Топ-3 знаменитості, які всім зобов’язані мамі: добірку до Дня матері

Завтра весь світ відзначає одне з найтепліших та найважливіших свят — Міжнародний день матері. Напевно, кожен із нас знайде щось, чим він у своєму житті завдячує саме цій жінці. А ось ці знаменитості без перебільшення завдячують своїм матерям усім!

Мухаммед Алі

Майбутня світова легенда боксу, у дитинстві Мухаммед Алі (справжнє ім’я – Кассіус Клей) вважав матір своєю головною підтримкою та опорою.

Леді Одеса Клей була домробітницею в багатих будинках Луїзіани. Хоча її власна сім’я і не бідувала, жінка вважала своїм обов’язком заробляти на хліб, адже на батька сімейства покластися було складно – успішний рекламний художник, він був ласий на алкоголь, розваги та доступних жінок.

Тому саме мама стала тією людиною, до якої маленький Кассіус звертався з усіма своїми питаннями та сумнівами.

У підлітковому віці хлопчик сам вирішив зайнятися боксом, і якби не потужна підтримка матері, міг би, можливо, кинути це важке й тяжке заняття.

Одеса Клей зуміла дати своєму синові найголовніше – безумовну підтримку, таку сильну, якої, можливо, в глибині душі спочатку не відчувала.

Через багато років, вже досягнувши всіх мислимих вершин у світі боксу, Мохаммед Алі скаже про свою матір:

«Мама одного разу зізналася, що моя впевненість у собі завжди додавала їй віри в мене. Мені це здалося дуже смішним, адже саме ця її віра так зміцнювала мою самовпевненість.

Тоді я цього ще не розумів, але від самого початку саме вона допомагала мені будувати фундамент усієї мого життя».

Кіра Найтлі

 Красуня Кіра Найтлі зобов’язана мамі, місіс Шерман МакДональд, дуже багатьом. Ця історія починається ще до народження майбутньої знаменитості.

Письменник-драматург і в минулому сама актриса, Шерман дуже хотіла другу дитину. Проте дозволити собі відкинути роботу і приділяти весь час сім’ї та майбутньому малюкові було непростим рішенням, тому Шерман довелося спершу виконати умову свого чоловіка: вони зможуть говорити про другу дитину, якщо письменниці вдасться продати свою нову п’єсу.

Натхнена Шерман написала та успішно «прилаштувала» ще один твір – п’єсу «When I Was a Girl, I Used to Scream and Shout», і незабаром народилася Кіра.

З три роки дівчинка поставила мамі дивне запитання: чому їй та тату постійно дзвонять із пропозиціями роботи, а малечі нічого не пропонують? Кіра теж хоче мати свого агента!

Така ідея порадувала мати, але був і привід для сумнівів – Кіра страждала від дислексії, читання та декламація давалися їй насилу.

Так Шерман придумала спосіб перемогти хворобу доньки: вони уклали парі – якщо Кіра старанно вчиться і доведе, що здатна справлятися зі звичайними справами без проблем, їй дозволять зніматися в кіно. Дівчинка так намагалася, що до 6 років у неї справді з’явився агент і незабаром вона дебютувала на великому екрані.

Проте проблема із дислексією залишалася. І тут мама знову прийшла на допомогу: вона зробила для Кіри копію сценарію до п’єси “Розум і почуття” за романом Джейн Остін, над якою працювала з кумиром маленької Кіри, Еммою Томпсон.

Шерман сказала: «Якби Емма не змогла прочитати цього, вона неодмінно постаралася подолати себе. Тож просто почни читати – Емма б так і зробила».

І це подіяло! Невдовзі мовні проблеми Кіри відійшли у минуле. Але до сьогодні знаменитість пам’ятає, наскільки багатьом вона зобов’язана мамі. І часто з’являється у ній на прогулянках, у магазинах та на офіційних заходах – Кіра та Шерон справжні подруги.

Пабло Пікассо

 Донья Марія Пікассо Лопес була живою душею будинку.

Вона душі не чула у своєму первістку, і завжди його у всьому підтримувала. Маленький Пабло ненавидів школу – крім малювання його там нічого не цікавило, і мати це не турбувало. Донья Марія завжди вважала, що її хлопчик буде великим із великих. З ранніх років вона культивувала у ньому неймовірно високу самооцінку. Це не раз заважало Пікассо в житті, але одночасно і неймовірно допомагало — художник завдяки напуттям матері не втрачав віри в себе навіть у найчорніші дні.

Після смерті чоловіка Марія створила у своєму будинку справжній храм поклоніння Пікассо — на всіх стінах її розвішали картини сина. Коли він поїхав до Франції, їхній контакт не перервався. Вони переписувалися, він писав їй короткі листи-повідомлення, вона відповідала йому широкими посланнями.

Пабло із сестрою

Кілька разів мати відвідувала Пікассо у Франції, і він завжди хотів, щоб саме ця жінка стала свідком його успіху: водив її з собою до ресторанів, виставок, нагороджень і навіть у казино; бажаючи похизуватися перед нею.

Пабло неодноразово повторював: «Моя мама казала мені: якщо станеш солдатом, ти будеш генералом, якщо станеш священиком – ти будеш Папою. Натомість я став художником — і став Пікассо!»