Лялька, як я: американка створює ляльок для особливих дітей
Емі Джандрісевітс із Вісконсіна на своїй кухні шиє ляльок, які повторюють особливості своїх маленьких власників.
45-річна мама трьох дітей Емі створила дивовижний проект A Doll Like Me/Лялька, схожа на мене, і він справді унікальний. Жінка на замовлення створює м’які ляльки, що повторюють особливості дітей і дуже схожих на них. Як правило, отримуючи замовлення, Емі робить іграшку з фотографії, але завжди.
Ідея такого проекту виникла у Емі 4 роки тому, коли вона працювала соціальним помічником в онкологічному відділенні дитячої лікарні. Тоді вона побачила, що більшість іграшок однакові і безликі, а кожна дитина має право отримати іграшкового друга, який допомагав би впоратися з недитячою проблемою.
Емі робить все можливе, щоб кожна лялька якомога більше нагадувала дитину, для якої вона призначена. Для цього вона навчилася копіювати все, від родимих плям до особливостей рук та ніг. Кожна лялька є унікальною, але у них все ще є одна спільна риса — всі ляльки посміхаються.
Як правило, батьки або опікуни, які замовили іграшку, платять близько 100 доларів із доставкою за ляльку. Коли вони не можуть собі цього дозволити, я знаходжу спосіб покрити ці витрати сама. Скільки б це не вартувало, що б мені не довелося зробити, я віддам ляльку в руки цих дітей. Це не просто бізнес. Це те, як має бути правильно – каже Емі.
A Doll Like Me надала більше 300 ляльок, які були надіслані дітям у всьому світі. Кінцева мета Емі — перетворити свій маленький бізнес на офіційну некомерційну організацію, де кожна дитина, яка має потребу, може безкоштовно отримати свою єдину у своєму роді ляльку.
І багато людей підтримують її місію, оскільки вона вже зібрала 38 000 доларів із 50 000 на краудфандинговій платформі GoFund.me. Отже, зараз багато ляльок фінансуються за рахунок пожертвувань!
На додачу до цього Емі вже співпрацює з дитячою лікарнею, щоб спростити ідентифікацію дітей, чиє самопочуття можна покращити за допомогою м’якої іграшки, схожої на них!
Цю ляльку було важко зробити. Вона не для дитини… Вона пам’ять про неї. Лялька їде до мами цього хлопчика, бо її подруга хотіла, щоб вона щось тримала в руках, коли думала про сина. Люк помер після четвертого рецидиву раку – у нього була пухлина мозку. Він був би в тому ж віці, як і мій старший син. Я дивлюся в його обличчя і бачу свого сина. Це була дуже складна лялька, яку потрібно було зробити.
Це я. Я – Творець ляльок ❤️ Я та людина, яка так сильно вірить у магію ляльок, що влаштувала місце роботи на обідньому столі, щоб шити так часто, як можу. Я вкладаю частинку свого серця в кожен витвір, і це стає працею любові.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук