У малюка запор: як і чим лікувати?

Поняття запору пов’язане як із порушенням періодичності дефекації, але й із характером стільця. Запором вважається як відсутність стільця 48 і більше годин, так і нерегулярний стілець у вигляді «камінців» (так званий овечий кал), тугі калові маси, що завдають страждань при випорожненні, тверді калові маси великого діаметру, — всі ці ознаки говорять про неблагополуччя у сфері шлунково-кишкового тракту.

У чому може бути причина і як допомогти дитині? Насамперед, треба звернути увагу, коли захворювання з’явилося вперше і як протікало, і зробити висновок про характер порушення. Запор може бути дієтичною проблемою (переважно), він може бути викликаний анатомічними порушеннями в будові шлунково-кишкового тракту, а також функціональними порушеннями — це означає, що проблема пов’язана з певними обставинами, що існують саме в даний момент. Характерний приклад функціонального порушення – запор на фоні психологічного стресу.

Немовля

Діти на природному вигодовуванні практично ніколи не стикаються з проблемою запору, оскільки грудне молоко – оптимальний варіант для шлунково-кишкового тракту новонародженого. Однак батьків може збентежити наступний момент.

У віці від 3 до 6 місяців у деяких малюків змінюється періодичність випорожнень.

Так, немовля, яке раніше ходило по-великому кілька разів на день, раптом перестає робити справи протягом декількох днів. При цьому малюк бадьорий, здоровий, у нього м’який животик, а стілець приходить раз на кілька днів, а то й раз на тиждень, але він нормальної консистенції, а дефекація не становить труднощів. Таке явище зустрічається приблизно у п’ятій частині дітей, які харчуються виключно грудним молоком. Пов’язано це з тим, що у малюка відбулося дозрівання ферменту лактазу і через це припинилося бродіння в кишках, тому грудне молоко стало майже повністю засвоюватися організмом.

Коли малюк починає отримувати прикорм, у більшості випадків періодичність випорожнення у нього нормалізується.

Також не потрібно панікувати раніше, якщо запори виникають при переведенні малюка на суміш. Іноді з якихось причин мама змушена відмовитись від грудного вигодовування до півроку. Якщо протягом тижня у малюка виникають проблеми зі стільцем – це не страшно, малюк адаптується до нового харчування. Якщо проблеми зі стільцем затягуються на два тижні і більше, має сенс проконсультуватися з лікарем — можливо, дитині доведеться підібрати іншу суміш.

Діти на штучному вигодовуванні запори можуть виникати і в перші місяці життя. Іноді проблема криється в неправильному розведенні суміші – батьки роблять її занадто густою і концентрованою, і шлунково-кишковий тракт малюка не може впоратися з нею. Не виключено, що суміш не підходить дитині. Сучасні виробники, зазвичай, пропонують різні варіанти. Можливо, лікар порекомендує вам перевести малюка на суміш із загусником, яка збільшує обсяг калових мас, робить їх більш пухкими, що стимулює перистальтику дитячого кишечника. У міру того як дитина дорослішає і в її раціоні все меншу роль грають більшу – інші продукти, провідна роль у проблемі запору належить дієті.

Пам’ятка батькам

Ось уже дитині виповнився рік, два, три… Про що треба пам’ятати батькам?

• Кишечник малюка все ще вразливий. У цьому віці у малюка все ще консервативна дієта і дрібне харчування. Малюкові потрібно їсти побільше овочів і фруктів, не варто перевантажувати його організм білковою їжею (сир, м’ясо, птах) – цих продуктів він повинен отримувати трохи і неодмінно разом із клітковиною. Крихті ще рано переходити на дорослу їжу.
• Не варто давати дитині борошняне та солодке, це провокує запори.
• Малюк повинен отримувати достатньо рідини.
• Для профілактики запорів важлива фізична активність.

Що потім?

Коли після відміни грудного вигодовування у дитини нормалізується випорожнення, батькам залишається лише стежити за дитячим раціоном.

У старшому віці за правильної дієті запор може мати лише функціональний характер. У міру дорослішання у дитини зростає самосвідомість, і виявляється це не лише у непослуху, а й у фізіологічних реакціях.

Психологічні проблеми можуть стати причиною запорів.

Якщо дитина зіткнулася з хворобливою дефекацією, вона може зі страху почати утримувати стілець. Наприклад, сім’я поїхала на дачу, і малюк тримав позиву в машині, потім йому вже «перехотілося», потім він загрався… І ось на третій день спроба сходити до туалету призводить до болю в задньому проході. У віці від двох років у малюків вже розвинена пам’ять, вони можуть усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки — в результаті зв’язок дефекації з болем вони усвідомлюють, але зрозуміти наслідки затримки стільця поки що не в їх силах.

Намагайтеся не допускати того, щоб у дитини трапилася повторна хвороблива дефекація: використовуйте мікроклізми та свічки, щоб викликати випорожнення та зняти психологічну травму. Як правило, кілька днів безболісної дефекації дозволяють дитині повернутись до норми. Крихітка може затримкою стільця реагувати на стрес. Наприклад, малюк пішов у ясла або у сім’ї виник конфлікт, або стався переїзд на нове місце.

Подібна реакція на стрес властива вразливим і ослабленим малюкам, але і діти, що рідко хворіють, можуть не уникнути цієї проблеми. Зазвичай, запор іде сам, коли малюк адаптується до нового колективу, знаходить спільну мову з іншими дітьми. Але батькам варто уважно спостерігати за дитиною, щоб не погіршити стан і в разі потреби відразу ж допомогти дитині.

Запам’ятайте, найголовніший захід у боротьбі із запорами – це правильне харчування. боротьбі із запорами. Відмовтеся від солодощів та фастфуду. Намагайтеся сформувати у малюка здорові харчові звички з самого дитинства і тоді у старшому віці він уникне проблем із травною системою.