Як грати з дитиною: практичні поради психолога

Мабуть, ніхто з сучасних батьків не сумнівається у необхідності та користі гри для дитини. Принаймні якщо йдеться про дошкільників. Гра потрібна для розвитку дитини, як повітря для життя. Дитина, яка не вміє і не любить грати, завжди викликає, принаймні, здивування звичайних людей і професійний інтерес у педагогів і психологів, що думають.

Fotolia

Кількість ігор для дітей – Незлічимо. Згадайте, у що ви грали у дитинстві. Ми грали у вибивного, у хованки в камінці, будували «халабуди», грали в кольори (наприклад: блакитний колір — чим пахне, який на смак, на дотик, яка у нього музика, як він, колір, танцює, співає, який у його голос і т.д.) Чудово, якщо дитина сама придумає гру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитина боїться спати на новому місці: поради психолога

До речі, настільні ігри набагато цікавіше самим робити. Маленький секрет: іноді процес виготовлення гри ще цікавіший і веселіший, ніж сама гра. А гра – найсерйозніше з усіх несерйозних занять у світі.

Гра «Яблуко»

Спершу загадка для дітей.
Саме з кулачок,
Червоний бочок,
Торкнеш пальчиком – гладко,
А відкусиш – солодко.

Вгадали? Правильно: яблуко.

Legion-Media

• Якщо малюк не вгадав – дайте йому в руки “чарівний мішечок” з яблучком: нехай пальчики підкажуть відгадку. Тепер дістаємо яблуко із мішечка. Розглядаємо його уважно – уважно. Що побачили очі? Яблуко червоне, кругле, гарне, велике чи маленьке тощо.
• А тепер понюхаємо яблуко. Що розповість носик? Яблуко ароматне, запашне, свіже, пахне влітку.
• Покладемо яблуко на долоні, закриємо очі і потихеньку ще раз обмацаємо яблуко. Що розкажуть пальчики? гладке, тверде, прохолодне, приємне, який на дотик хвостик біля яблучка? Чи є на ньому пухирці?
• А що розкажуть про яблука вушка? Потрусіть яблучком біля вуха дитини. У дуже стиглих і великих плодах чути, як стукають насіння одне про одного. А ви раніше не помічали? А ще яблуко, соковите та м’яке, видає особливий звук, якщо його міцно-міцно стиснути руками.
• А тепер – смачне завдання. Із задоволенням розрізаємо яблучко. Покажіть малюку, яке всередині насіння. Якого вони кольори-білі, коричневі чи чорні. Із задоволенням покладіть шматочок яблучка в рот (собі та малюкові): не поспішайте швидко його розжувати та проковтнути. Нехай шматочок яблука лежить у роті. Не поспішайте: яблуко потихеньку розкриє свій дивовижний смак. Повільно-повільно розжовуйте яблуко. Яке яблуко? Хрумке, смачне, солодке, стигле, соковите.

Legion-Media

«Мати, що грають» і «не грають»

Щоправда, схоже на «гравець-тренер» і «не граючий тренер»? Якоюсь мірою всі мами – тренери. Добре, якщо вони не тільки грають, але ще й одержують від цього задоволення. Адже дітей не обдуриш: вони чудово розуміють, коли батьки роблять щось від душі, а коли «бо треба розвивати дитину».

Коли дитина просить: “Мамо, пограй зі мною”, – У перекладі з дитячого на дорослий це часто означає: «Покажи мені, що ти любиш мене! Покажи зараз, а не тоді, коли перемиєш увесь посуд на світі і прибереш увесь будинок, а ще поговориш з усіма тітками на світі телефоном або Інтернетом. Люби мене зараз, коли це дуже – дуже потрібно. Грай зі мною. Я росту. Дитяча хвилина дорівнює дорослим рокам». Ось так багатослівно вийшло для дорослих. Завжди є вибір: ідеальний порядок у домі чи чудові хвилини взаємного щастя.

Яка ви мати?

У мене є жартівлива класифікація мам за їхніми ігровими здібностями. Почнемо з того, що є мами, котрі взагалі не вміють грати. Або в дитинстві з ними ніхто не грав, або дуже серйозно ставилися до навчання – не до гри було. А шкода.

• Є мами – училки, які грають тільки в «розумні» ігри, що розвивають дітей. Причому суворо за правилами: крок ліворуч, крок праворуч від правил – суворо карається. А який толк від гри, якщо це не гра, а дресура?
  Ще є мами – чистюлі, які жахаються, побачивши в руках у дитини фарби або, не дай бог, пластилін. Ах, наші нові меблі! Ах, дорогий ремонт! Ах, безцінні килими та килимки! Колись мені довелося спілкуватися з мамою чарівних дівчат-двійнят, які виявляли один до одного досить сильну агресію. Дуже дорогі меблі у дитячій кімнаті. Ідеальний порядок. Чотири (!) няньки. Маса електронних іграшок, що звучать і рухаються, і … жодного шматочка пластиліну. Пальчикові фарби – боронь боже! У нас килим білий, меблі нові… А куди дітям спрямовувати свою енергію? кусатимемо один одного, якщо немає заняття цікавіше. Гра, як ліки від агресії, мамі не підійшла, їй хотілося яких – будь таблеток, «щоб все виправити»: «ви що, як це я буду з ними ліпити, а манікюр? У них є няні! Колискові? Я не маю ні голосу, ні слуху. Я взагалі не знаю таких пісень! На цьому й розлучилися. Класика жанру: бідні діти найбагатших батьків.

Fotolia

• Ще є мами — «дітки», повна протилежність до «училок»: вони готові грати у все і скрізь, навіть якщо дитині набридло. Заради справедливості треба сказати, що в категорію «діток», що не виросли, частіше потрапляють… тата. Тато із задоволенням грає з дитячою залізницею або відірватись не може від комп’ютерної гри, купленої для сина. Дитина нудьгує або хныкає поруч. Знайома картина?
• Ще бувають надто суворі (правильні) мами. тобто. мами, у яких все за правилами. Такі правильні зануди. Їхні улюблені слова: «Не бреши. Потрібно вміти програвати. Скажи тітці «дякую». Скажи не «поки що» а «до побачення». Ні, ми граємо сьогодні рівно 5 хвилин та 32 секунди».
• Є ще мами тривожні, похмурі, байдужі, надто захоплені, закатовані та ін. А тепер найголовніше: Усередині кожної нормальної мами є всього цього добра потроху. І тривожність, і агресія, і педантичність. Головне у грі з дитиною не переграти. Не бути надто. Бути природною. Пам’ятати про свою внутрішню дитину. Звертатися за порадою до свого дитячого досвіду: з якою мамою Вам у дитинстві хотілося б грати? Зараз Ви можете це зробити самі – стати справжньою мамою, що грає. Поводитися по-дорослому, а задоволення отримувати як дитина. Спробуйте.

Бажаю вам грати частіше зі своїми дітьми. Діти так швидко виростають … Материнство – це не тільки турботи, робота і безсонні ночі, це ще радість, і щастя від спілкування з дитиною. Сонце і любов вашої родини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Весела гра від Дональда Дака: порадуйте свого малюка
Як навчити дитину ділитися: поради психолога