Чому дитина дурить і що з цим робити: радить психолог

Дитяча брехня наївна і майже завжди очевидна. Причин, з яких маленька людина каже неправду, може бути безліч, але кожна з них важлива і батькам необхідно розібратися, що саме спровокувало дитячу брехню, і постаратися дитині допомогти. Лаяти чи карати малюка в цьому випадку, не продуктивно та безглуздо.

Burda Media

Якими можуть бути причини дитячої брехні, як її уникнути і що робити, якщо малюк говорить неправду, розповіла психолог Ганна Трухан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно хвалити дитину: 5 порад психолога

Майже в кожній дитині живе казкар або барон Мюнхаузен. Дивовижні фантастичні історії, захоплюючі казкові герої селяться у дитячій фантазії. Чи можна барвисті небилиці назвати брехнею? Чому дитина бреше? Як зрозуміти причини такої поведінки? І що робити, щоб навчити малюка говорити правду та одночасно сприяти розвитку його творчих здібностей?

Отже …

Страх засмутити батьків

Чи я обманювала когось і коли? Адже я брехати не вмію. Звідки я знаю? Мама завжди говорила, що моя зовнішність, в такі моменти, набагато промовистіша за будь-які слова. Якщо вона так говорила, мабуть, для цього був привід. Торкаючись дитячих спогадів, нагадую ті самі приводи.

Перші паперові шпалери, на зміну кольоровому побілку, прийшли до нас у квартиру, коли мені було приблизно 5 років. Мені дуже подобалися ніжно — салатові стіни залу та рожева спальня. “Цікаво, чи добре кулькова ручка пише на кольорових шпалерах?” — не давало спокою моя цікавість, задовольнити яку я наважилася ввечері того ж дня. Оскільки стерти сліди своєї цікавості я не змогла, наслідком експерименту став страх. На всі мамині питання щодо змін мого настрою та поведінки, я мовчала чи відповідала, що все гаразд. Причиною мого обману був страх. Страх того, що мене лаятимуть. Страх того, що батьки засмучуватись і причиною цієї неприємності буду я.

Кадр із мультфільму «Варежка»

Сила дитячої фантазії

Дитина може дурити, видаючи бажане за дійсне.

Малюк мріє мати власне цуценя. На всі його вмовляння батьки відповідають аргументованими відмовами. Рятувальний круг дає дитині власні ж уяву з фантазією. З’являється уявний друг, а улюблена рукавичка перетворюється на милого цуценя, як доброму радянському мультику.

За допомогою фантазій дитина взаємодіє з реальністю, часом фантазії дають змогу захиститись від недоброзичливої ​​реальності. Наприклад, трирічний Сергій продовжує наполягати на тому, що цукерок він не чіпав. Їх з’їв його улюблений ведмедик, якому він казав, що не можна цього робити: «Ай-йа-яй, Мишко! Мишко, не можна! Поганий Мишко!

Коли малюк заперечує очевидні речі, він щирий і навіть готовий образитися на вас, якщо ви йому не повірите.

Дорослі, дитина може почати використовувати брехню свідоміше. Проте, обманюючи, відчуває сором і незручність.

Бажання опинитися у центрі уваги

Часто дитина починає брехати, щоб викликати до себе інтерес, опинитися в центрі уваги, завести знайомство та друзів.

Вступивши до нової групи дитячого садка, Вітя розповідав усім, що його тато льотчик, вміє стрибати з парашута і навчив цього Вітю. Для підтвердження цього факту він демонстрував значок парашутиста, подарований йому другом діда, який служив колись у десантних військах. Завдяки цій історії Вітя став популярним, усі нові друзі просили познайомити їх з татом, сподіваючись на те, що їм також вдасться здійснити політ у повітрі.

Брехня як порятунок від складнощів

Іноді брехня допомагає дитині впоратися з непростою чи небажаною ситуацією.

Матвій розповідає вихователям, що батьки поїхали із міста у своїх важливих справах. Тепер йому доводиться жити самому: готувати собі їжу, розстеляти та застилати постіль, прокидатися, вмиватися, одягатися. Він дуже втомився, і йому сумно. Коли ввечері за дитиною прийшов батько, вихователь наважилася прояснити ситуацію. Виявилося, що у Матвія з’явилася молодша сестричка. Поки мама з новонародженою перебуватиме в лікарні, Матвій живе з татом та бабусею. Дорослі, активно поділяючись радісною подією з хлопчиком, наголосили на тому, що тепер йому необхідно «стати дорослішим» (адже тепер він – старший брат!), і взяти на себе «які обов’язки».

Брехня як захист

Зазнаючи страху, бажаючи зберегти себе в безпеці, дитина також може вдаватися до обману.

Крихкий Данило завжди цурався галасливих компаній хлопчаків, готових зараз до бійки. І він придумав історію про старшого брата — боксера, який готовий одразу приїхати на допомогу молодшому братику, як тільки його попросить. Обман допоміг Данилові на якийсь час уникнути зачіпань з боку забіяк.

Fotolia

Зміна небажаної реальності

Трапляється, що діти використовують брехню для того, щоб приховати реальні факти, які їх не влаштовують.

Трапляється, що малюк, спостерігаючи як ровесники хваляться один перед одним дорогими і красивими іграшками, яких у нього немає, часто розповідає історії про те, що ці іграшки існують, у нього їх «ого-го скільки!», просто батьки не дозволяють приносити їх у садок, щоби діти не зламали.
Відсутність одного з батьків у сім’ї, (наприклад, тата), хлопчики частіше пояснюють особливостями складної та специфічної роботи. Тато – мандрівник, космонавт, розвідник тощо.

Дитина заповнює прогалини у знаннях

Недолік інформації може часто стає причиною брехні.

Малюк, не володіючи достатнім обсягом знань, вигадує свої пояснення. Треба ж чимось «закривати прогалини».

Отже, діти, найчастіше, обманюють батьків:

• Щоб приховати свій вчинок
• Щоб уникнути ситуації, яка турбує
• Коли не вміють або не наважуються сказати правду, (через страх, бажання приховати небажану інформацію тощо)

Наше завдання, завдання батьків полягає в тому, щоб зрозуміти, що заважає дитині сказати вам правду.

Burda Media

Як привчити дитину говорити правду

У дитини відсутня необхідність обманювати, якщо в неї з батьками існують довірчі, емоційно-позитивні відносини:

• Частіше розмовляйте та обіймайте свою дитину
• Стати для свого малюка другом, який супроводжує наставником, опорою.
• Діліться з дитиною своїм досвідом проживання різних ситуацій.
• Поясніть необхідність заборон, пропонуючи альтернативу.
• Чітко промовляйте межі дозволеного, правильно аргументуйте.
• Навчіть розуміти та розрізняти реальність від світу фантазій.
• Уникайте різких суджень: « Ти нахабнів! Ти зовсім забрехався! Ти ні на що не здатний!

Коли дитина буде впевнена в тому, що любимо і приймаємо своїми батьками, їй буде легко говорити з вами про все, що відбувається.

Як же реагувати на дитячу брехню?

!!! Зберігайте спокій (рівне та глибоке дихання допоможе вам у цьому)

1. Говоріть з дитиною, виходячи з нею на один рівень, очі в очі, сядьте
2. Скажіть, що знаєте про те, що малюк збрехав
3. Запевніть, що сердитись і карати його не будете
4. Попросіть вам сказати правду
5. Скажіть малюкові про те, що любите його і любитимете його завжди
6. Коли дитина розповість вам правду, стримайте слово (не лайте і не докоряйте)
7. Допоможіть малюкові розібратися із ситуацією. Обов’язково розкажіть про те, як у такій ситуації треба чинити
8. Завершуючи розмову, ще скажіть крихті про те, що ви його любите і він завжди може розраховувати на вашу допомогу.

Пам’ятайте про особистий приклад. Створюйте в сім’ї атмосферу згоди та гармонії. Будьте чесні та доброзичливі один з одним. Діти вберуть ці якості від вас. Їм не доведеться вдаватися до брехні, тікаючи від негараздів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як перестати кричати на дитину
Як правильно говорити “не можна!” дитині: поради психолога