Перинатальна енцефалопатія у новонароджених

Що таке ПЕЗ?

Якщо дитина отримує травму головного мозку, або асфіксію, це фіксується в обмінній карті, і згодом дитині ставлять діагноз «ПЕП» або «ПП ЦНС».

• ПП ЦНС – це перинатальне (від латів. peri – “біля, поблизу” і natalis – “народитися”) ураження центральної нервової системи (тобто головного мозку).
• ПЕП розшифровується як “перинатальна енцефалопатія”. Це ураження ЦНС, що відбулося під час пологів або в процесі вагітності через кисневе голодування плода.

До ПЕП відносяться ушкодження головного мозку, що виникають у проміжок часу від 28-го тижня вагітності до 7-го дня життя. У перші дні життя складно визначити, яка саме патологія мозку у малюка, а тому всі порушення з боку головного мозку і назвали ПЕП. Прояви цього діагнозу багатоликі.

У пологовому будинку та після виписки

Фіксують перші прояви ПЕЗ. Це пізній, слабкий чи хворобливий крик новонародженого, тривала синюшність, погана терморегуляція, змінене серцебиття, відсутність смоктального рефлексу, порушений сон, змінена рухова активність. Такі діти поміщаються у відділення патології новонароджених під контроль неонатологів.

Якщо у дитини спостерігається постійна плаксивість або пригнічення, часті відрижки, аж до блювання «фонтаном», здригання або скидання рук і ніг, поганий нічний (часті пробудження, неспокійний поверхневий сон) і денний сон (дитина мало спить вдень), труднощі з довге заколисування на руках), витріщання очей, неадекватні реакції на звук, світло, підвищена потреба в ссанні (дитина «висить на грудях» або постійно вимагає пустушку), необхідно стати на облік до невролога в поліклініці за місцем проживання.

Період загострення

1. Синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості говорить про легкий ступінь ураження мозку і проявляється постійним руховим збудженням малюка: сон малюка неспокійний, дитя важко засинає, занадто довго не спить (що не характерно для новонароджених). Крихітка часто так плаче, здригається, кінцівки і підборіддя сіпаються. Рефлекси підвищені, у дитини висока судомна готовність (тобто при підвищенні температури, наприклад, легко можуть розвинутися судоми).

2. Судомний (епілептичний) синдром може проявлятися як відразу після народження, і пізніше, і натомість інфекції. У дітей першого року життя розпізнати його не так просто, адже він може проявлятися не тільки судомами, а й короткочасною зупинкою дихання (апное), автоматичними жувальними рухами, дрібним тремтінням кінцівок, здриганням, посмикуванням, напругою та згинанням-розгинанням рук і ніг, гикавкою , відрижка.

3. Гіпертензійно-гідроцефальний синдром (ГГС) поєднує два поняття – гідроцефалію (зайва рідина, що накопичилася у шлуночках мозку) та гіпертензію – підвищення внутрішньочерепного тиску. ГГС виникає через порушення відтоку спинномозкової рідини та його зворотного всмоктування, внаслідок чого ліквор починає накопичуватися у шлуночках мозку, розширюючи їх. Відня переповнюються кров’ю, велике тім’ячко збільшується в розмірах, вибухає, пульсує.

Ознаки гіпертензійно-гідроцефального синдрому: діти першого року життя мляві, слабкі, погано смокчуть і швидко втомлюються, пронизливо плачуть, їх часто рве «фонтаном». У кінцівках (особливо у ногах) підвищується м’язовий тонус, часто бувають судоми. У малюка можлива косоокість, асиметрія та відвисання нижньої щелепи, асиметрія мімічної мускулатури. У дітей старше року (із закритими джерельцями) внутрішньочерепна гіпертензія проявляється сильними, приступоподібними головними болями, частіше вранці, з блювотою, що не приносить полегшення. Малята стають метеочутливими, реагують на зміни погоди, магнітні бурі, вимагають, щоб їх тримали на руках у вертикальному положенні (це покращує відтік ліквору та полегшує головний біль).

4. Синдром пригнічення ЦНС складно не помітити. Дитина млява, загальмована, багато спить, рефлекси новонароджених пригнічені або взагалі не виявляються. М’язовий тонус знижений до атонії, можливі косоокість, асиметрія обличчя та тулуба. Зіниці звужені, реакція на світ незначна або відсутня зовсім, «плавають» рухи очних яблук, немає реакції на болючі подразники. Подих аритмічне, з частими апное (зупинками), серце б’ється рідко (брадикардія). Даний синдром характеризує протягом гострого періоду перинатальної енцефалопатії і до кінця першого місяця життя зазвичай зникає, але може стати провісником набряку мозку і розвитку коматозного синдрому.

5. Коматозний синдром – тяжкий стан. Діти не мають реакції на больові подразники, рухи очних яблук «плаваючі», рефлекси пригнічені (зокрема рефлекси ссання і ковтання); пригнічені та всі життєво важливі функції: дихання, серцева діяльність.

Перші місяці життя

1. Синдром рухових розладів проявляється з перших тижнів життя. З народження може спостерігатися порушення м’язового тонусу (зниження або підвищення), виявлятися його асиметрія, відзначається зниження чи надмірне посилення спонтанної рухової активності. До місячного віку дитина недостатньо фіксує погляд, не реагує на мамин голос. У 2-3 місяці відсутня «комплекс пожвавлення», малюк не гулить і не посміхається. До півроку такі малюки недостатньо активно цікавляться іграшками та навколишнім світом, погано володіють своїми руками, мало гуляють. Якщо вчасно вжити заходів, то в 4-5 місяців як би “стрибком” малюк починає наздоганяти однолітків, причому психічний розвиток випереджає моторне. З’являються емоційна реакція на оточуючих, інтерес до іграшок. Двигуни починають активно компенсуватися після 6-7 місяців і, як правило, відновлюються до півтора років.

2. Синдром вегетовісцральних дисфункцій проявляється після першого місяця життя. Це — порушення серцевого та дихального ритму, терморегуляції, зміна забарвлення та температури шкірних покривів, «мармуровість» або синюшність кінцівок, порушення м’язового тонусу, порушення функцій шлунково-кишкового тракту (порушення збільшення маси тіла, дисбактеріоз, ентероколіт, діарея, запор, зриг фонтаном»).

Куди йти на обстеження

Діагноз «ПЕП» зазвичай ставиться на підставі клінічних проявів та особливостей перебігу вагітності та пологів. А ось уточнити характер та ступінь ураження головного мозку можна за допомогою додаткових методів досліджень.

• Нейросонографія (НСГ) – УЗД головного мозку. Поки у крихти не закрилося велике тім’ячко, НСГ – основний метод, що дозволяє виявити внутрішньочерепні ураження мозку.
• Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія (КТ, МРТ) відносяться до рентгенівських досліджень і дають картинку зрізу мозку на будь-якому рівні та в будь-якій проекції. Але через необхідність застосування наркозу методи рідко використовують у немовлят, адже ця процедура потребує повної нерухомості пацієнта.
• Доплерографія оцінює величину кровотоку в судинах мозку.
• Електроенцефалограма (ЕЕГ) досліджує біоструми головного мозку та застосовується для виявлення порушень ритму активності мозку і в тому випадку, якщо малюк довго не починає говорити. За даними ЕЕГ можна судити про рівень затримки вікового розвитку мозку, наявність міжпівкульних асиметрій, епілептичної активності, її вогнищ у різних відділах мозку.
• Ехоенцефалографія – (ЕХО-ЕГ) – метод УЗ-діагностики, що визначає зміщення серединних структур головного мозку. Застосовується при підозрі на внутрішньочерепний крововилив.
• Електронейроміографія (ЕНМГ) – незамінний метод у діагностиці вроджених та набутих нервово-м’язових захворювань.
• Відеомоніторинг дозволяє оцінити спонтанну рухову активність у дитини.
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) визначає інтенсивність обміну речовин у тканинах та мозковий кровотік.
• При патології ЦНС обов’язковим є огляд окулістом очного дна. Зміни, що виявляються, допомагають оцінити ступінь виразності внутрішньочерепної гіпертензії у малюка і стан зорових нервів. Як допомогти?

Період загострення

Лікування проводиться у лікарні (якщо у пологовому будинку — то у спеціальному відділенні). Контролюється функція дихання, проводиться вентиляція легень, при пригніченні смоктального рефлексу дитину годують через трубочку. За потреби дають протисудомні, сечогінні препарати, вітаміни.

Відновлюйся, малюку!

Лікування призначають посиндромно. У більшості дітей з легкими проявами вдається обмежитись підбором індивідуального режиму, педагогічною корекцією, масажем, лікувальною фізкультурою, застосуванням фізіотерапії. З медикаментозних методів частіше використовують седативні та гомеопатичні препарати, фітотерапію (настої та відвари заспокійливих трав).

• При виражених рухових порушеннях основна увага приділяється масажу, лікувальній фізкультурі, фізіотерапії. Лікарська терапія залежить від провідного синдрому: при м’язовій гіпотонії, парезах призначають препарати, що покращують нервово-м’язову передачу, при підвищеному тонусі застосовують засоби для його зниження. Використовуються різні варіанти запровадження препаратів, включаючи електрофорез.
• При гіпертензійно-гідроцефальному синдромі враховується ступінь вираженості гіпертензії. При підвищеному внутрішньочерепному тиску рекомендується підняти головний кінець ліжечка на 20-30 °, підклавши щось під ніжки ліжечка або під матрац. Ліки призначаються лише лікарем, ефективність оцінюється за клінічними проявами та даними НСГ. У легких випадках обмежуються фітопрепаратами (відвари хвоща, мучниці та ін.). При тяжких випадках призначається курс дегідратаційної терапії (дегідратація – зневоднення) сечогінними засобами. Щоб компенсувати втрати калію при посиленому сечовиділенні, дають препарати, що містять калій.
• Підбір препаратів дітям із епілептичним синдромом залежить від форми захворювання. Прийом протисудомних препаратів визначається лікарем. Зміна ліків здійснюється поступово під контролем ЕЕГ. Різка спонтанна відміна препаратів може спровокувати почастішання нападів. Масаж та фізіотерапія дітям з епілептичним синдромом протипоказані!
• При синдромі затримки психомоторного розвитку поряд з немедикаментозними методами лікування застосовуються препарати, що активують мозкову діяльність, що покращують мозковий кровотік, що сприяють утворенню нових зв’язків між нервовими клітинами. У кожному випадку схема медикаментозного лікування підбирається індивідуально залежно від виразності симптоматики та індивідуальної переносимості.

Практично при всіх синдромах ПЕП малюкам призначають вітаміни групи В, які можуть застосовуватися внутрішньо, внутрішньом’язово та при електрофорезі.

Будьте уважні

Будьте чуйними та уважними до своїх малюків! Насамперед, саме ваша осмислена участь у житті дітей – це основа їхнього подальшого благополуччя. Не заліковуйте їх від «імовірних хвороб», але якщо вас щось турбує і турбує, знайдіть можливість отримати незалежну консультацію кваліфікованого спеціаліста.