-->
Коли ми створюємо сім’ю, народжуємо у коханні дітей, хочеться вірити, що так буде завжди. Проте змінюються обставини всередині сім’ї, виникають розбіжності, псуються взаємини, з’являються матеріальні та інші проблеми, і деякі сім’ї, не вистоявши проти життєвих негараздів, стикаються зі страшним словом «розлучення».
Багато хто з нас при слові «розлучення» жалісно морщать чоло і відчувають низку негативних емоцій. А тим часом з погляду закону розірвання шлюбу – це формальність, яка несе низку правових наслідків для колишнього подружжя. Вибір способу розірвання шлюбу залежить від бажання чоловіка та дружини та деяких інших факторів.
Отже, відповідно до законодавства шлюб може бути розірваний через органи РАГС або через суд. Якщо сім’ї немає спільних дітей, шлюб може бути розірваний виходячи з спільної заяви подружжя органів РАЦС. Якщо один із подружжя з поважної причини не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, то таку нотаріально засвідчену заяву від його імені може подати інший чоловік.
Якщо ж у шлюбі є діти, то такий шлюб розривається лише у судовому порядку. Найбільш сприятливим варіантом є розірвання шлюбу через суд за обопільною заявою подружжя.
У цьому випадку вони подають до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором, у якому прописують:
Також може бути поданий шлюбний договір та нотаріально засвідчений договір про розмір та строки сплати аліментів на дитину.
Позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя. У такому разі суд з’ясовує всі обставини справи, вислуховує позицію сторін та приймає відповідне рішення.
Важливо: не може бути розірваний шлюб поки дружина вагітна, а також до досягнення дитиною віку 1 року, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну дію, що має ознаки кримінального правопорушення щодо свого чоловіка або дитини.
«Щасливим» ж розірвання шлюбу можна назвати тоді, коли це рішення прийнято подружжям, інтереси всіх членів сім’ї враховані та задоволені. Найчастіше готовністю розлучитися цивілізовано, без сварок та конфліктів мають люди, які до шлюбу або перебуваючи у шлюбі чітко визначили матеріальні та фінансові питання: кому і на якій підставі належить рухоме та нерухоме майно, як воно буде ділитися у разі розлучення, як розподілені у сім’ї фінанс. , хто та в якому обсязі несе фінансове навантаження та як фінансово після розлучення будуть захищені діти та непрацюючі члени сім’ї, з ким у разі розлучення проживатимуть діти та на яких умовах батько, який проживає окремо, буде з ними взаємодіяти.
Матеріальну сторону всіх вищезазначених питань можна врегулювати за допомогою шлюбного договору. Такий договір може включати питання правового статусу рухомого та нерухомого майна (тобто яке майно кому належить, у яких частках та на яких умовах); порядок користування членами сім’ї житловими приміщеннями, їх звільнення у разі розлучення із матеріальною компенсацією або без неї; визначення аліментів на дітей та грошового утримання для забезпечення одного з подружжя.
Важливо: питання проживання дітей та інших особистих взаємин подружжя шлюбним договором не регулюються. «Дитячі» питання – це прерогатива органів опіки та піклування, а також судів.
На жаль, далеко не всі підходять до фінансових та майнових питань так, адже на зорі створення сім’ї ми не думаємо про гроші, ми віримо, що наша ідеальна сім’я буде такою завжди і жодних лих нас не спіткає. І все ж, щоб уникнути конфліктів, сварок та тривалих судових розглядів не забувайте про матеріальні та фінансові аспекти життя, будьте уважні до деталей, думайте про своє майбутнє та майбутнє ваших дітей заздалегідь.