Вірус Епштейн-Барр: міфи та реальність. Думка експерта

Останнім часом стало дуже модно обстежити дітей на віруси герпесу, пояснюючи це тим, що їх наявність викликає в організмі різні симптоми: від збільшення лімфовузлів і частих респіраторних інфекцій до онкології.

Джерело: Shutterstock

Всі мікроорганізми, що викликають герпес, мають багато спільного. Так, вони легко передаються від людини до людини з будь-якими біологічними рідинами – слиною, носовим слизом, кров’ю, лімфою, виділеннями зі статевих органів, а також від дитини під час вагітності. Більшість цих інфекцій протікає мало- чи безсимптомно, виняток становить лише вітрянка.

Секрет простий: як вилікувати герпес за один день

Специфіка герпетичних інфекцій у тому, що одного разу потрапивши в організм, будь-який вірус із цієї групи залишається там назавжди. Майже всі дорослі є носіями одного чи кількох видів герпес-вірусів і періодично виділяють їх у навколишнє середовище, навіть не підозрюючи про це.
Тобто в цілому ці мікроби досить нешкідливі і можуть викликати серйозні проблеми лише у людей з вираженими порушеннями імунітету, наприклад, після трансплантації органів, хіміотерапії, при СНІДі, уроджених імунодефіцитах та деяких генетичних патологіях.
Давайте розбиратися докладно: які бувають герпес-віруси, чим вони загрожують, чи можна їх позбутися і, головне, Епштейн-Барр — це вирок?

Типологія герпесу. Хто у групі ризику?

Герпес-віруси – це ціла група збудників, схожих за своєю будовою і викликають різні захворювання у людини. До них відносяться:

1. Вірус герпесу 1-го типу, який найчастіше викликає характерні висипання на губах та носі.
2. Вірус герпесу 2-го типу або генітальний герпес.
3. Герпес Зостер, або 3-й тип, збудник вітряної віспи та оперізувального лишаю.
4. Вірус Епштейна-Бар (ЕБВ), 4-й тип.
5. Цитомегаловірус, 5-й тип.
6. Шостий, сьомий та восьмий типи мають різноманітні прояви. Наприклад, з 6-м та 7-м типом герпес-вірусів пов’язують виникнення розеоли.

Джерело: Fotolia

ВАЖЛИВО! Герпес-віруси небезпечні для малюків, які ще ростуть у животі у мам. Причому групу ризику становлять жінки, які до вагітності не мали контакту з вірусом простого герпесу або, скажімо, цитомегаловірусом, а інфіковані вже під час виношування дитини. Зіткнувшись з інфекцією ще в дитинстві чи юності, жінка набуває не тільки нового «мешканця», а й імунітету до нього, що оберігає її майбутніх малюків.
Герпес неможливо вигнати із організму повністю. За допомогою спеціальних ліків ми лише на якийсь час гальмуємо розмноження вірусу (якщо стан пацієнта тяжкий). При легкому чи безсимптомному перебігу інфекційного процесу жодні «противірусні», «імуномодулятори» не потрібні! Виявлені в крові антитіла не привід лікувати пацієнта з незначними симптомами чи взагалі їхньою відсутністю!

Чи може дитина заразитись герпесом від батьків?

Симптоми Епштейна Барр

Найзагадковіший і нині найпопулярніший представник сімейства вірусів герпесу – це вірус Епштейна-Барр. Що про нього каже сучасна медична наука? Цей мікроорганізм впроваджується у тіло людини у дитинстві чи юності, залишаючись там назавжди, тому до 80% дорослого населення вже мають імунітет щодо нього. Найчастіше вірус не поводиться ніяк, іноді можливе невелике нездужання, схоже на легку ГРВІ. Інколи вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) викликає хворобу під назвою інфекційний мононуклеоз.

Спочатку у дитини підвищується температура, часто до найвищих показників. Вона непогано знижується звичайними жарознижувальними, проте тримається в середньому 1,5-2 тижні, іноді довше. На 2-4 добу приєднуються інші симптоми, що вражають лімфоїдну тканину.

• Ангіна (запалення мигдаликів). Супроводжується болем у горлі, порушенням ковтання, слизова оболонка глотки червона та набрякла, на мигдаликах видно білі нальоти. Загальна слабкість, озноб, пітливість, втрата апетиту, біль голови.
• Закладеність носа через набряклі аденоїди.
• Різке збільшення лімфовузлів, частіше передньо-шийних та підщелепних, видиме навколишнім неозброєним оком. Деякі лімфовузли можуть досягати розмірів голубиного яйця.
• Можливе також припухання пахвових, пахових, потиличних та інших лімфовузлів.
• Збільшення селезінки та печінки.
• Рідше, проте можуть виникнути висип, жовтяниця, ниючий біль у животі, нудота.

Джерело: Fotolia

Терапія без паніки

Щоб уточнити діагноз, лікар дасть вашій дитині направлення на загальний аналіз крові, адже при мононуклеозі в крові виявляються спеціальні клітини – атипові мононуклеари, або віроцити. Також потрібно здати кров із вени на антитіла до ЕБВ і зробити УЗД черевної порожнини для визначення точних розмірів печінки та селезінки. Іноді бувають потрібні інші методи діагностики, наприклад біохімічний аналіз крові.
Протягом 2-4 тижнів симптоми ЕБВ зберігаються, при цьому хворе маля відчуває слабкість і може довго спати, після чого стан починає покращуватися. Повне одужання зазвичай настає лише через 1-2 місяці від початку хвороби.
Лікування, як і за інших вірусних інфекцій, симптоматичне. Потрібно відпоювати дитину водою, чаєм, компотом, узваром, годувати по апетиту, при необхідності збивати температуру та використовувати засоби від болю у горлі.

Джерело: Shutterstock

Антибіотики не потрібні!

Ще раз наголошу, що Епштейн-Барр – вірус, а значить, антибіотики при неускладненому інфекційному мононуклеозі не потрібні! Більше того, якщо при цій хворобі прийняти антибіотик пеніцилінової групи, висока ймовірність появи характерного висипу. Іноді при виникненні бактеріальних ускладнень антибіотик все-таки може бути призначений лікарем, якщо хвороба протікає нормально, але користі від щадної адекватної терапії немає.
Морально і батькам, і лікареві дуже складно утримуватися від серйозних ліків, коли дитина страждає вже не перший тиждень. Однак треба пам’ятати, що прискорити одужання ми не зможемо ніяк, але воно настає практично у 100% випадків мононуклеозу!

Джерело: pixabay.com

Цікаві факти

• Інфекційний мононуклеоз – гостре захворювання, яке дуже рідко переходить у хронічну форму, а також має сприятливий прогноз.
• Іноді селезінка при мононуклеозі збільшується занадто сильно, і оскільки це дуже ніжний орган, можливий розрив її капсули і кровотеча в черевну порожнину. Саме тому лікарі так наполягають на проведенні УЗД, а також просять пацієнтів утриматися від важких фізичних навантажень та контактних видів спорту протягом місяця після одужання. Школярів звільняють від фізкультури та спортивних секцій на 1–2 місяці.
• Лімфовузли приходять у норму протягом півроку, іноді року. Додаткове лікування при мононуклеозі не потрібне та не прискорює процес одужання дитини.
• Планові щеплення та операції проводять, як тільки стійко нормалізуються температура та самопочуття.
• В Україні медики часто перебільшують роль герпес-вірусів, зокрема Епштейна-Барр, у розвитку багатьох хвороб. Часті ГРВІ, аденоїди, запори, поганий сон, аутизм, обструктивні бронхіти, алергія та «проблеми з жовчним» зазвичай ніяк не пов’язані з цією інфекцією. Але багатьом пацієнтам із приводу і без нього призначають необґрунтоване дороге обстеження та лікування. Однак, повторюся, препаратів, здатних «відомі» вірус, не існує, а «імуномодулятори» не працюють.
• Іноді батьки знаходять в Інтернеті статті, де затверджується взаємозв’язок ЕБВ та онкології, і приходять у відчай. Справді, багато вчених дійшли висновку, що за певних обставин цей вірус може спричинити злоякісні процеси. Проте найбільша їх частота реєструється у країнах екваторіального поясу. Можливо, це пов’язано з расовими особливостями, а можливо з одночасним зараженням малярією. Також злоякісним процесам схильні люди із серйозними ураженнями імунної системи, наприклад, після трансплантації органів або при СНІДі. Має значення генетика. А в переважній більшості випадків носійство ЕБВ нічим не загрожує людині і перенесений мононуклеоз зовсім не є вироком.
  ВАЖЛИВО! Буває, що за наявності всіх типових симптомів мононуклеозу, вірус Епштейна-Барр не виявляється. Подібну картину можуть давати інші збудники – цитомегаловірус, токсоплазма, аденовірус. Але загальні принципи спостереження пацієнта приблизно однакові, отже «шукати винного» треба далеко ще не завжди.