До вмираючого 4-річного хлопчика не пустили маму: правила чи людяність

Маленький Льоша плакав, кликав маму, а мама стояла в лікарняному коридорі та не могла до нього потрапити. Її не пускали, бо інструкція…

Джерело: reanimation.in.ua

Ця абсолютно моторошна історія, на жаль, не поодинокий випадок, коли батькам не дають можливості перебувати поруч із дітьми у реанімації. Але він став відомий завдяки рідній тітці Льоші, яка описала все, що трапилося в пості на Facebook. Маму не пустили до вмираючого 4-річного сина в реанімацію дитячої лікарні «Охмадет» відповідно до інструкції, яку отримав медперсонал. Обмеження годин відвідування запровадили у зв’язку з карантином та пандемією коронавірусу. Звучить злегка абсурдно, коли йдеться про дитину, що вмирає.

Наш чудовий хлопчик Альоша не переніс лікування інтенсивної хіміотерапії та залишив нас минулої ночі. Йому нещодавно виповнилося 4 роки.
Але мій пост зараз не про це. Ситуація, про яку я не можу мовчати, настільки мені боляче, нестерпно боляче.
Для початку хочеться сказати, що у відділенні лейкемії центру ОХМАТДИТ неймовірне скотинне ставлення медичного персоналу до мам, які живуть там постійно разом зі своїми хворими дітками. Це без опису та без коментарів.
Я спробую фрагментарно, за словами моєї сестри, передати події, що передували смерті Льоші.
Коли настала кризова ситуація, прибула реанімаційна бригада, щоби забрати хлопчика. На запитання матері: чи можна з ним? – Не можна. Це сталося у понеділок увечері.
Пізніше Олена прийшла з ліками, які сказали принести. На запитання, як він там? Стан не змінюється, весь час кличе маму. Так можна я до нього? Не можна.
Вівторок. Годинник відвідування дитини в реанімації з 11 до 12 та з 16 до 17. Тому що карантин.
Олена запізнилася до 11, т.к. без халата не можна, треба йти купувати до аптеки.
– Як він?
— Стан стабільно тяжкий, весь час кличе маму
Коли Олена зайшла до блоку, ручки у Льоші були прив’язані, бо катетор. Хлопчик відразу ж сказав, що він замерз і що хоче повернутися на бочок. Олена покликала медсестру, щоб та допомогла. Медсестра: то я ж його вночі повертала! Зараз час уже скоро 12:00.
— Хочеш я заспіваю тобі пісеньку?
– Ні, я хочу казку
– ок, давай казку
Олена розповідала казку і плескала Льошу по попі, вона знає як він це любить, як це його заспокоює. Льоша вже почав закривати очі, а на обличчі з’явилася блаженна усмішка… Прийшла медсестра і сказала йти, вже настав час першого.
– Поплескайте його будь ласка по попі, це його заспокоює!
Олену ще раз попросили, і вона пішла. Це була їхня остання зустріч. Вона ніколи не забуде цю зустріч.
Олена прийшла раніше 16, бо неможливо вже було чекати. Хоча б просто дізнатися як справи. Хлопчика вже підключили до апарату ШВЛ та ввели у медикаментозний сон. Звичайно ж відразу захотілося до нього, але лікар сказала, що ви з іншого корпусу, можливо ви принесете вірус, краще буде якщо взагалі туди не ходити. Олена пішла.
Увечері настала критична ситуація, зателефонували і сказали принести ще якісь ліки для серця. Звичайно ж, її знову не пустили.
Дзвонила періодично, щоб дізнатися, як він. У районі 23:00 повідомили, що стан критичний, 1 відсоток зі 100, що протримається до ранку. Так, звичайно, вона все розуміє! Але чи можна до нього, поки він таки живий, будь ласка! Ні, не можна.
О 00 із копійками Льоша пішов…

На ситуацію негайно відреагували громадські організації. Так благодійний фонд «Таблетки», який брав найактивнішу участь у боротьбі за право бути з дитиною у реанімації, звернувся до керівництва «Охмадета».

❗ Понад три роки ми разом із колегами з благодійного сектору та партнерами боролися за ці права і дізналися, що повної перемоги досі не здобуто.
У ситуації, яка є, ми бачимо свій обов’язок розібратися в тому, що сталося, стояти права пацієнтів і робити все можливе, щоб не допустити повторення таких випадків.
❗ Ми вже подали актуальні запити до ПДВ Ohmatdit і з’ясували ситуацію з керівництвом лікарні, яке домовилися зустрітися з представниками фонду, щоб дізнатися про всі подробиці ситуації та розпочати необхідні зміни.
Ми також зобов’язуємося інформувати громадськість про подальший прогрес подій, і все ж таки нагадуємо — не допуск до реанімації — пряме порушення ваших прав.
Не в наших силах вилікувати всіх дітей, але наш обов’язок не залишати їх наодинці із хворобою в холодній інтенсивній терапії.

Джерело: reanimation.in.ua

В результаті відбулося засідання Опікунської ради НДСЛ Охмадет за участю виконавчого директора фонду В’ячеслава Бикова. За підсумками цього засідання всі обмеження було знято і батьки отримали право перебувати поруч зі своїми дітьми, за умови дотримання протиепідемічних заходів.

Реанімація має бути відкрита!

• Батьки мають негативний ПЛР-тест на коронавірус та самоізоляція з дитиною в межах одного корпусу лікарні.
• Якщо дитина потрапить до реанімації після лікування в іншому відділенні лікарні, батьки зможуть бути разом із нею. Для них у будівлі, де знаходиться реанімація, обладнають чотири спальні місця.
• Це рішення повністю відповідає правам наших підопічних та вимогам чинних наказів Міністерства охорони здоров’я України.

Нагадаємо, після тривалої боротьби активістів у червні 2016-го року було видано наказ МОЗ № 592 «Про затвердження Порядку допуска відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії». Відповідно до цього наказу, двері в реанімацію мають бути відчинені 24 години на добу 7 днів на тиждень. Перебувати поруч із хворим може будь-яка людина, незалежно від родинних стосунків, але за обов’язковому дотриманні строгих і чітко прописаних правил.

Алгоритм ваших дій, якщо, незважаючи на наказ МОЗ, вам надають у відвіданні дитини (або дорослої) у реанімації, прочитайте інструкції на сайті reanimation.in.ua

І нехай ця інформація вам не знадобиться.