Як за умов пандемії організувати дитячий табір?

Відразу відповідаю на перше запитання, яке виникло у вас у голові: організувати табір з дотриманням усіх карантинних норм.

Джерело: freepik

Про всі подробиці розповідає Дар’я Арк – програмний директор «Місця Щасливих Дітей».

На початку 2020 року мене запросили до команди двох масштабних таборів, що знаходяться у Київській області та існують понад 50 років. Ми розробили неймовірну програму «Місце Щасливих Дітей», залучили десятки партнерів, відібрали команду професійних тренерів та вожатих, і раптом він Карантін. І сьогодні здригаюся, як чую це слово. Пам’ятаю перші думки: усі допланувалися. Після чого миттєвість надії, коли сподівалися, що це скоро минеться.

Наближалося літо, і щодня мінялася інформація. Було й таке, що 3 рази на день ми писали команді: працюємо – стоп, знову на паузу – готуйте валізи – зачекайте, не беріть квитки. Ми сердилися на себе, бо самі ненавидимо невизначеність, але нічого не могли змінити. Додавало психологічного тиску закриття всіх таборів довкола нас. Продаж путівок не лише знизився, а й впав на рівень 0. Деякі люди цікавилися, але не купували: зменшення сімейного бюджету, і це страшне слово: ковід.

На початку серпня ми знаходились у зеленій зоні. Керівництвом було ухвалено стратегічне рішення зробити одну зміну для держзамовлення – дітки від соціальної служби міста Києва та талановиті дітки від КМДА.

Це було наче в іншому житті. Навіть не скажу, скільки перевірок ми пройшли. Але всі пройшли чудово. Спробую докладніше розписати основні нововведення для табору, які допомогли реалізувати табір у Місті Щасливих Дітей (на території санаторію Пролісок).

Дезинфекція. Антисептики не тільки для рук, а й для всіх поверхонь (навіть на вулиці дезінфікували). Кварцові лампи. Постійне миття рук та дезінфекція.

1. Маски. У масках був і персонал, і діти.
2. Прийом дітей. Довідка. При заїзді діти та працівники повинні були мати при собі довідки відповідно до нового законодавства. Також усі батьки заповнили додаткові заяви та анкети про стан здоров’я дитини.
3. Моніторинг температури. Щодня всі діти та дорослі міряли температуру.
4. Розселення. У кімнату, де раніше жило п’ятьох дітей, ми розміщували по двоє. Відповідно до норм м2 на 1 дитину.
5. Невеликі групи. Загони були незвично маленькі. Половина звичайного загону.
6. Планування дня. Гуртки, їди планувалися так, щоб діти були окремо маленькими групками і не перетиналися.
7. Без батьківського дня. Жодних контактів із зовнішнім світом протягом 21 дня. Ми справді були як стратегічний об’єкт, до якого ніхто не мав права наближатися.
8. Більше часу на вулиці. Нам пощастило з великою територією. Хто на пляжі, хто на галявині, хто в альтанках на гуртках, хто на сцені просто неба.

Зараз я згадую це з великим трепетом, бо розумію, яку колосальну відповідальність взяло на себе керівництво. Фактично цей 21 день ми були на самоізоляції у Місті Щасливих Дітей.

Але завдяки цікавій програмі, відібраному персоналу та дисципліни ми прожили цю зміну насичено, весело та без наслідків для здоров’я.