Про що розповість тест на ДНК?

Відносини між чоловіком і жінкою не завжди бувають простими, особливо коли йдеться про встановлення батьківства. Як довести свою правоту, відновити справедливість? У сучасній медицині існує методика, яка з 99,9% точністю встановить чи спростує факт батьківства. ДНК експертиза допоможе вам знайти особистий спокій і вирішити юридичні суперечки.

Історія з життя

Після розлучення Олексій відмовився платити аліменти, заявивши, що Ірочка — не його дочка. Ну не може у русявих батьків з’явитися чорнявий малюк зі східними рисами! Мати дівчинки Юля наполягла на генетичній експертизі. Вона вже точно знала, що іншого тата в Ірочки бути не могло.

Результат тесту приголомшив обох батьків: донька справді виявилася нерідною, причому не лише Олексію, а й Юлі теж! Як же так? Та просто дівчаток переплутали у пологовому будинку! Ця історія торік схвилювала Копейськ, що в Челябінській області. Містечко-то невелике, тому знайти дитину, що з’явилася на світ у тому ж пологовому будинку 17 грудня 1998 року – одночасно з Ірочкою, виявилося не так вже й складно.

Щойно Юля побачила фотографію Анечки, одразу ж зрозуміла, що це її дитина. Дівчинка – копія своєї справжньої мами. Ті ж риси обличчя, та ж міміка, і волосики світлі, а зростала ж у таджицькій сім’ї! На чотирьох своїх сестричок Анечка нітрохи не була схожа. Мама їх покинула, виховував дівчаток тато Наймат. Спочатку він відмовлявся вірити у всю цю дику історію з підміною, боявся, що в нього відберуть Анечку, але знімок Ірочки не давав йому спокою: адже вона опинилася вся в нього, як дві краплі води, та й генетичний тест підтвердив батьківство.

У всьому світі результати генетичної експертизи визнаються вагомою підставою для встановлення батьківства

Спираючись на висновки медичної експертизи, суд Неаполя визнав свого 10-річного городянина — не більше не менше! — сином Дієго Марадони, який проживає в Аргентині, і зобов’язав знаменитого футболіста виплачувати аліменти на позашлюбну дитину. І футбольна знаменитість, що ніколи раніше не бачила свого сина, змушена була підкоритися рішенню суду: гени — вперта річ…

Порада. Щоб результати генетичного тесту могли бути прийняті до уваги судом, при зверненні до лабораторії необхідно надати паспорт або інший документ, що засвідчує особу тата (якщо виникла потреба у тесті на батьківство) або мами (якщо є сумніви, що дитина рідна). У юридичній практиці такі тести використовуються для підтвердження спорідненості у справах про аліменти та спадщину, а медики вдаються до них, коли йдеться про трансплантацію: адже донорські органи можна пересаджувати малюкові лише від справжніх, біологічних батьків!

А чи варто?

Якщо вірити статистиці, кожен восьмий-десятий малюк, народжений у шлюбі, зачатий не від того тата, який його виховує. Не дивно, що 90% тестів на батьківство замовляють чоловіки, причому роблять це потай від своїх дружин. Обережність аж ніяк не зайва! Навіщо ображати матусю підозрами, якщо вони підтверджуються лише в одному із п’яти випадків? А іноді ініціаторами експертизи виступають бабусі та дідусі з боку тата, які не довіряють своїй невістці. У житті буває будь-яке!

Іноді до генетиків приходять і самі матусі, причому найчастіше — на дородову діагностику: щоб дізнатися, від кого зачатий малюк, якщо чоловіків було кілька, і вирішити, з ким із них пов’язати своє життя. Однак перед аналізом варто сто разів подумати, чи готові ви дізнатися правду і що робитимете, якщо вона раптом спливе назовні. Іноді розумніше залишити все як є, не ставлячи запитань, відповідей на які не готові.

Чекати на результати тесту доводиться від 3 до 6 робочих днів. Надіслати їх вам можуть не тільки звичайною поштою, але й електронною, а також викласти в так званий особистий кабінет на сайті лабораторії, повідомивши особистий пароль, доставити на мобільний у вигляді SMS або повідомити телефоном. Залежить від того, як вам зручніше! А сам біоматеріал зазвичай зберігають до півроку на випадок повторної експертизи (іноді в ній виникає потреба) або знищують за бажанням замовника відразу ж після отримання результатів.

До речі, про біоматеріал. Їм зазвичай служить кров або слина, що містить клітини защічного епітелію: з такими зразками мати справу найлегше. Однак при необхідності фахівці можуть витягти ДНК і з інших тканин — волосся, нігтів, кісток, зубів, хоча вони вважаються більш важкими для роботи.

Збираємо біологічний матеріал

На Заході, а тепер уже й у нас, з’явилася така послуга: ви самі збираєте біологічний матеріал для генетичного тестування та відсилаєте його до лабораторії поштою, а потім отримуєте відповідь. Зазвичай йдеться про зразки слини — їх найлегше взяти.

Можна обмежитися лише двома пробами (малюка й того з дорослих, хто хоче встановити біологічну спорідненість із ним), але наявність біоматеріалу другого з батьків спрощує процедуру тестування та підвищує її достовірність. Крихітка отримує половину з 46 хромосом від папочки, а другу – від матусі. Він їх половинка!

Суть генетичного аналізу полягає в тому, щоб відокремити мамині хромосоми від татових.

Добре, коли є з чим порівняти обидві половинки. Та й у разі судового розгляду зазвичай потрібне генетичне тестування обох батьків. Раптом дитину і справді підмінили у пологовому будинку? Негативний результат генетики дають з ймовірністю 100%. Для цього достатньо отримати хоча б три розбіжності фрагментів ДНК тата та малюка.

А ось позитивна відповідь достовірна лише на 99,999%. Чому так? Та тому, що суто гіпотетично не можна виключати можливість існування повної генетичної копії передбачуваного тата — його однояйцевого близнюка. Раптом він справді є і є батьком дитини? Генетичними методами неможливо встановити, хто із близнюків справжній тато. Щоправда, такі ситуації рідкісні, недарма ж статистика оцінює їхню ймовірність у десятитисячні частки відсотка.

Кров – не вода

Приводом для сумнівів, рідна дитина чи ні, часом є розбіжність групи крові. А вона, до речі, не зобов’язана збігатися. Закони наслідування тут непрямі. Адже кожен із батьків передає малюкові не готову групу крові, а по одному з генів, відповідальних за її формування. Поєднання двох генів – татового та маминого – і визначає групу крові, а розташовуються вони на 9-й парі хромосом. За виникнення ознак групової власності відповідають гени А і В. Ген 0 теж існує – це не порожнє місце на спіралі ДНК, а ген А, що не функціонує.

• Чоловікові з I групою (0) дісталися однакові гени 0 від кожного з батьків, і він теж може передати дітям лише один варіант — ген 0.
• У володаря IV групи (АВ) є обидва гени. Його дитина має рівні шанси успадкувати будь-хто. Якщо в одного з батьків I група крові (0), а в іншого – IV (АВ), малюк належатиме до II (А0) або III (В0) групи.
• II (А) та III (В) групи – найважчі для встановлення батьківства. Якби здогадайся, яке саме поєднання генів несе пара хромосом — АА чи А0, ВВ чи В0? Щоб з’ясувати це, потрібно знати групи крові батьків та дитини чи зробити генетичний аналіз. Дізнатися про все напевно можна тільки після генетичного тестування.

Допологова діагностика

Взяти біоматеріал у малюка, що ще не народився, технічно нескладно. Проблема в тому, що ця процедура пов’язана з ризиком ускладнень, тому краще відкласти дослідження до того моменту, коли дитина народиться. Ну або принаймні зробити його якомога пізніше, коли небезпека, пов’язана із забором біоматеріалу, знижується.

• З 8-го до 12-го тижня виробляють так звану біопсію ворсинок хоріону – через невеликий прокол відщипують кілька клітин оболонки плода. Ризик ускладнень вагітності за такої процедури – трохи більше 2%.
• З 16-го по 22-й тиждень відсмоктують трохи навколоплідних вод – ця маніпуляція називається амніоцентезом. Ризик – трохи більше 1%.
• На пізніших термінах беруть аналіз крові плода з пуповини (кордоцентез). Ризик – менше 1%.

Забір біоматеріалу у майбутнього малюка виробляють не в лабораторії, а в жіночій консультації чи лікарні. Цю процедуру виконує лише фахівець! Недосвідчений лікар іноді замість ворсинок хоріону з дитячої ДНК відщипує шматочок плаценти, що містить генетичний матеріал матусі, і тоді тест на батьківство дає хибний негативний результат. Ось чому для такого аналізу необхідні зразки клітин обох батьків.