте категоричне «ні» якомога рідше, переводьте в позитив. Наприклад, не кажіть «Не можна брати ножиці», а «Це може бути небезпечно, бо…» Діти охоче відгукуються на діалог. Іноді йдіть на компроміси з крихіткою. А найголовніше: зрозумійте, що дитячі «не хочу» та «не буду» не треба розуміти буквально. Адже насправді найчастіше вони означають: «Я просто хочу, щоб мене зрозуміли!».
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук