Безвинні жертви війни: 4 червня – день памʼяті дітей, загиблих через російську агресію

4 червня в Україні відзначають особливу й болісну дату — День вшанування памʼяті дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни. Цей день був запроваджений Верховною Радою України у 2021 році й символічно збігається з Міжнародним днем безневинних дітей — жертв агресії, встановленим ООН ще 1982 року.

Цифри, за якими — життя

З початком збройної агресії росії у 2014 році на сході України почали гинути цивільні, серед них — діти. До 2022 року було зафіксовано щонайменше 240 загиблих дітей. Однак після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ця трагедія набула безпрецедентних масштабів. За офіційними даними ювенальних прокурорів, станом на кінець травня 2025 року, внаслідок російської збройної агресії загинули щонайменше 630 українських дітей, ще понад 1960 дістали поранення. Загалом постраждали понад 2590 неповнолітніх.

Ці дані не враховують повної картини з тимчасово окупованих територій, де через бойові дії, ізоляцію та пропаганду майже неможливо отримати достовірну інформацію. Реальна кількість загиблих може бути значно вищою.

Регіони найбільшого болю

Найбільших втрат зазнали області, які щоденно потерпають від ворожих атак:

• Донецька область — 645 постраждалих дітей

• Харківська — 492

• Дніпропетровська — 242

• Херсонська — 208

• Київська — 146

• Запорізька — 181

• Миколаївська — 119

• Сумська — 139

Це не просто цифри, це зруйновані долі, розбиті родини. Це діти, які мріяли, гралися, навчалися, але стали жертвами цинічної війни проти мирного населення.

Джерело: Freepik

Трагедії, які не мають виправдання

25 травня 2025 року російські війська знову обстріляли мирні населені пункти. У Коростишеві Житомирської області загинули троє дітей: два хлопчики 8 і 17 років і 12-річна дівчинка. Ще один 14-річний підліток отримав важке поранення. Серед постраждалих того ж дня — діти з Харкова, Києва, Миколаєва.

Ці імена могли би бути у списках випускників, вони могли б мріяти про професії, плани на літо, перше кохання, але залишилися лише в пам’яті.

День 4 червня — це не просто згадка про невинно вбитих. Це — символ незворотної втрати, нагадування світові, що війна щодня забирає дитячі життя. Це заклик до міжнародної спільноти: війна росії проти України — це не просто конфлікт. Це — терор проти цивільного населення.

Кожен загиблий — це біль, що не минає, це питання, на яке немає відповідей: чому діти повинні вмирати через чужі амбіції?

Майбутнє, яке вбивають

За понад 11 років війни росія не лише руйнує міста, вона цілеспрямовано знищує майбутнє України — дітей. Ворог викрадає українських дітей із тимчасово окупованих територій, силоміць вивозить їх до РФ, де стирає їхню ідентичність. Ті, хто залишився, — живуть під постійними обстрілами, втрачають рідних, отримують психологічні та фізичні травми, іноді — на все життя.

Ми не маємо права забути. Ми не можемо пробачити. Пам’ять про загиблих дітей — це вічна рана національної свідомості, але й джерело сили, що змушує нас боротися далі. За тих, кого вже немає, і за тих, хто ще має шанс жити під мирним небом.