5 питань щодо сурогатного материнства в Україні
У нашій країні сурогатне материнство дозволено законом, і воно віднесено до одного із способів допоміжних репродуктивних технологій. Процедура ця досить дорога, крім того, буває складно переступити моральні обмеження, проте варто знати, що таке сурогатне материнство в Україні.
Кому підходить сурогатне материнство
Щоб отримати законне право на такий спосіб завести дитину, повинні мати місце деякі умови. Насамперед, це повна неможливість виносити малюка самостійно. Таке трапляється якщо:
- з якоїсь причини відсутня матка,
- жінка страждає на недугу, яка загрожує посилитися під час вагітності і може загрожувати її життю,
- за наявності такого захворювання, як синдром Ашера (внутрішньоматкові спайки, що не піддаються лікуванню),
- якщо позаду 4 або більше невдалі спроби завагітніти за допомогою інших методів ДРТ (інсемінація, ЕКО)
Хто не може скористатися послугами гестаційного кур’єра
Обмежень до такого методу завести дитину вкрай мало – за нашим законодавством самотня людина, яка не перебуває у юридично оформленому шлюбі, не може скористатися сурогатним материнством. У цьому немає значення – чоловік це чи жінка.
Якщо говорити про одностатеві стосунки, то в нашій країні такі шлюби поки що не дозволені, тому законно скористатися послугами сурогатної матері такі пари не можуть.
У 2012 році до парламенту було подано законопроект, що обмежує вік жінки, яка бажає виховувати власну дитину, виношену сурогатною матір’ю. Було запропоновано дозволяти цей спосіб лише до 51 року. Проте законопроект так і не було підписано, тому вікових обмежень немає.
Юридична сторона питання
Після того, як зібрано всі документи, обрано жінку, яка стане гестаційним кур’єром, обов’язково укладається тристоронній договір. Документ має бути оформлений юридично правильно, підписують його три сторони – майбутні біологічні батьки дитини, вони ж замовники, майбутня сурогатна мама та медичний заклад, який виконуватиме процедуру.
Важливо уважно вивчити текст договору, наскільки він не був об’ємним, краще показати грамотному юристу, адже певної форми документ не існує, і в кожному випадку його складають довільно.
Як відбувається процедура
Тут також є умови, прописані в законі – сурогатна мама не повинна мати жодного біологічного зв’язку з ембріоном. У матку жінки, що погодилася виносити чужу дитину, імплантують яйцеклітину майбутньої матері, запліднену спермою чоловіка. Якщо чомусь неможливо використовувати статеві клітини батьків, використовують донорські. Проте, обов’язковим є біологічний зв’язок із хоча б одним із батьків.
Сурогатною матір’ю може стати повнолітня дієздатна жінка, яка має хоча б одну здорову дитину і не має медичних протипоказань.
До речі, дитину може виносити жінка, яка є близьким родичем батьків. Мама, сестра і т.д.
Процедура досить тривала, оскільки, перш за все, потрібно синхронізувати цикли донора та майбутньої сурогатної мами. Потім під загальними або місцевим наркозом відбувається забір ооцитів та запліднення поза організмом жінки. За допомогою методів ЕКЗ запліднена зигота впроваджується в матку жінки, яка виношуватиме малюка.
Подальші відносини між біологічними батьками та сурогатною мамою, регулюються умовами договору та просто людськими відносинами.
Кому належить дитина
Після народження малюка, за дотримання всіх умов, передбачених законом України, він де-юре та де-факто є дитиною батьків-донорів, про це написано у Сімейному кодексі України, ст. 123, п. 2: «У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатої подружжям у результаті допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя»
Сурогатне материнство в Україні регулюється такими законами:
- Сімейний кодекс України – стаття 123
- Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, стаття 48
- Наказ Міністерства Охорони України № 771 від 23 грудня 2008 року «Про затвердження інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій».
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук