Психосоматика – що це таке, як розпізнати та лікувати
Вплив психіки людини на фізичне здоров’я визнають усі, зокрема лікарі, які керуються доказовою медициною.
Зміст:
Незважаючи на те, що психосоматика є визнаним напрямом у медицині та психології, навколо цього поняття безліч домислів та спекуляцій. Справа в тому, що поки що недостатньо добре вивчені принципи роботи нашої психіки (або, як люблять говорити деякі — душі) та її можливості на тіло.
Що таке психосоматика
Сама назва дає відповідь на це питання, вона складається з двох грецьких слів психо – душа, сома – тіло. Таким чином, психосоматика це напрямок у медицині та психології, який вивчає та намагається лікувати реальні хворобливі стани людського організму, причиною яких став психологічний чи емоційний вплив.
Вплив психіки, або душі, на здоров’я тіла вивчали ще давні греки, всесвітньо відомий австрійський психіатр Зігмунд Фрейд поглиблено досліджував та аналізував психосоматичні захворювання та побудував свою теорію про «несвідоме» та «витіснення».
У народі “психосоматикою” прийнято називати реальні захворювання, які розвинулися під впливом психіки.
Які хвороби вважають психосоматичними
Найбільш вивченими в наші дні вважаються 7 реальних та цілком соматичних захворювань, причиною яких може стати наша психічна нестабільність.
Бронхіальна астма. Вважається, що причиною цієї недуги, у тому числі у дітей, може стати емоційне придушення – у групі ризику люди, які постійно контролюють та стримують емоції, діти, яким не дозволяють висловлювати свої думки та бажання (затикають рот), гіперопіка.
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Психологи вважають, що таким чином організм може реагувати на суперечливі емоції та бажання – з одного боку прагнення незалежності, з іншого боку – бажання щоб про тебе дбали і оберігали. Частіше психосоматична виразка відкривається у чоловіків, а внутрішній конфлікт зазвичай родом із дитинства, від надмірної прихильності до мами, яка тривала надто довго.
- Неспецифічний виразковий коліт. Невпевненість у власній спроможності, потреба у постійному підтвердженні потреби та важливості, причому як у професійному плані, так і в особистих відносинах.
- Гіпертонічна хвороба. Може статися при постійному стримуванні сильних емоцій, таких як агресивність, наприклад.
- Ревматоїдний поліартрит. Аутоімунне захворювання може розвинутися при постійному самобичуванні і перенаправленні гніву на себе. Нав’язливе почуття провини з приводу.
- нейродерміт. Можливо реакцією на проблеми з адаптацією в нових умовах. І тут реальна шкіра виступає ролі метального бар’єру між внутрішнім світом і оточенням.
- тиреотоксикоз – Підвищення рівня гормонів щитовидної залози. Хвороба може розвинутись після серйозної дитячої емоційної травми. Такий діагноз нерідко ставлять дітям, які рано залишилися без батьків або алкоголіків, а також тим, хто в дитинстві був змушений дбати про інших.
Цей список було затверджено ВООЗ, проте згодом його помітно розширили, додавши синдром подразненого кишечника, вегетосудинну дистонію, синдром лінивого кишечника, алергію (деякі типи), анорексію та булімію, мігрень, панічні атаки, синдром хронічної втоми.
Не означає, що це стану обов’язково спровоковані психікою, проте така ймовірність цілком реальна.
Як працює психосоматика?
Достовірно механізм дії психіки на наше тіло досі не вивчений, проте існує безліч теорій різного ступеня достовірності, які намагаються пояснити його з точки зору доказової медицини, ґрунтуючись на нашій фізіології та наявних даних про роботу нервової системи. Так вважається, що при зміні нашого емоційного стану організм реагує підвищеним виробленням тих чи інших гормонів, які, у свою чергу, впливають на весь організм.
Деякі психологи та психіатри розглядають психосоматичні захворювання як свого роду захист. Як приклад наводять стосунки мами та маленької дитини – якщо мама надто зайнята, готова бути з малюком лише коли йому погано, наприклад, під час хвороби, дитяча психіка підлаштовується під такі умови та може провокувати хвороби, щоб отримати необхідну увагу та турботу.
Вважається, що провокувати реальні хвороби можуть сильні емоції, такі як страх, почуття незахищеності, почуття провини, гнів, образа, які людина відчуває тривалий час. Все це ставиться не тільки до дорослих, але неабиякого ступеня і до дітей.
Як діагностується психосоматика
Про психосоматичні причини нездужання розмова починається тоді, коли діагностика звичними методами не є показовою, або лікування не приносить очікуваного результату. У разі, може знадобитися робота пацієнта з психологом чи психіатром, що, до речі, який завжди виключає лікування конкретних симптомів. Так, наприклад, при діагностиці жіночої безплідності далеко не завжди виходить визначити причини, чому не виходить зачати дитину. Тому вважається, що існують психологічні «гальма», які заважають завагітніти на фізіологічному рівні.
На жаль, як такої діагностики для психосоматичних проблем не існує, а доказом є позитивний результат після лікування.
Хто лікує психосоматичні захворювання
Оскільки основною причиною цілком реальних захворювань, у цьому випадку, є наша нервова система, отже, потрібно розбиратися, що викликало такі руйнівні емоції. Цим займаються психологи, психотерапевти, а важких випадках – психіатри. Цілком можливо, що кількох сеансів психотерапії буде достатньо, щоб позбавитися хвороби.
Психосоматика та лікування хвороб
Відома з давніх-давен істина, яку приписують перському цілителя і філософу Авіцене: «Дивися, нас тепер троє: я, ти і хвороба. Якщо ти станеш на мій бік, то ми легко подолаємо хворобу. Якщо ти станеш на її бік, я не зможу перемогти вас двох». Це висловлювання дуже ясно пояснює, що без участі хворого, без його бажання позбавитися проблеми, дуже складно вилікувати хворобу. А це означає, що наша психіка – потужний інструмент впливу на весь організм, причому досі не вивчений.
Правда, тут важливо не впасти в крайність, висловлювання «всі хвороби від нервів», можна сприймати з часткою гумору, в якому є лише частка правди.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук