13.11.2017 |
7 хв. читанняПлатити чи не платити лікарям? Ось що думають і роблять українські мами!
Чи варто платити лікарю? І коли це робити – до того, як він лікуватиме чи після? Хабар чи подяка? Державна чи приватна медицина? Спеціально для сайту moirebenok.ua на всі актуальні для багатьох із нас питання відповіли українські мами-блогери!
Джерело: instagram@sovremennaya_ophtalmologiya
Платити чи не платити, ось у чому питання? Про реалії української медицини…
⇓⇓⇓
У жодній цивілізованій країні не прийнято платити лікарям за роботу, яку гідно оплачує держава. Наприклад, коли я жила в Данії, там будь-які грошові маніпуляції поза законом (навіть як подяка) розцінюються як неповага до професії і до самого фахівця. У нашій країні все навпаки, професії такі як лікар, педагог, вихователь одні з найважливіших, але, на жаль, низькооплачуваних. І, відповідно, щоб отримати більш кваліфіковану допомогу без порції стресу, платити доводиться (хоча і це не є гарантією).
Я проти хабарів лікарям, бо цим ми стимулюємо розвиток корупції по колу. Хтось бере маленькі хабарі, хтось більші і т.д. Це породжує нефахових лікарів, помилкові діагнози та різне ставлення до пацієнтів. Водночас, я за те, щоб робота лікаря оцінювалася дуже гідно, як у Європі. Щоб той хто справді вивчився, є висококласним фахівцем зароблявши відповідно. І так, я за страхову медицину, бо там ти нічого не зобов’язаний лікарям — за все, включно з ваткою вже заплачено. А коли тобі на аналізах у державній клініці при «безоплатній» медицині кажуть заплатити за шприц, рукавички і ватку — мимоволі витягнеш більше, бо розумієш убогість нашої медицини. А досить часто буває, що в поліклініках просто суперфахівці і люди, які працюють за копійки… І знову якесь замкнене коло. Тому медицина потребує багато реформ, може й такої глобальної, як із поліцейськими свого часу.
Нещодавно побувавши на зустрічі з доктором Комаровським, я була здивована, що, не соромлячись у висловлюваннях, він заявив дуже прямо і зрозуміло: якщо в житті вам пощастило зустріти доброго лікаря — запитайте, коли має день народження, подаруйте йому коньяк на Новий рік, обійміть його міцно і моліться як на ангела, посланого згори. Повірте, сьогодні це рідкість! Слова ці спочатку здаються, м’яко кажучи, нескромністю … Але наскільки ж він має рацію! Платити та дякувати. Чи не платити і мовчки піти?
На превеликий жаль, наші лікарі та освітяни воліли б гроші на знак подяки. Не тому, що «хабар», а тому що є нічого, яловичина майже по 200 грн! Я пропрацювала в освіті майже 10 років і як викладач вишу скажу вам чесно: я не хочу робити цю роботу за цю зарплату і мені неприємно, що знак щирої подяки колеги та працівники податкової зневажливо називають хабарем. Те саме скажуть вам лікарі. Звісно, платити! Здорова оплата праці породжує здорову конкуренцію фахівців. Наведу приклад на фотосесіях: ви шукаєте фотографа подешевше, але потім засмучуйтеся, що фотки шлак. Так само і з учителем, і з лікарем: завжди можна знайти «майже задарма», але чи влаштує вас результат?
Я ніколи не водила своїх дітей до державної клініки. Ну, по-перше, у мене досі свіжі спогади тих часів, коли мені доводилося відвідувати такі. У мене є такі, здавалося б, неймовірні історії щодо того періоду, що в них важко повірити. А по-друге, поки наша медицина «безкоштовна», вона все ж таки, як особисто мені здається, заснована на хабарах. Хочеш хорошого відношення – плати. А я не вмію ось це «в кишеньку». Та й не хочу.
Мені здається, у приватних клініках лікарі відчувають хоч якусь відповідальність, вони по-іншому ставляться до людей — не як до загальносимптомних пацієнтів, а як до унікальних випадків. Ще мені імпонує зручність клінік – там не губляться карти, вся твоя “історія” під рукою, не треба тягати “папірці”, боячись вкотре щось забути. Крім того, дитячі приватні клініки дуже «дитячі»: там стоять іграшки, дають печиво, розмовляють з дітьми, пояснюють свої дії, а в деяких навіть форма у лікарів у динозаврики. Мої діти не бояться ходити до лікарів. Це дуже важливо. І це, на мою думку, не лише заслуга правильного виховання, а й правильний підхід лікарів обраної мною клініки. Я не впевнена, що це було б можливим у клініці державній. Хоча мені цього дуже хотілося б.
Якось я спостерігала, як моя мама сором’язливо запхала лікареві 50 гривень у кишеню. Лікар, так само сором’язливо, промимрив «дякую» і радісно поплескав свій халат. Секундна незручність, але угода відбулася. Може тому, у своєму дорослому житті, я, наскільки можна, звертаюся до платних клінік. Мені простіше заплатити за прайсом. Нехай більше і не факт, що лікар виявиться компетентнішим, ніж у звичайній поліклініці. Зате я почуватимуся людиною. Лікар, я думаю, також.
Коли я приходжу до районної поліклініки, мені майже завжди ніяково. Особливо, якщо лікар уважний та привітний. Він щось розраховує? Я маю дати в кишеню? А скільки буде пристойно, а якщо я, навпаки, цим його скривджу? Всі ці думки рояться в моїй голові та відволікають від мети візиту. Тому я ніколи не плачу лікарям, просто не знаю як! Та й не вірю я, що «випадково» знайшовши сотку в моїй медкарті, лікар мене краще лікуватиме. Він або вміє це робити і робить, або ні. А платити за награну посмішку та мімімі ставлення, то я не за цим сюди прийшла. Але, з іншого боку, я розумію лікарів, які сидять у облізлих та холодних кабінетах в очікуванні жебрацької зарплати. А такі бонуси від пацієнтів дозволяють не сумувати. Але хіба це проблема пересічних обивателів? Це проблема системи, не державної, держава якраз все зробила хоч і убогим, але безкоштовним. Це проблема системи переконань у головах. І поки ми не подолаємо це всередині себе, жодні реформи та інше нам не допоможуть.
Чи платити лікарям? Особисто я волію звертатися до приватних клінік. На це є низка причин: 1. Ти приходиш із дитиною на певний час за записом. Тим більше, якщо дитина почувається погано – це дуже зручно. У наших же, державних, поліклініках, потрібно простояти в черзі півдня. жила поруч із нашою дитячою поліклінікою і ходила туди щомісяця з дитиною на огляд.Нашому лікарю дякувала невеликою сумою.І я вважаю, це нормально.Знак подяки не завадить.Але все ж таки я «ЗА» приватні дитячі клініки.
Питання загальне, для мене в ньому багатоякщо то». Лікар — професія, яка потребує глибинної підготовки, опрацювання та практики. Звертаємось ми до лікаря найчастіше, коли припекло. І хочемо і навіть вимагаємо, щоб його кваліфікація не викликала сумнівів – бездоганна репутація, доступність у будь-який час. На жаль, держава не бере на себе навантаження щодо гідного забезпечення оплати праці лікарів. Це змушує замислюватися і замислюватися щоразу у державній поліклініці.
Наведу приклади. Мою вагітність спостерігала чудовий лікар Зінаїда Борисівна із жіночої консультації. Вона мені замінила в чужому місті маму – знаннями, бабусю – мудрістю та турботою, старшу подругу – впевненістю та готовністю знайти відповіді. При всьому її душевному відношенні, про якусь фінансову участь не йдеться, більше того — є в мене відчуття, що це образить.
І, напевно, шкода, адже відомі доходи лікарів на місцях проти їхнього ступеня відповідальності: протокол досить суворий.
Можу сказати, що для чистоти стосунків мені було б оптимально сплатити за роботу лікаря посереднику — адміністратору клініки, наприклад. Добре, щоб ціна була не захмарною, але відповідала зусиллям і забезпечувала умови комфортного прийому та настрій усіх учасників.Я відвідувала Курси з підготовки до пологів у клініці Ісіда. Мені сподобалося все! За кожен курс із чотирьох занять я платила 1000 грн – нісенітниця, а пологи коштують 70000. При цьому лікар буде той, що буде. Якби я могла обирати (і матеріально, і станом здоров’я), то мабуть, на цій пропозиції б і зупинилася.
На шляху стоїть певна ментальність, звичка до безкоштовного, за яке можна при бажанні видати компенсацію… або залишитися з почуттям незавершеного гештальту, не заплативши… навіщо платити неоголошену ціну — швидше за філософське питання собі. Ми самі провокуємо здирство у колах бюджетних професій. Звісно, вирішувати це питання треба на державному рівні — як із поліцією. У поліції наразі немає варіантів взяти гроші. І в платній клініці не тиснутимешся, шукаючи спосіб «віддячити». Чесніше просто сплатити послугу спочатку. Ось так мабуть і я віддаю перевагу. Але знову ж таки, мені здається, у нас крайнощі між безкоштовно та приватно — цифри часто непідйомні.
Загалом, моя відповідь – платити лікарям треба. Система має бути прозорою і ціни зрозумілі, зрозумілі: щоб не виникало відчуття, що за рахунок твого відвідування хочуть покрити всі витрати, що накопичилися на кілька років.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук