Вимогливі немовлята, сором та материнське виживання

Як не почуватися поганою мамою, якщо твоє маля не відпускає ні на хвилину. Є такі дітки, які особливо вимогливі до маминої уваги та турботи. Навіть термін такий є high need babies, або «вибагливі немовлята» Блогер і мама дівчинки, яка вже виросла, яка була саме таким вимогливим немовлям розповідає, що відчуває мама такої дитини. І головне – дарує надію на те, що все це минеться.

Джерело: freepik

Ганна Топіліна

Ганна Топиліна – блогерка, перекладачка, соціальна працівниця та культурологиня. Пише про фемінізм, бодіпозитив, гендерно обумовлений насильство і на багато інших актуальних тем

Немає жодних наукових досліджень, які з медичної точки зору виділяють і описують певну групу маленьких дітей з підвищеними потребами, ніхто не знає, чому так відбувається, але фахівці, які професійно працюють із сім’ями (так візьмемо тих же Сірзов – у них є про це хороші матеріали) підтверджують – деякі немовлята народжуються більш чутливими, вимогливими та «складними».

Це – не діагноз і не патологія, це ніяк не впливає на майбутній характер та темперамент дитини (з HNB виростають як невгамовні та активні дорослі, так і спокійні флегматики), але ця штука легко може довести батьків до ручки, і стати, наприклад, одним з факторів, що провокують дебют та розвиток післяпологової депресії у матерів.

Джерело: shutterstock

Що ж таке «вимогливе немовля»? Це насамперед немовля, яке викликає у матері постійне відчуття, що його потреби просто неможливо задовольнити. Там, де інші діти мирно сплять у візку на прогулянці, наше немовля буде кричати пожежною сиреною і заспокоїться тільки на руках.

А часто – не просто на руках, але, коли мати одночасно заколисуватиме в потрібному ритмі, наспівувати певну колискову і пхати сиську в такт. Там, де інше немовля можна вручити татові, няні або бабусі, наше немовля буде кричати до посиніння, поки знову не опиниться на руках у матері. Там, де інше немовля спатиме під музику і телевізор, наше немовля прокинеться від того, що простирадло зашаріло занадто голосно або рипнула половиця. Там, де інше немовля поїсть і відвалиться, наше немовля буде прокидатися і буянити, випадково втративши уві сні сосок. Там, де іншу дитину можна посадити в бебіситтер і дати переглядати околиці, наша дитина витиме білою, спустившись з рук. І так далі і до нескінченності.

Джерело: Fotolia

Вже одне це – саме собою – нереальне навантаження на психіку. Дитина постійно чогось хоче, йому потрібні тонни уваги, він абсолютно непередбачуваний, зжирає всі сили і весь вільний час мами. Але те, що ще гірше – це сором. Сором за те, що «у всіх діти як діти», а в тебе якесь чудовисько. У Мані донька спить всю ніч і прокидається всього на одне годування, у Тані дитина спить три години в колясці, поки Таня читає книжечку на лавці в парку, у Наташі дитина спокійно годинами лежить на килимку і гулить, поки Наташа працює, і так далі до нескінченності. І що у цьому всьому спільного? Правильно! Маня, Таня і Наташа – хороші мами, напевно, КУДИ краще за тебе, адже вони НЕ ПРИРУЧАЛИ немовля до рук і взагалі примудрилися якось так його ВИХОВАТИ, що можуть дозволити собі сходити в спортзал і відкрити новий бізнес, поки ти турбуєшся про те, Чи не зашурхає простирадло, коли ти намагаєшся спати, і гризеш сир від цілого шматка, вирвавшись до холодильника в ті дві хвилини, які в тебе є на те, щоб поїсти.

Джерело: Shutterstock

Коли в тебе вимоглива дитина, ти не тільки помираєш від недосипання та постійної непередбачуваності існування (тоооолько піднесла бутерброд до рота або намилила голову у ванній – починає завивати пожежна сирена, яку ніким крім тебе не заспокоїш – а терпіти ти її просто не можеш, бо у тебе звідусіль бризкає молоко і стародавні інстинкти божеволіють – кровиночка в небезпеці), але й постійно соромишся. Він кричить, бо я погана мати. Він репетує, бо я його привчила до рук і все неправильно роблю. Він кричить, тому що я сама нервова і тривожна, а він зчитує мій стан і теж заводиться (ось це ось взагалі натуральний – НІКОЛИ не говоріть нічого подібного вашим знайомим мамам, інакше добра фея карми прийде і дасть вам в лоб, обищаю). Він репетує, бо в нього напевно якесь невідоме захворювання. Сором, сором, сором, тривожність, страх, сором, недосипання = АТ і безодні пекла.

Джерело: shutterstock

Як я зараз розумію, моя Софія в дитинстві була класичною high need baby – вона ніколи, ні разу, ні на секунду не заснула в колясці-люльці (вона кричала там білою, до посиніння, поки їй нарешті не виповнилося чотири місяці і я не посадила її в строллер – щоб вона могла бачити околиці – тоді вона і заспокоїлася), слінги їй теж не особливо подобалися, її не можна було покласти на ліжко або в бебіситтер і залишити, вона годувалася практично не припиняючи і весь перший рік спала вдень тільки з цицькою роті (пане, скільки ж книжок я перечитала і як я вбила собі спину).

Соски та пляшки випльовувалися так далеко, що ми залишили цю безнадійну справу, перепробувавши всі продукти на ринку. Вона не їла взагалі ніякого прикорму до року і взагалі нічого не їла крім цицьки, поки не навчилася тримати ложку сама. А ще я досі чудово пам’ятаю «візерунок» із скрипучих мостинок у нашій спальні, зачиняю всі двері повільно і безшумно, її щощо натискаючи на дверну ручку. Я не раз кричала, як ненормальна, на мужика, який занадто гучно шарудів ковдрою вночі, коли я відчайдушно намагалася заснути, а маленький демон прокидався вдесяте і хотів хліба і видовищ.

Джерело: shutterstock

Годик у такій обстановці, добре приправлений соромом і почуттям безсилля, — і в тебе розвивається не тільки післяпологова депресія, а й легка ПТСР, з флешбеками та холодним потом, коли ти бачиш, наприклад, вагітну. І як маленький приємний бонус — гостре бажання лупити лопатою тих, хто розповідає тобі «а ось моя дитина спала всю ніч», «а ось ми не привчали», «а ось ми привчали до того». Good for you, guys, good for you. Не всі діти народжуються з однаковим темпераментом, зовсім не всі (це чудово підтверджує досвід багатодітних мам, з якими я говорила і яких читала, які неабияк фаломорфували, народивши собі HNB після парочки звичайних, у міру нестерпних немовлят). Деякі народжуються трохи нестерпнішими, ніж інші – і в цьому немає нашої провини.
І якщо вам не пощастило стати мамою такого немовляти – кріпіться, тримайтеся, і посилайте подалі абсолютно всіх, хто розповідатиме вам, як жити і що ви робите неправильно. Ви – героїня та бубочок, вам потрібно ставити пам’ятник, за життя та в золоті. Ви – гарна мама, просто чудова. А ще – це все, воно пройде. Дрібний демон обов’язково зросте. І стане легшим.

Джерело: facebook.com/anna.topilina

На фотографії – той самий бейбі, синьоокий, найулюбленіший і по молодості абсолютно нестерпний?

ПС: і додам. Так виступати можуть абсолютно здорові діти, яким не потрібна увага невролога, остеопату та бабок. Софія народилася в природних гармонійних пологах 10/10 по Апгар, і завжди була ідеально здоровим немовлям, хоч у палату заходів і терезів здавай.